Провадження № 22-ц/0430/385/18 Справа № 210/4232/18 Суддя у 1-й інстанції - Скотар Р.Є. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
11 грудня 2018 року м.Кривий Ріг
Справа № 210/4232/18
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.
секретар судового засідання - Голуб О.О.
сторони:
заявник Державний виконавець Саксаганського відділу Державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Добровольська Ліля Анатоліївна,
боржник - ОСОБА_2,
стягувач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», на ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 31 серпня 2018 року, яка ухвалена суддею Скотарем Р.Є.о 13 годині 06 хвилин у місті Кривому Розі Дніпропетровської області (відомості про дату повного складення судового рішення матеріали справи не містять), -
У липні 2018 року державний виконавець Саксаганського відділу Державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (надалі - Саксаганський ВДВС міста Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області) Добровольська Л.А. звернулась до суду з поданням про обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2, посилаючись на те, що в провадженні Саксаганського ВДВС міста Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області знаходиться виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчих документів: виконавчого напису нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округа Бондар І.М. № 10483 від 29.11.2016 року, щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу у розмірі 310167,38 грн. та виконавчого листа № 2-3881/11, виданого Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу від 02.08.2011 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 у розмірі 75727,36 грн. на користь ПАТ КБ »ПриватБанк». Боржник ухиляється від виконання судового рішення та виконавчого напису. У зв'язку з викладеним, просила суд тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 31 серпня 2018 рокуу задоволені подання державного виконавця Саксаганського ВДВС міста Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській областівідмовлено.
В апеляційній скарзі стягувач Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі АТ КБ «ПриватБанк») просило скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, ухвала винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначає, що на сьогодні боржником рішення не виконано, дій спрямованих на його виконання не здійснено. Вважає, що боржник ухиляється від виконання судового рішення.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Заслухавши суддю-доповідача, представника стягувача - Бродька А.І., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали судді в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на виконанні державного виконавця Саксаганського відділу ДВС м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Фаткулліна Р.Р. перебуває виконавче провадження № 53972235, відкрите 28.06.2017 року на підставі виконавчого напису №10483 від 29.11.2016 року, виданого Дніпровським міським нотаріальним округом щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 310167,38 грн. на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», та виконавче провадження № 51991923, відкрите 18.08.2016 року на підставі виконавчого листа № 2-3881/11 від 02.08.2011 року, виданого Саксаганським районний судом м. Кривого Рогу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в сумі 75727,36 грн.
В поясненнях ОСОБА_2 від 05.04.2018 року на ім'я начальника ВДВС зазначено, що він не ухиляється від виконання судових рішень, не був повідомлений про наявність виконавчих проваджень, додасть зусиль для врегулювання своїх фінансових відносин з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с.8).
У зв'язку з іншими виконавчими провадженнями накладено арешт на все рухоме майно боржника, що вбачається з витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (а.с.20-22) та все нерухоме майно, в тому числі у зв'язку з виконання ВП №53972235 від 28.06.2017 року (а.с.23-27).
Відповідно до листа Саксаганського районного відділу в місті Кривому Розі ГУ в Дніпропетровській області ДМС України вбачається, що у боржника є паспорт громадянина України для виїзду за кордон (а.с.9) та перетинання ним державного кордону України (а.с.7). Останній раз в'їхав на територію України 02.10.2017 року.
Враховуючи значний термін невиконання боржником зобов'язань, державний виконавець Саксаганського відділу ДВС м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Добровольська Л.А. звернулася до суду з поданням про обмеження боржнику права виїзду за межі України до виконання судового рішення.
Відмовляючи в задоволенні клопотання ДВС суд першої інстанції дійшов висновку, що на теперішній час державним виконавцем не доведено належними та допустимими засобами доказування факту ухилення ОСОБА_2 від виконання зобов'язання за рішенням суду та з того, що державним виконавцем не вчинено всі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», які спрямовані на погашення заборгованості.
Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
З огляду на ст. 2 Протоколу N4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 року №475/97, визначено, що на здійснення права кожного залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Згідно статті 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 16.12.1966 року, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РАС «Про ратифікацію Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права та Міжнародного пакту про громадянські і політичні права» від 19.10.1973 року № 2148, передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються статтею 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Аналогічне положення закріплено й у статті 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон передбачені Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України".
Так, відповідно до п.2 ч.1 ст.6 цього Закону, громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.
Частиною другою ст.6 цього Закону передбачено, що громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті.
Відповідно до ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
При цьому, з погляду значення словосполучення "ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" та у п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Таким чином, поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Отже, особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне, то, відповідно до положень ч.3 ст. 12 ЦПК України, наявність умислу та обставини, які є предметом посилання державного виконавця, як на підставу вимог подання про тимчасове обмеження особи у праві виїзду, підлягають доведенню.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як закріплено в ч. 2 ст. 76 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).
З наданих суду першої інстанції матеріалів виконавчого провадження слідує, що на виконанні державного виконавця Саксаганського відділу ДВС м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Фаткулліна Р.Р. перебуває виконавче провадження № 53972235, відкрите 28.06.2017 року на підставі виконавчого напису №10483 від 29.11.2016 року, виданого Дніпровським міським нотаріальним округом щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 310167,38 грн. на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», та виконавче провадження № 51991923, відкрите 18.08.2016 року на підставі виконавчого листа № 2-3881/11 від 02.08.2011 року, виданого Саксаганським районний судом м. Кривого Рогу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в сумі 75727,36 грн.
В поясненнях ОСОБА_2 від 05.04.2018 року на ім'я начальника ВДВС зазначено, що він не ухиляється від виконання судових рішень, не був повідомлений про наявність виконавчих проваджень, додасть зусиль для врегулювання своїх фінансових відносин з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с.8).
Отже, матеріалами справи достеменно підтверджено те, що принаймі в квітні 2018 року боржнику ОСОБА_2 було відомо про наявність заборгованості, її розмір та необхідність погашення боргу.
При цьому, матеріали справи не містять відомостей щодо вчинення ОСОБА_2 будь-яких дій щодо погашення боргу, або ж щодо врегулювання спору зі стягувачем - АТ КБ «ПриватБанк».
З наведеного слідує, що про рішення суду боржнику відомо, проте небажання виконувати покладений судом обов'язок щодо виплати коштів стягувачеві, виконувати законні вимоги державного виконавця та рішення суду в цілому, з боку боржника є очевидним.
За таких обставин, суду необхідно з'ясувати питання про те, чи є ухилення боржника від виконання рішення суду свідомим та злісним, тобто принциповим є з'ясування питання щодо наявності у боржника реальної можливості виконати рішення суду (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо), чого в даному випадку судом першої інстанції перевірено не було.
В зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, що призвело до порушення процесуальних норм та винесення передчасної та не обґрунтованої ухвали.
Оскільки, оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, то в силу ст.379 ЦПК України ухвалу слід скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 379, ст. ст. 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариство Комерційний банк «ПриватБанк» -задовольнити.
Ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 31 серпня 2018 рокускасувати.
Направити подання державного виконавця Саксаганського відділу Державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Добровольської Лілі Анатоліївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 17 грудня 2018 року.
Головуючий:
Судді: