Провадження № 11-кп/803/783/18 Справа № 208/5873/16-к Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
12 грудня 2018 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12016040160000215 за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_6 на вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 червня 2018 року, стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченої ОСОБА_6
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком суду ОСОБА_6 визнана винною та призначено покарання за ч.3 ст. 185 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст. 71 КК України до покарання призначеного даним вироком приєднано частково не відбуте покарання за вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 травня 2015 року та остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді чотирьох років трьох місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_6 залишено домашній арешт до набрання вироком законної сили.
Стягнуто з ОСОБА_6 грошові кошти на користь держави пов'язані із залученням експерта та вирішено питання з речовими доказами.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винною за те, що вона повторно, 05.08.2016 року, в період часу з 12.00 год. знаходилась зі своєю знайомою ОСОБА_8 за місцем мешкання останньої, а саме за адресою АДРЕСА_2 . В один з моментів, а саме приблизно о 23.00 год. того ж дня, коли ОСОБА_9 вийшла з кімнати, ОСОБА_6 , звернула увагу на ключ, який знаходився на столі в кімнаті. ОСОБА_6 розуміла, що це ключ від квартири батьків ОСОБА_10 , які мешкають за адресою АДРЕСА_3 , так як неодноразово там бувала. Після цього ОСОБА_6 , керуючись раптово виниклим умислом на таємне викрадення чужого майна, із корисливих мотивів, скориставшись тією обставиною, що ОСОБА_9 вийшла з кімнати та не контролює схоронність речей, таємно викрала ключ від квартири за адресою АДРЕСА_3 , з метою його подальшого використання для незаконного проникнення до зазначеної квартири.
06.08.2016 р. близько 00.30 год., ОСОБА_6 , реалізуючи свій умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, із корисливих мотивів, прийшла до квартири за адресою АДРЕСА_3 , де умисно, не маючи на те прав, будучи впевненої, що в зазначений час, мешканці даної квартирі відсутні, скориставшись викраденим ключем, відкрила двері, тобто незаконно проникла до житлового приміщення зазначеної квартири та діючи умисно із корисних мотивів, таємно викрала майно, яке належало ОСОБА_11 , а саме: планшет китайського виробництва (серійний номер відсутній) чорного кольору вартістю 8000 грн.; планшет марки «MP MAN MPQ С1030» чорного кольору вартістю 3000 грн.; фотоапарат марки «Panasonik F2» сірого кольору, вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 2064 від 29.08.2016 року складає 775 грн.; фотоапарат марки «Sony» чорного кольору вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 2064 від 29.08.2016 року складає 1500 грн.; мобільний телефон марки «Samsung S3» Imei НОМЕР_1 вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 2064 від 29.08.2016 року складає 2200 грн. Після скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_6 з місця скоєння кримінального правопорушення зникла, викраденим майном розпорядилась на власний розсуд. У результаті злочинних дій ОСОБА_6 заподіяла потерпілій ОСОБА_11 матеріальну шкоду на загальну суму 15 475 грн. 00 коп.
Вимоги апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_6 просить вирок суду скасувати та на підстава ст. 79 КК України звільнити її від відбування покарання з іспитовим строком до досягнення дитиною семирічного віку.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд призначаючи їй покарання не взяв до уваги обставини, які пом'якшують покарання, а саме визнання вини, щире каяття, активне сприйняття слідству у розкритті злочину, наявність малолітньої дитини віком до трьох років, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання. Апелянт вказує, що вона має міцні соціальні зв'язки, проживає разом з батьками, наразі перебуває у декретній відпустці по догляду за малолітньою дитиною віком до трьох років, на обліку у психлікарні не перебуває та є парафіянкою християнської церкви, тому вважає застосування іспитового строку до досягнення дитиною семирічного віку буде відповідати меті покарання.
Позиція учасників апеляційного процесу.
В суді апеляційної інстанції обвинувачена ОСОБА_6 підтримала вимоги апеляційної скарги, підтвердила викладені в ній доводи та просила апеляційну скаргу задовольнити.
Прокурор в апеляційному суді заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши головуючого суддю, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_6 і кваліфікація її дій за ч.3 ст. 185 КК України, в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому відповідно до ст. 404 КПК України апеляційним судом не переглядаються.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про можливість звільнення її від відбування покарання з іспитовим строком до досягнення дитиною семирічного віку, у зв'язку з чим буде досягнута мета покарання, а саме її виправлення, апеляційний суд вважає безпідставними.
Так, ОСОБА_6 раніше судима Заводським районним судом м. Дніпродзержинська 19 травня 2016 року за ч.2, ч.3 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 70, ст. 75, ст. 76 КК України, до чотирьох років позбавлення волі і була звільнена від відбування покарання з іспитовим строком на два роки.
Відповідно до ч.3 ст. 78 КК України, у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
Суд першої інстанції призначаючи покарання ОСОБА_6 врахував наявність невідбутого покарання за вироком Заводського районного суду від 19 травня 2016 року та обґрунтовано, на підставі ч.1 ст. 71 КК України, до покарання за своїм вироком, частково приєднав покарання за вироком від 16 травня 2016 року, остаточно визначивши обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки три місяці.
За змістом ст. ст. 71, 75, 78 КК України вбачається, що у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим. Тому апеляційний суд вважає, що підстав для застосування до ОСОБА_6 вимог ст. 79 КК України, і звільнення її від відбування покарання з іспитовим строком до досягнення дитиною семирічного віку не має.
Колегія суддів вважає, що суд І інстанції призначив покарання обвинуваченій із дотриманням вимог ст. ст. 50 та 60 КК України, врахував тяжкість вчинення злочину, особу обвинувачену та обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, обґрунтовано призначив ОСОБА_6 покарання у вигляді позбавлення волі в мінімальному розмірі у межах санкції ч.3 ст. 185 КК України, яке на переконання апеляційного суду буде не тільки карою, а й виправленням засудженої, а також запобіганню вчиненню нових злочинів, як засудженою, так і іншими особами.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону за наявності яких судове рішення у будь- якому разі підлягає скасуванню при розгляді справи в суді апеляційної інстанції не виявлено.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.
Керуючись, ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 червня 2018 року відносно ОСОБА_6 за ч.3 ст. 185 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але на неї може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з моменту оголошення безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4