Справа № 212/1973/18
2/212/1502/18
03 грудня 2018 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого-судді: Козлова Ю.В.,
за участі секретаря Мариненко І.О.
позивача ОСОБА_4
представника позивача адвоката ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до територіальної громади в особі Виконкому Криворізької міської радим про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,-
В березні 2018 року позивач ОСОБА_4 звернулась до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5, який перебував у фактичному шлюбі без реєстрації з її бабусею ОСОБА_6, померлою ІНФОРМАЦІЯ_3, з якою вони проживали однією сім'єю в квартирі АДРЕСА_1 з 1989 року. Зазначена однокімнатна квартира була отримана ОСОБА_6 на підприємстві.
Після смерті ОСОБА_6, а саме в березні 2006 року, ОСОБА_5 одноосібно приватизував житлову квартиру АДРЕСА_1 і отримав свідоцтво про право власності на житло НОМЕР_1 від 01.02.2006 року, яке було видане органом приватизації Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради народних депутатів, згідно з розпорядженням № Ж-29 від 20 січня 2006 року та зареєстрованого в КП ДОР «Криворізьке бюро технічної інвентаризації 06 березня 2006 року, номер запису: 295, в книзі: 242п-295.
Відразу після реєстрації власності, а саме 24 березня 2006 року, ОСОБА_5 зареєстрував позивача в квартирі АДРЕСА_1 як члена його сім'ї. Квартира складається з однієї кімнати, площею 15,8 кв. метрів, загальною площею 36,9 кв. метрів.
На цей час в спірній квартирі зареєстрована позивач та її неповнолітня дитина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.
22 серпня 2008 року, а саме після смерті ОСОБА_5, вона звернулася до Другої криворізької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Постановою від 14 квітня 2018 року нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв'язку з відсутністю родинних стосунків з померлим ОСОБА_5. Нотаріусом було запропоновано звернутися до суду з позовом про визнання права власності на житлову квартиру за набувальною давністю. Спадкоємців за законом або заповітом у померлого ОСОБА_5 немає.
На сьогоднішній день, позивач з дитиною продовжують проживати та знаходитись на реєстраційному обліку в житловій квартирі АДРЕСА_1 Вона добросовісно та відкрито володіє нерухомим майном більше десяти років. Постійно сплачує комунальні платежі за цією адресою, заборгованість відсутня. Позивач має оригінали правовстановлюючих документів на житлову квартиру, технічну характеристику тощо, що підтверджує факт добросовісного володіння вищезазначеною нерухомістю.
Просить відповідно до ст.ст.328,344 ЦК України визнати за нею право власності на вищезазначену квартиру.
Відповідно до процесуальних документів, які знаходяться в матеріалах справи
Ухвалою від 03 квітня 2018 року позовна заява залишена без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.
23 квітня 2018 року на виконання ухвали суду, позивачем подана уточнена позовна заява, сплачено судовий збір та долучено документи.
25 квітня 2018 року ухвалою відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження;
25 квітня 2018 року ухвалою суду витребувано з КП ДОР «Криворізьке бюро технічної інвентаризації «архівну довідку про належність спірного житлового приміщення».
До Другої Криворізької державної нотаріальної контори направлено запит про надання інформації, хто звертався з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 та надання копії спадкової справи.
13 серпня 2018 року підготовче судове засідання закінчено, справа призначена до розгляду 20 вересня 2018 року.
13 серпня 2018 року відповідач Виконавчий комітет Покровської районної в місті ради подав до суду відзив за позов.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_4 та її представник адвокат ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, просили вимоги задовольнити в повному обсязі посилаючись на підстави викладені в уточненій позовній заяві та наданими письмовими пояснення.
Представник відповідача ОСОБА_8 в судовому засіданні 20.09.2018р. позовні вимоги не визнала, посилаючись на підстави викладені в відзиві на позов. 30.10.2018р. звернулась до суду з клопотанням про розгляд справи за її відсутності.
Допитана судом в якості свідка ОСОБА_9 пояснила, що ОСОБА_4 проживає в квартирі АДРЕСА_1 з 2005 року. На той час в квартирі проживали бабуся позивача ОСОБА_6 з ОСОБА_5. Про те, що між ними не був зареєстрований шлюб позивач не знала. Після смерті бабусі, в 2006 році, ОСОБА_5. зареєстрував позивача в спірній квартирі. Вони в трьох проживали в квартирі до смерті ОСОБА_5. До теперішнього час позивач разом з донькою продовжують проживати в спірній квартирі.
Допитана судом в якості свідка ОСОБА_11, підтвердила факт проживання позивача ОСОБА_4 разом з донькою в спірній квартирі з 2005 року. Інформацією чи приватизована спірна квартира не володіє.
Допитана судом в якості свідка ОСОБА_12, повідомила, що ОСОБА_4 в спірній квартирі проживає приблизно 20 років.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши у сукупності докази, досліджені у судовому засіданні, дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №461.
Згідно свідоцтва про право власності на житло НОМЕР_1 від 01.02.2006 року, виданого органом приватизації Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради народних депутатів, квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності, на підставі розпорядження №Ж-29 від 20.01.2006 року. Зазначене свідоцтво зареєстровано Комунальним підприємством «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» в книзі 242п-295 номер запису 295.
На запит суду, Другою Криворізькою державною нотаріальною надана спадкова справа №1040 від 22 серпня 2008 року, відповідно до якої ОСОБА_4 22.08.2008р. звернулась з заявою про прийняття спадщини, після померлого ОСОБА_5.
Постановою від 14.04.2018, державним нотаріусом Другої криворізької державної нотаріальної контори Тімошиною О.В., ОСОБА_4 відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2. - ОСОБА_5 у зв'язку з відсутністю факту родинних стосунків.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України.
Посилання позивача на те, що вона добросовісно та відкрито володіє та користується житловою квартирою за адресою: АДРЕСА_1, а тому за нею має бути визнано право власності на житлову квартиру за набувальною давністю, суд оцінює критично, виходячи з наступного.
Згідно із ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває права власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Із змісту ст.344 ЦК України випливає, що позивач, як володілець майна, протягом всього часу володіння ним має бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. У такому випадку при вирішенні питання щодо визнання права власності на майно в порядку набувальної давності необхідно виходити із того, що задоволення таких вимог можливе лише за умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння.
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, те, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнішнім володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).
Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.
З наведеного можна зробити висновок, що встановлюючи, чи є володіння добросовісним, насамперед слід встановити, що володілець не знав і не міг знати про те, що володіє чужою річчю, тобто обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна.
Застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент захоплення (заволодіння) чужою річчю. У разі якщо існує інша підстава для виникнення права власності у момент заволодіння, а сторона посилається на строк набувальної давності, слід визнати, що стороною вибрано невірний спосіб захисту, тобто такий, який не відповідає специфіці правовідносин, що виникли.
Оскільки користуючись житлом, яке не є її власністю, позивач була обізнана про власника, її володіння спірним майном не можна вважати добросовісним. Даний факт підтверджено, копією спадкової справи, відповідно до якої ОСОБА_4 звернулась з заявою про прийняття спадщини 22.08.2008 р., тобто позивачу було відомо, що власником спірного житла, є померлий ОСОБА_5. Померлий за життя не надав письмового розпорядження по своїй власності, не залишив заповіт. Та обставина, що позивач проживає в квартирі, здійснює оплату комунальних послуг не породжує права позивача на набуття права власності за набувальною давністю.
Враховуючи викладене, суд вважає, що підстави для визнання за позивачем права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, визначені ст.344 ЦК України - відсутні, а відтак приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, оскільки позивачем обраний невірний спосіб захисту своїх прав та інтересів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 344 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до територіальної громади в особі Виконкому Криворізької міської радим про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м.Кривого Рогу на протязі тридцяти днів після проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повне рішення виготовлено та підписано 13 грудня 2018 року.
Суддя: Ю. В. Козлов