Справа № 750/12956/18 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/104/18
Категорія - Доповідач ОСОБА_2
12 грудня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
слідчого - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката - ОСОБА_8 ,
підозрюваного - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора Чернігівської місцевої прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 листопада 2018 року, -
Цією ухвалою залишено без задоволення клопотання слідчого щодо застосування стосовно ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігів, громадянина України, одруженого, який має на утриманні двох малолітніх дітей, в силу ст. 89 КК України не судимого, із професійно-технічною освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
ОСОБА_9 заборонено залишати місце свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 в період часу з 19.00 год. до 07.00 год. щоденно без дозволу слідчого, прокурора або суду та на нього покладено відповідні обов'язки.
Строк дії ухвали встановлено до 25 січня 2019 року.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що в судовому засіданні були доведені обставини, передбачені п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, відповідно до мотивування, викладеного в клопотанні, але разом з тим, прокурором в судовому засіданні не доведені обставини передбачені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України і з врахуванням даних про особу ОСОБА_9 є достатні підстави для застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з покладенням на нього обов'язків, зазначених у ч. 5 ст. 194 КПК України.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, прокурор Чернігівської місцевої прокуратури ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати її ухвалити нову, якою застосувати до ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що в клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурором обґрунтовані причини неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам зазначеним у клопотанні, а саме, що ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення майнових злочинів, а тому може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, апелянт зазначає, що підозрюваний намагався втекти з місця події і ним було вчинено злочин в стані алкогольного сп'яніння із застосуванням насильства до потерпілої.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_9 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 , які заперечували проти задоволення поданої апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_6 , яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити з вказаних у ній підстав, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Одним із запобіжних заходів у кримінальному провадженні відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.176 КПК України є домашній арешт.
Зі змісту ст. 181 КПК України слідує, що домашній арешт є запобіжним заходом, який може бути застосований до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі та полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби на підставі ухвали слідчого судді, суду.
Так, слідчий суддя, відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовуючи до останнього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, належним чином врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, а також те, що матеріали подання містять дані, які вказують на наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України та на можливість його настання з боку підозрюваного, однак, одночасно, визнав недоведеним з боку слідчого та прокурора факту того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не забезпечить належну поведінку підозрюваного.
Згідно вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
А тому висновки слідчого судді, що стосуються застосування того, чи іншого запобіжного заходу до підозрюваної особи відповідають фактичним, встановленим обставинам кримінального правопорушення.
При цьому, на думку колегії суддів, у ході розгляду слідчим суддею взято до уваги відомості про особу ОСОБА_9 , який має на утриманні двох малолітніх дітей, на час розгляду клопотання був працевлаштований та в силу ст. 89 КК України не судимий, має постійне місце мешкання в м. Чернігові та частково визнав пред'явлену йому підозру.
Відповідно до вимог ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею у достатній мірі було враховано та умотивовано у судовому рішенні можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання встановленим ризикам, а слідчий у своєму клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та прокурор в судовому засіданні під час розгляду клопотання слідчого, на думку колегії суддів, навели загальні твердження, без належної аргументації з посиланням на обставини та процесуальний закон, а тому фактично не довели доцільність застосування до ОСОБА_9 лише запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також те, що жоден із більш м'яких, ніж тримання під вартою, запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Практика Європейського Суду з прав людини, із застосуванням якої здійснюється кримінальне провадження в Україні, обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та його тяжкість із застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не пов'язує та свідчить про те, що під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу, повинна враховуватись особа підозрюваного.
За таких обставин, колегія суддів вважає необґрунтованою апеляційну скаргу прокурора, а тому залишає її без задоволення.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Чернігівської місцевої прокуратури ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 листопада 2018 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_9 та обрано відносно останнього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4