Провадження № 22-ц/803/2468/18 Справа № 199/5046/18 Суддя у 1-й інстанції - Руденко В.В. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
14 грудня 2018 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.,
суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.,
за участю секретаря Черкас Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 липня 2018 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів,-
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 липня 2018 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення його позову до АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів, визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів - задоволено.
Накладено заборону АТ КБ «Приватбанк» вчиняти дії щодо списання грошових коштів з карткового рахунку НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №DNH4КРЗ5920394 від 05 серпня 2006 року до набрання законної сили винесеного рішення по справі (а.с.23-24).
Не погодившись з такою ухвалою, відповідач АТ КБ «Приватбанк» звернулися до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просили її скасувати та ухвалити постанову про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову (а.с. 26-29).
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів, визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів (а.с.3-9).
Позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд заборонити АТ КБ «Приватбанк» вчиняти дії щодо списання грошових коштів з карткового рахунку НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №DNH4КРЗ5920394 від 05 серпня 2006 року до набрання законної сили винесеного рішення по справі (а.с.17-19).
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції посилався на доведеність та обґрунтованості вимог заяви (а.с.23-24).
Однак, з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9, роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку сторін з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
В силу ч.10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Як вбачається з виділених матеріалів, звертаючись з позовною заявою ОСОБА_1 просив визнати неправомірними дії АТ КБ "Приватбанк" щодо стягнення коштів, які надходили (зараховувались) на зарплатну картку НОМЕР_1, видану на його ім'я та припинити неправомірні дії банку, а саме: здійснювати будь-яке або в будь-який спосіб стягнення коштів, які будуть надходити на його зарплатну картку (а.с.3-9).
Задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом заборони АТ КБ «Приватбанк» вчиняти дії щодо списання грошових коштів з карткового рахунку НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1, суд першої інстанції не звернув уваги на норми ч.10 ст. 150 ЦПК України, застосувавши заходи забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог позивачем.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції належним чином не з'ясував обсяг позовних вимог та відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, його позовним вимогам, які за змістом є тотожними.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційна скарга АТ КБ «Приватбанк» підлягає задоволенню, ухвала суду від 13 липня 2018 року скасуванню з ухваленням постанови про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»- задовольнити.
Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 липня 2018 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів - скасувати.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя
Судді