про закриття провадження у справі
12 грудня 2018 року справа № 701/1071/18
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кульчицького С.О.,
за участю: секретаря судового засідання - Зачепи Х.В.,
представника позивача Іванова А.А. - за ордером,
розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом селянського фермерського господарства «Насіння» до ОСОБА_2, державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Маньківського районного управління юстиції Черкаської області про визнання протиправною та скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду з Маньківського районного суду Черкаської області надійшов позов селянського фермерського господарства «Насіння» (далі - позивач) до ОСОБА_2 (далі - відповідач 1), державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Маньківського районного управління юстиції Черкаської області (далі - відповідач 2), в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, площею 1,81755 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Маньківської селищної ради Черкаської області, кадастровий номер НОМЕР_1
- зобов'язати відповідача 2 відновити державну реєстрацію земельної ділянки, площею 3,6351 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Маньківської селищної ради Черкаської області, кадастровий номер НОМЕР_2
Ухвалою Маньківського районного суду Черкаської області від 22.10.2018 справу передано на розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду.
Дана справа № 701/1071/18 надійшла до Черкаського окружного адміністративного суду 12.11.2018 та передана на розгляд судді Кульчицькому С.О. шляхом автоматизованого розподілу.
Ухвалою від 15.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за даним позовом, призначено підготовче засідання на 12.12.2018 об 11 год. 00 хв.
23 листопада 2018 року від ОСОБА_2 на адресу суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі, у зв'язку з тим, що дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства оскільки між сторонами існує спір про право цивільне.
У підготовче засідання прибув представник позивача, який проти закриття провадження у даній справі не заперечував.
Відповідачі у підготовче провадження не прибули, явку своїх представників не забезпечили, що відповідно до положень ст.ст. 181, 205 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи підстави та предмет спору, вирішуючи подане відповідачем 1 клопотання про закриття провадження у справі, суд зазначає про таке.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист (ч.1 ст.5 КАС України).
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років».
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).
Згідно з ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Як вбачається з матеріалів справи, свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що державний реєстратор прав на нерухоме майно реєстраційної служби Маньківського районного управління юстиції Черкаської області, здійснивши державну реєстрацію земельної ділянки, площею 1,81755 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Маньківської селищної ради Черкаської області, кадастровий номер 7123155100:03:002:0489 допустив реєстрацію прав за відповідачем 1 на вказану земельну ділянку, яка сформована внаслідок поділу земельної ділянки, що перебуває у користуванні позивача. Земельна ділянка, якою користується позивач належала на праві приватної власності батькові відповідача 1. Як вказує позивач, дозвіл на такий поділ він не надавав, а тому внаслідок оскаржуваних дій порушено права позивача щодо вільного користування земельною ділянкою.
Разом з цим, судом встановлено, що у провадженні Маньківського районного суду Черкаської області перебуває цивільна справа № 701/162/18-ц за позовом ОСОБА_2 до селянського фермерського господарства «Насіння» про визнання договору оренди землі недійсним.
За змістом ст.1, 5, 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди землі на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України та договором оренди землі; за ч.1 ст.93 Земельного кодексу України правом оренди земельної ділянки є право, засноване на договорі. Статтями 125, 126 Земельного кодексу України встановлено правила, за якими право оренди земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього права, його оформлення відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
З наведених норм вбачається, що право виникає (змінюється, припиняється) після державної реєстрації, однак на підставі договору чи відповідних правочинів.
Таким чином, протиправність дій державного реєстратора при вчиненні реєстраційного запису стосовно реєстрації іншого речового права, можливо встановити тільки за наслідками розгляду цивільної справи, оскільки, здійснюючи відповідні функції з державної реєстрації прав, відповідач 2 не перебував з позивачем у відносинах, заснованих на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності щодо спірного права оренди земельної ділянки, а, відтак, не міг визнавати чи оспорювати майнові права позивача в розумінні ст.15 Цивільного кодексу України.
Отже, зазначений спір не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №821/592/16, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
З огляду на положення ч.1 ст.19 ЦПК України та п.13 ч.1 ст.20 ГПК України вимоги щодо реєстрації майна, інших реєстраційних дій можуть розглядатися судами в порядку цивільного чи господарського судочинства (залежно від суб'єктного складу) якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав у зв'язку з оскарженням заінтересованою особою не самої реєстраційної дії (рішення), а підстави її проведення, як-от правочину, свідоцтва тощо.
Таке розмежування обумовлене й обсягом судового контролю в адміністративному судочинстві, визначеним ч.2 ст.2 КАС, який не охоплює оцінку правомірності діянь/рішень суб'єкта владних повноважень з огляду на наслідки, які це діяння/рішення спричинили, чи правомірність юридичного факту, що став підставою реєстрації.
Таким чином, з урахуванням правової позиції наведеній у постанові Великої Палати Верховного Суду, враховуючи підстави та предмет спору, та інші обставини по справі, суд висновує, що спірні правовідносини підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно із ч. 2 ст. 238 КАС України, суд про закриття провадження у справі постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Водночас, вирішуючи питання щодо повернення позивачу сплаченого судового збору, суд виходить з такого.
Частиною 2 ст. 132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Як встановлено із матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в загальній сумі 1762 грн 00 коп., що підтверджується квитанцією № 65 від 18.10.2018.
Враховуючи викладене, а також те, що провадження у даній справі закрито не у зв'язку із відмовою позивача від позову, сплачена сума судового збору підлягає поверненню з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 47, 132, 142, 238, 239, 243, 248, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Закрити провадження в адміністративній справі № 701/1071/18 за позовом селянського фермерського господарства «Насіння» до ОСОБА_2, державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Маньківського районного управління юстиції Черкаської області про визнання протиправною та скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов'язання вчинити певні дії.
Повернути селянському фермерському господарству «Насіння» (20141, Черкаська область, Маньківський район, с. Дензелівка, вул. Шевченка, 56, ідентифікаційний код 3006907) з Державного бюджету України сплачений судовий збір у сумі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.
Роз'яснити селянському фермерському господарству «Насіння», що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції загального суду у порядку цивільного судочинства.
Роз'яснити сторонам, що повторне звернення про заявлений предмет, з тих же підстав між тими самими сторонами не допускається.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 17.12.2018.
Суддя С.О. Кульчицький