Ухвала
12 грудня 2018 року
м. Київ
справа № 2-175/3896/14-ц
провадження № 61-1585св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Крата В. І. (суддя-доповідач), Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу за касаційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2014 року у складі судді: Шабанова А. М., та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2016 року у складі суддів: Ремеза В. А., Міхеєвої В. Ю., Свистунової О. В.,
У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позов обґрунтований тим, що 03 липня 2014 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір позики, на підтвердження якого останній надав їй розписку про отримання грошових коштів у розмірі 71 600 доларів США, що за курсом Національного банку України на момент укладення договору було еквівалентом 923 640 грн. Взяті на себе зобов'язання ОСОБА_3 не виконав, грошові кошти їй не повернув.
ОСОБА_2 просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість за договором позики в розмірі 71 600 доларів США, що є еквівалентом 923 640 грн, та судові витрати.
Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 03 липня 2014 року у розмірі 71 600 доларів США, що є еквівалентом 923 640,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконав своє зобов'язання за договором позики, тому стягнув з ОСОБА_3 суму боргу, застосувавши положення статті 533 ЦК України.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2015 року заочне рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2014 року залишено без змін. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 листопада 2015 року ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2015 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
При скасуванні ухвали апеляційного суду суд касаційної інстанції виходив із того, що стягувати належить грошові кошти у розмірі 71 600 доларів США відповідно до курсу, встановленого Національним банком України, на день платежу, а не на день укладення договору. Визначення цієї суми не є виходом за межі позову, оскільки предметом позову є повернення позики, а розмір грошової суми визначається на день платежу, на день розгляду справи.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2016 року заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2014 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 03 липня 2014 року змінено, збільшено суму заборгованості з 923 640 грн до 1 829 380 грн. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення суду мотивовано тим, що за договором позики кошти у борг передавались в іноземній валюті в сумі 71 600 доларів США, і відповідач не повернув позивачу отриману суму боргу, а тому з урахуванням офіційного курсу долара США до гривні на час ухвалення судового рішення, який складає на 02 лютого 2016 року 25,55 грн за 1 долар, у судовому порядку підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума заборгованості в розмірі 1 829 380 грн, що складає еквівалент 71 600 доларів США. При ухваленні рішення судом ураховано правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду України від 02 липня 2014 року № 6-79цс14 та від 16 вересня 2015 року № 6-190цс15.
У лютому 2016 року ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржені рішення судів першої та апеляційної інстанції і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що станом на день ухвалення судом першої інстанції рішення позивачем не було пред'явлено вимоги про повернення суми боргу. Позивач просила стягнути суму боргу по курсу долара станом на дату складення розписки, тобто станом на 03 липня 2014 року, однак апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог без відповідної на те вимоги та безпідставно збільшив суму заборгованості відповідача.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 травня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.
У червні 2016 року ОСОБА_2 подала заперечення на касаційну скаргу, у якому просила касаційну скаргу відхилити, а оскаржені судові рішення залишити без змін. Заперечення мотивовані тим, що рішення апеляційного суду не виходить за рамки позову, що вже було встановлено ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 листопада 2015 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 березня 2017 року справа призначена до судового розгляду.
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»), який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2018 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 373/2054/16-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення боргу.
Аналіз ухвали Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 373/2054/16-ц свідчить, що колегія суддів вирішила відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в раніше прийнятій постанові Верховного Суду України (постанова Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14), оскільки у пунктах 47, 55 постанови Великої Палати Верховного суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц зроблено висновок, що правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов'язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Окрім цього, справа містить виключну правову проблему щодо моменту визначення еквіваленту, якщо борг за договором позики не можна стягувати в іноземній валюті і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року справа прийнята для продовження розгляду.
У пункті 10 частини першої статті 252 ЦПК встановлено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Оскільки справа № 373/2054/16-ц передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі № 2-175/3896/14-ц.
Керуючись статтями 252, 253, 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Зупинити касаційне провадження у справі № 2-175/3896/14-ц до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 373/2054/16-ц.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: Н. О. Антоненко
В.І. Журавель
В.І. Крат
В.П. Курило