13 грудня 2018 року м. Київ
Справа № 461/39321/17
Апеляційне провадження №22-ц/824/340/2018
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: СоколовоїВ.В.
суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В.
секретар Луговий Р.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва ухваленого під головуванням судді Макаренко І.О. 25 квітня 2018 року в м. Києві, дата складення повного тексту рішення не зазначена, у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи: ОСОБА_3, Приватне підприємство «Анада Україна» про визнання поруки припиненою,
У листопаді 2017 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив суд визнати припиненою поруку ОСОБА_2 за договором поруки №800000427-П від 02 липня 2007 року.
Позов мотивовано тим, що 02 липня 2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступник якого є ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №800000427 відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 138000,00 доларів США зі сплатою 12% річних строком до 02 липня 2022 року. У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №800000427 від 02 липня 2007 року. Також в забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором було укладено договір поруки №800000427-П2 від 16 березня 2010 року між ПП «Ананда Україна» та Банком. Банк 03 червня 2013 року звернувся до позичальника ОСОБА_3 із вимогою №000394, в якій вимагав від позичальника у строк до 30 днів з дати отримання вимоги, але не пізніше тридцяти семи днів з моменту відправлення цієї вимоги, достроково повернути кредит, сплатити нараховані проценти за користування кредитом і нараховані штрафні нарахування. ПАТ «Альфа-банк» звернувся до Подільського районного суду м. Києва із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором №800000427 в червні 2014 року. Таким чином, позивач вважає, що банком пропущено шестимісячний строк на право пред'явлення вимоги до поручителя, встановлений ч. 4 ст. 559 ЦК України.?
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 квітня 2018 року позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи: ОСОБА_3, Приватне підприємство «Анада Україна» про визнання поруки припиненою - задоволено.
Визнано припиненою поруку ОСОБА_2 за договором поруки №800000427 від 02 липня 2007 року, що укладений між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк», в забезпечення виконань зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором №800000427 від 02 липня 2007 року, з 11 січня 2014 року.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 640,00 грн.
Не погодилось із вказаним судовим рішенням ПАТ «Альфа-Банк», представником подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення. В апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають важливе значення для розгляду справи, а також зазначає, що суд проігнорував судову практику Верховного Суду України та Верховного Суду із вказаного питання. Зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що існує рішення суду про солідарне стягнення заборгованості з боржника і поручителя, яке набрало законної сили і підлягає виконанню, а відтак вимоги позивача не можуть бути задоволені.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, Банк надіслав позичальнику вимогу про дострокове повернення кредитних коштів, та тим самим змінив строк виконання кредитного договору, а звернувшись до Подільського районного суду м. Києва з позовом до позичальника та поручителя лише в червні 2014 року, банк порушив строк, встановлений ч. 4 ст. 559 ЦК України, а тому порука є припиненою. Крім того, вказує, що рішення Апеляційного суду м. Києва від 20 жовтня 2015 року, яким стягнуто солідарно заборгованість за кредитним договором, як з боржника так і поручителів скасовано Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року, що спростовує доводи Банку щодо дійсності поруки, встановленої рішенням апеляційної інстанції.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін.
Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, причини неявки суду не повідомили. Тому, згідно з ч.2 ст. 372 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.
Треті особи також в судове засідання не з'явились.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що 02 липня 2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступник якого є ПАТ «Альфа-банк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №800000427 відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 138000,00 доларів США зі сплатою 12% річних строком до 02 липня 2022 року. Пунктом 9.1 договору визначено, що у разі набуття кредитором права вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, кредитор направляє на адресу позичальника рекомендованим листом письмову вимогу про дострокове повернення кредиту, сплату нарахованих процентів за користування кредитом, нарахованої неустойки та інших платежів та нарахувань за цим договором та/або усунення порушення (виконання) зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний термін з письмовим попередженням про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) у разі невиконання цієї вимоги. Документом, що підтверджує відправлення кредитором листа про вимогу усунення порушення та виконання порушеного зобов'язання та про дострокове повернення кредиту, є квитанція поштового відділення про відправлення відповідного рекомендованого листа позичальника за адресою його проживання (реєстрації) зазначеної у розділі 1 цього договору. Лист про вимогу усунення порушення та виконання порушеного зобов'язання та дострокового повернення кредиту в будь-якому випадку вважається отриманим позичальником після спливу семи днів з дня відправлення відповідного листа /а.с.8-13/.
У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між ЗАТ «Альфа-банк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №800000427 від 02 липня 2007 року. Умовами п.5.3. цього договору визначено, що договір діє до повного виконання зобов'язань боржника за основним договором /а.с.7/.
Також в забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором було укладено договір поруки №800000427-П2 від 16 березня 2010 року між ПП «Ананда Україна» та Банком.
Банк 03 червня 2013 року звернувся до позичальника ОСОБА_3 із вимогою №000394, в якій вимагав від позичальника у строк до 30 (тридцяти) днів з дати отримання вимоги, але не пізніше 37 (тридцяти семи днів) з моменту відправлення цієї вимоги, достроково повернути кредит, сплатити нараховані проценти за користування кредитом і нараховані штрафні нарахування /а.с.14/.
В червні 2014 року ПАТ «Альфа-банк» звернувся до Подільського районного суду м. Києва із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором №800000427.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 20 жовтня 2015 року було скасовано заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 06 травня 2015 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ «Альфа-Банк» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ПАТ «Альфа-Банк» 1195664,44 грн заборгованості за тілом кредиту, 30375,81 грн заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами і 13529,16 грн пені за порушення умов кредитного договору. Стягнуто солідарно з ПП «Ананда Україна» та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Альфа-Банк» 1195664,44 грн заборгованості за тілом кредиту, 30375,81 грн заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами і 13529,16 грн пені за порушення умов кредитного договору. Вирішено питання про розподіл судових витрат /а.с.50-56/.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 758/6863/14-ц вказане судове рішення скасовано, справа передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Велика Палата Верховного Суду не погодилась із висновками суду апеляційної інстанції щодо вирішення по суті вказаного спору до поручителів, вказала на те, що припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності. Також звернуто увагу на наявність щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів /а.с.108-115/.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Банк, до подання даного позову, звертався з вимогою до позичальника про дострокове виконання ним зобов'язання, а тому строк виконання зобов'язання змінився та шестимісячний строк, про який вказано у позові, починав свій перебіг, сплив, а відтак порука припинилась.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з такого.
Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
У разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за основним договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов''язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.
Також згідно із Правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у справі № 6-53цс14, регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності, частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, установленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).
Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.
Це означає, що зі збігом цього строку, який є преклюзивним, жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.
З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань, застосоване в ч. 4 ст. 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, як умови чинності поруки, слід розуміти, як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).
Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. ст. 251, 252 ЦК України).
Таким чином, якщо основним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то строк пред'явлення кредитором вимоги до поручителя має обчислюватися з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі. При цьому сама лише умова договору поруки про дію поруки до повного виконання позичальником та/або поручителем своїх зобов'язань за договором не може розглядатися судом як установлення строку дії поруки; термін має визначатися календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (наприклад, після закінчення певного строку, починаючи від дати виконання зобов'язання за кредитним договором) (постанова Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі №6-53цс14).
Слід мати на увазі, якщо у зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором банк відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України та умов кредитного договору використав право достроково вимагати стягнення з позичальника та поручителя заборгованості за кредитним договором, надіславши повідомлення про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов'язаних із ним платежів, змінивши таким чином строк виконання основного зобов'язання.
У разі, якщо кредитор змінює на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України строк виконання основного зобов'язання, то передбачений ч. 4 ст. 559 цього Кодексу шестимісячний строк обчислюється від цієї дати (постанова Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі №6-2056цс15).
З наведених вище обставин справи вбачається, що ПАТ «Альфа-Банк» скористалося своїм правом на дострокове стягнення кредитної заборгованості, у відповідності до ст. 1050 ЦК України пред'явив вимогу до позичальника ОСОБА_3 від 03 червня 2013 року, та визначив новий строк виконання зобов'язання повернути кредит, сплатити нараховані проценти за користування кредитом і нараховані штрафні нарахування до 30 (тридцяти) днів з дати отримання вимоги, але не пізніше 37 (тридцяти семи) днів з моменту відправлення цієї вимоги. Таким чином, ПАТ «Альфа Банк» був встановлений новий строк датою10 липня 2013 року.
За таких обставин, ПАТ «Альфа-Банк» повинно було звернутися до поручителя ОСОБА_2 з позовом про стягнення суми заборгованості протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто до 11 січня 2014 року (03 червня 2013 року + 37 днів + 6 місяців).
Згідно матеріалів справи ПАТ «Альфа-банк» звернувся до Подільського районного суду м. Києва із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором №800000427 в червні 2014 року, про це зазначено у Постанові Верховного Суду.
Отже, враховуючи, що договором поруки було встановлено його дію до повного погашення зобов'язання за кредитним договором, що банком було реалізовано право дострокової вимоги і змінено строк виконання основного зобов'язання і протягом (шести) місяців з дня настання цього строку банк не звернувся з вимогою до поручителя ОСОБА_2, слід погодись з висновком суду першої інстанції про припинення поруки.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що існує рішення суду про солідарне стягнення заборгованості з боржника і поручителя, яке набрало законної сили і підлягає виконанню, а відтак вимоги позивача про припинення поруки не можуть бути задоволені, відхиляються колегією суддів, з огляду на те, що вказане судове рішення було скасовано Великою Палатою Верховного Суду і на час даного апеляційного розгляду нове рішення не ухвалено.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного суду не вбачає.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» - відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 квітня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач:
Судді:
Повний текст постанови складений 14 грудня 2018 року.