6 грудня 2018 року м. Київ
Єдиний унікальний номер справи № 357/6636/18
Апеляційне провадження №22-ц/824/2713/2018
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Іванченко М.М.
суддів: Желепи О.В., Музичко С.Г.
при секретарі: Гордійчук Ж.В.
за участю:
позивача: ОСОБА_1
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ухваленого 2 серпня 2018 року в приміщенні суду під головуванням Ярмола О.С., повний текс судового рішення складено 3 серпня 2018 року,-
Позивач звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на її користь на утримання сина в розмірі 5000 грн, щомісячно, з урахуванням індексації за законом до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилалась на те, що вона перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від якого має малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дитина проживає та знаходиться на утриманні матері і виховується нею одноособово. Відповідач ОСОБА_2, добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не дає, а тому позивач звернулась до суду.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 2 серпня 2018 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі - 2 000 грн щомісяця, починаючи з 18 червня 2018 року і до повноліття дитини.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись з судовим рішенням, ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати рішення суду в частині визначення розміру аліментів. Змінити та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 2015 року народження у твердій грошовій сумі 1000 грн, щомісяця починаючи з 18 червня 2018 року і до повноліття дитини.
Зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи є незаконними та необґрунтованими, ухвалені з порушеннями норм чинного законодавства. Крім того зазначає, що суд першої інстанції у своєму рішенні вказав, що дохід відповідача складає 4000 грн. Однак відповідно до копії довідки про доходи з місця роботи відповідача, наданої суду як доказ матеріального становища відповідача, його сукупний дохід за шість місяців становить 19025 грн, що в середньому складає 3170 грн Відповідно до даної довідки заробітна плата відповідача за останній місяць складала 4000 грн. Інших доходів відповідач немає.
Позивач у суді апеляційної інстанції заперечувала проти задоволення апеляційної скарги. При цьому вказувала, що відповідач має значно більший дохід, а ніж указано в довідці. Відповідач не надав доказів того, що потребує лікування.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Тому, апеляційний суд вважає, що в порядку ч.2 ст.372 ЦПК України неявка учасників справи повідомленого належним чином не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, з 18 лютого 2012 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, про що зроблено відповідний актовий запис № 107, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с.7).
В період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі у них народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданого 8 травня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білоцерківського міського управління юстиції в Київській області (а.с. 8).
Судом встановлено, що син сторін проживає разом з позивачем, що підтверджується довідкою від 12 червня 2018 року виданою Тарасівською сільською радою про те, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає та зареєстрований разом з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.
Також, судом встановлено, що спільна дитина сторін перебуває на утриманні матері. При цьому встановлено, що позивач працевлаштована.
Вказані обставини не оспорюються сторонами, тому в силу положень ч.1 ст.82 ЦПК України не потребують доказуванню.
Судом встановлено, що відповідач працює у ТОВ «ГАРАНТКОМПЛЕКТ» на посаді начальна відділу збуту та отримує дохід за період з січня по червень 2018 року у розмірі 19025 грн. (При цьому у довідці за січень відсутнє нарахування заробітної плати) (а.с.20).
Визначаючи розмір аліментів на утримання сина, суд виходив з того, що позивач утримує дитину одноособово. Відповідач проживає окремо, інших непрацездатних осіб на його утриманні не перебуває, вказав, що дохід в 4000 грн. на місяць, а отже аліменти в сумі 2000 грн. на місяць не перевищуватимуть 50% доходу відповідача. А тому суд вважав, що розмір аліментів на утримання дитини сторін має бути визначений в 2000 грн., щомісяця і підлягає індексації відповідно до Закону
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.
Згідно ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина 3 статті 181 СК України).
Відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку.
Так, згідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2018 року становить - 1492 гривень, з 1 липня - 1559 гривні, з 1 грудня - 1626 гривень.
В суді апеляційної інстанції позивач вказувала, що вона з сином проживає за межами м. Києва, дитина сторін відвідує дитячий садочок № 796, який знаходиться у м. Києві. Щодня вона витрачає кошти за проїзд аби дістатись до дитячого садочка. За харчування у дитячому садочку щомісячно оплачує в середньому 670 грн. Також витрачає кошти на харчування у розмірі приблизно 500-750 грн на місяць. А також витрачає кошти на необхідний одяг, розвиток та дозвілля дитини. Та вказала, що в середньому вона витрачає на дитину 4000 грн.
З урахуванням викладених обставин та враховуючи те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, апеляційний суд погоджується з висновком суду про необхідність стягнення з відповідача аліментів на утримання сина ОСОБА_5 в сумі 2000 грн.
Дослідивши наявні в справі докази, апеляційний суд встановив, що вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними.
Висновки суду відповідають цим обставинам та вимогам закону.
Відповідно до СК України батьки мають рівні права та обов'язки, щодо утримання дітей.
Разом з тим, колегія роз'яснює, що частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ч.1 ст.375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.
Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для його скасування.
Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат. Подана позивачем заява про компенсацію витрат на правову допомогу за рахунок відповідача задоволенню не підлягає, оскільки апеляційний суд залишає рішення районного суду без змін, а судові витрати компенсуються пропорційно до задоволених вимог.
В зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 2 серпня 2018 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний тест постанови складено та підписано 10 грудня 2018 року.
Головуючий суддя:
Судді: