06 грудня 2018 року
м. Київ
справа № 520/7424/16-ц
провадження № 61-43696ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Журавель В. І. розглянув касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 березня 2017 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 27 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління національної поліції в Одеській області, Головного управління національної поліції в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органів досудового слідства,
встановив:
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом, в якому просила стягнути на її користь 10 000 моральної шкоди, шляхом списання цих коштів із Державного бюджету України, та вирішити питання судових витрат.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, на користь ОСОБА_1 3 000 грн моральної шкоди. В іншій частині вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 27 липня 2017 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 березня 2017 року змінено, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення у наступній редакції: «Стягнути з Держави Україна на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі - 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з відкритого в Казначействі спеціального рахунку». У решті рішення залишено без змін.
30 серпня 2018 року (відповідно до відтиску поштового штемпеля на конверті) Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області надіслано до Верховного Суду із пропуском строку на касаційне оскарження касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 березня 2017 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 27 липня 2017 року.
Заявник просив поновити строк на касаційне оскарження, посилаючись на те, що копію рішення апеляційного суду Одеської області від 27 липня 2017 року він отримав лише 21 серпня 2018 року.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2018 року указані причини пропуску строку визнані неповажними, касаційну скаргу залишено без руху та встановлено заявникові строк для подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з обґрунтуванням поважності причин його пропуску та належних доказів на підтвердження цього, зокрема, порушення апеляційним судом порядку вручення судового рішення, а також сплати судового збору.
У жовтні 2018 року на виконання вимог ухвали суду касаційної інстанції від 17 вересня 2018 року від Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області надійшло клопотання, у якому воно просило звільнити його від сплати судового збору або відстрочити цю сплату до ухвалення касаційним судом кінцевого рішення, посилаюсь на те, що бюджетні асигнування на сплату судового збору вже використані ним для сплати такого збору в інших справах, а залишок є недостатнім для сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги. Також заявник просив поновити строк на касаційне оскарження, посилаючись на те, копія постанови апеляційного суду надійшла на його адресу 20 серпня 2018 року, вказуючи, що про це свідчить штамп вхідної кореспонденції Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на першій сторінці копії постанови апеляційного суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у задоволенні клопотань про відстрочення сплати судового збору та звільнення від такої сплати відмовлено, указані причини пропуску строку визнані неповажними, запропоновано навести інші підстави для поновлення строку та надати належні докази на підтвердження цього, а також сплатити судовий збір. Продовжено заявникові строк для усунення указаних недоліків касаційної скарги.
У грудні 2018 року на виконання вимог ухвали суду касаційної інстанції від 30 жовтня 2018 року від Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області надійшла квитанція про сплату судового збору та клопотання, у якому воно повторно зазначає, що копія оскаржуваного рішення апеляційного суду на його адресу не надходила, а отримало її у суді першої інстанції за заявою про отримання копії судового рішення, яка знаходиться у матеріалах справи.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з такого.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.
Із даних Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що оскаржене рішення апеляційного суду було надіслано до реєстру 31 липня 2017 року, зареєстровано - 31 липня 2017 року та оприлюднено - 02 серпня 2017 року.
Враховуючи наведене, останнім днем подання касаційної скарги на рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 березня 2017 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 27 липня 2017 року є 16 серпня 2017 року.
Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області подало касаційну скаргу 30 серпня 2018 року, тобто із пропуском двадцятиденного строку на касаційне оскарження.
Причини, на які посилається заявник у касаційній скарзі та заявах про поновлення строку, а саме неотримання копії оскарженого судового рішення від апеляційного суду, не можуть бути визнані поважними, оскільки не підтверджені належними доказами та не свідчать про існування об'єктивних перешкод для своєчасного подання касаційної скарги.
Безпідставне поновлення процесуального строку є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Оскільки в заявах, поданих на виконання вимог ухвал суду касаційної інстанції про залишення касаційної скарги без руху для усунення її недоліків та про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги, не наведено істотних причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень, які б могли свідчити про наявність непереборних обставин, за яких заявник не подав касаційну скаргу у передбачений законом строк, та які б виправдовували пропуск строку значної тривалості (понад рік), суд не вбачає підстав для поновлення строку на касаційне оскарження.
Керуючись пунктом 4 частини другої статті 394 ЦПК України,
ухвалив:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 березня 2017 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 27 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління національної поліції в Одеській області, Головного управління національної поліції в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органів досудового слідства, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. І. Журавель