Провадження № 22-ц/0430/124/18 Справа № 210/1396/17 Суддя у 1-й інстанції - Скотар Р.Є. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
11 грудня 2018 року м.Кривий Ріг
Справа № 210/1396/17
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.
секретар судового засідання - Голуб О.О.
сторони:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі - Територіальна громада в особі Криворізької міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 липня 2018 року, яке ухвалено суддею Скотарем Р.Є. о 13 годині 52 хвилини у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 01 серпня 2018 року, -
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Територіальної громади в особі Криворізької міської ради про визнання права власності.
Позов обґрунтовано тим, що після смерті її чоловіка ОСОБА_4 відкрилася спадщина у вигляді 1/3 частки квартири АДРЕСА_1. Спадкоємцями після його смерті є вона та дочка ОСОБА_5, яка відмовилася від прийняття спадщини на її, позивача, користь. Після смерті чоловіка, вона звернулася до нотаріуса, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину їй відмовлено, оскільки неможливо встановити склад та опис спадкового майна: 23/100 частки квартири перейшло у власність відповідача ОСОБА_2 - одна кімната трикімнатної квартири, яка тепер є часткою суміжної квартири №34. Відповідачем ОСОБА_2 самочинно виконано дверний отвір з квартири №34 до зайнятої неї кімнати в квартирі №33. У зв'язку з виконаним переплануванням квартири, її дочка зверталася до Виконкому Криворізької міської ради щодо погодження перепланування, але їй було відмовлено, оскільки не оформлено право власності на спадщину після смерті ОСОБА_4, тому вона звернулася до суду з цим позовом.
Уточнивши позовні вимоги та зазначивши співвідповідачами Територіальну громаду в особі Криворізької міської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а третіми особами приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Стюрко О.О., ОСОБА_5, Управління благоустрою та житлової політики Криворізької міської ради, позивач просила суд визнати за нею право власності на 1/3 частку трикімнатної квартири, загальною площею 55,80 кв.м, житловою площею 41.30 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 після смерті її чоловіка ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 липня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що виділ в натурі у власність ОСОБА_2 частки у спільній частковій власності та здійснення нею реконструкції квартири є незаконним, у зв'язку з чим не можна вважати законною й проведену реєстрацію права власності на реконструйовану квартиру. При цьому, позивач вважає, що за життя її чоловікові належала 1/3 частина саме трикімнатної квартири, а тому вона, як єдиний спадкоємець першої черги, має право на спадкування цієї частки.
Порушення норм процесуального права, на думку позивача, полягало у тому, що суд, не зважаючи на клопотання представника позивача, розглянув справу щодо спадкування у спрощеному позовному провадженні, що заборонено нормами ЦПК України та що є підставою для обов'язкового скасування рішення суду.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_7, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які, кожен окремо, заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності у спадкодавця - чоловіка позивача ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1,на момент відкриття спадщини, права на 1/3 частку трикімнатної квартири, загальною площею 55,80 кв.м, житловою площею 41.30 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а тому за позивачем не може бути визнано право власності на це майно у порядку спадкування після смерті чоловіка.
Згідно з п. 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 обґрунтована тим, що справу розглянуто судом в порядку спрощеного позовного провадження, тоді як справи щодо спадкування підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження.
Статтею 274 ЦПК України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Враховуючи предмет спору, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи, яка має бути розглянута виключно в загальному позовному провадженні, у спрощеному позовному провадженні, у зв'язку з чим скасовує рішення суду на підставі п. 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України та ухвалює нове рішення по суті позовних вимог.
Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини другої статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Частиною першоюстатті 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Частиною третьою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Ураховуючи наведені вище приписи та беручи до уваги встановлений законодавцем у статті 1218 ЦК України склад спадщини, до спадкодавця не може перейти право власності на право, яке не належало спадкодавцеві.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 з 16.04.1988 року (а.с.34) та має з ним спільну доньку ОСОБА_5 (а.с. 8).
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).
Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно КП ДОР «Криворізького бюро технічної інвентаризації» №28141589 від 25.11.2010 року, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 належить 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 на праві приватної спільної сумісної власності на підставі Свідоцтва про право власності №802 від 28.08.1998 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради народних депутатів, видане згідно з розпорядженням №Дз3610 від 01.04.1998 року.
Розбіжності у написанні прізвища співвласників «ОСОБА_1» - «ОСОБА_1» усунуто рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 25.01.2011 року, яким вирішено, що свідоцтво про право власності на житло належить «ОСОБА_5» та «ОСОБА_5» (а.с.11,12).
Рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 25.01.2011 року визначено частки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у спільній сумісній власності - по 1/3 частці кожному (а.с.14,15).
Після смерті ОСОБА_4 його дочка ОСОБА_5 відмовилася від прийняття спадщини на користь матері ОСОБА_1 (а.с.16).
Позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті чоловіка, приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області - Стюрко О.О., відмовлено у зв'язку з неможливістю встановити склад та опис спадкового майна, оскільки померлим за життя не були отримані документи, що підтверджують право власності на переплановане нерухоме майно (а.с.17,68).
ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 25.06.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Глущенко О.А., в реєстрі №476 на праві приватної спільної часткової власності належить 23/100 квартири АДРЕСА_1 (а.с.10, 19).
Загальна площа квартири 55,8 кв.м, житлова площа - 41,3 кв.м. Трикімнатна квартира №33 самочинно реконструйована в двокімнатну квартиру за рахунок приєднання житлової кімнати, площею 12.7 кв.м до квартири №34. Загальна площа змінена з 55,8 кв.м на 43,1 кв.м, житлова площа змінена з 41,3 кв.м на 27,4 кв.м, про що зазначено в примітці у витягу з реєстру (а.с.10 зворот) та також підтверджується повідомленням КП ДОР «КБТІ» №176233 від 23.11.2010 року (а.с.22).
Згідно технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1, виготовленого КП «Криворізьке БТІ» 26.07.2001 року, квартира складається з двох кімнат житловою площею 29,8 кв.м., у тому числі: 1 кімната - 17,10 кв.м., 2 кімната - 12,7 кв..м. Загальна площа квартири 45,60 кв.м. (а.с. 181).
Відповідно до розпорядження Голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 19 травня 2016 року № Р-223/0/3-16 «Про перейменування топонімів у населених пунктах області» АДРЕСА_1 перейменовано на АДРЕСА_1.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №89393520 від 13.06.2017 року, квартира АДРЕСА_1, належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу частини квартири та свідоцтва про право власності на житло (а.с.50).
Реконструкцію квартири АДРЕСА_1 проведено на підставі наступних документів: робочий проект «Реконструкція житлової квартири АДРЕСА_1» (а.с.135-138,142-155), договір №251 пайової участі замовників, які мають намір забудови земельної ділянки у м.Кривому Розі, в створенні у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Кривого Рогу (а.с.139-141), декларацію про початок виконання будівельних робіт (а.с.165171), декларація про готовність до експлуатації об'єкту, який належить до І-ІІІ категорії складності (а.с.172-179).
Отже, за життя ОСОБА_4, за його згодою, відбулося перепланування квартири, у зв'язку з чим квартира АДРЕСА_1 складається із двох кімнат, загальна площа складає - 43,1 кв.м, житлова - 27,4 кв.м (а.с.10).
Разом з тим, позивач просить визнати за нею право власності, у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка, на 1/3 частку трикімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 55,80 кв.м, житловою площею 41,30 кв.м., що, як встановлено судом, не належала останньому на день його смерті, а тому не входить до спадкового майна, адже до спадкодавця не може перейти право власності на майно, яке не належало спадкодавцеві.
Зважаючи ж на приписи ст. 13 ЦПК України щодо диспозитивності цивільного процесу, колегія суддів позбавлена можливості вирішити питання про визнання за ОСОБА_1 права власності, у порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, на належну йому за життя частку у квартирі АДРЕСА_1, яка складається із двох кімнат, загальною площею 43,1 кв.м. та житловою площею 27,4 кв.м., що не позбавляє останню можливості звернутися до суду із відповідними позовними вимогами.
Доводи апеляційної скарги про те, що виділ у натурі частки з трикімнатної квартири та її подальша реконструкція проведено незаконно колегією суддів не приймаються, оскільки, як виділ в натурі частки із спільноїчасткової власності, так і реконструкція житлової квартири, були проведені за життя спадкодавця, який не заперечував проти вчинення таких дій.
Так, відповідно до положень ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із зазначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Частиною першою ст. 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності, а ст. 367 ЦК України встановлено, що майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
За змістом цих норм виділ (поділ) частки із спільного майна це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.
Виділ частки 23/100 спірної квартири здійснено попереднім власником ОСОБА_12, яка розпорядилася нею на свій власний розсуд ще 2001 року, тобто за життя ОСОБА_4 та останній не заперечував проти таких дій.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені позовні вимоги не доведені та не обґрунтовані, у зв'язку з чим колегія суддів частково задовольняє апеляційну скаргу та ухвалює нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 липня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Криворізької міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Стюрко Оксана Олександрівна, ОСОБА_5, Управління благоустрою та житлової політики Криворізької міської ради про визнання права власності - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17 грудня 2018 року.
Головуючий:
Судді: