Ухвала
12 грудня 2018 року
м. Київ
справа № 344/17264/15-ц
провадження № 61-33893 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача-Пророка В. В.,
суддів: Висоцької В. С., Лесько А. О., Сімоненко В. М., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач-ОСОБА_6,
відповідачі: ОСОБА_7,
ОСОБА_8,
Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,
розглянув у порядку письмового провадження справу, відкриту за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання права власності, визнання недійсним правочину, припинення іпотеки та скасування рішень державного реєстратора, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2016 року, постановлене колегією суддів у складі: Малєєва А. Ю., Васильковського В. М., Девляшевського В. А.,
Встановив:
1. У листопаді 2015 року ОСОБА_6 звернувся в порядку окремого провадження до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, яка містила вимоги до ОСОБА_7, ОСОБА_8, Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») про визнання права власності, визнання недійсним правочину, припинення іпотеки та скасування рішень державного реєстратора.
2. Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 грудня 2015 року роз'єднано в різні провадження зазначені вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ПАТ «Укрсоцбанк» та вимоги про встановлення фактів що мають юридичне значення.
3. В уточненому вигляді позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ПАТ «Укрсоцбанк» зводяться до наступного:
- визнати неукладеним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 10 листопада 2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс І. П. за № Д0771 (далі - договір купівлі-продажу від 10 листопада 2005 року);
- скасувати рішення державного реєстратора (Обласне комунальне підприємство «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» (далі - Івано-Франківське ОБТІ) від 10 листопада 2005 року про реєстрацію (номер запису 1634 в книзі 14В) за ОСОБА_7 та ОСОБА_8 права власності на нежитлові приміщення (реєстраційний № 3336741) (далі - рішення державного реєстратора від 10 листопада 2005 року), що знаходяться в АДРЕСА_1;
- скасувати рішення державного реєстратора (Івано-Франківське ОБТІ) від 28 березня 2007 року про реєстрацію (номер запису 1069 в книзі 6ф) за ОСОБА_7 та ОСОБА_8 право власності на нежитлові приміщення (реєстраційний № 18248141) (далі - рішення державного реєстратора від 28 березня 2007 року), що знаходяться в АДРЕСА_1;
- витребувати з володіння ОСОБА_7 та ОСОБА_8 нежитлові приміщення, що знаходяться в АДРЕСА_1 та повернути їх ОСОБА_6;
- визнати за ОСОБА_6 право власності на зазначені нежитлові приміщення, які складаються з станції техобслуговування (літера Г), складу (літера Д), нежитлових приміщень (літера К), нежитлових приміщень (літера К1), моторного цеху (літера Л) (далі - спірні нежитлові приміщення);
- визнати недійсним іпотечний договір від 16 серпня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс І. П. та зареєстрований за № Д0810 (далі - іпотечний договір від 16 серпня 2007 року) та договір від 05 липня 2011 року про внесення змін до іпотечного договору від 16 серпня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс І. П. та зареєстрований за № 350 (далі - договір про внесення змін від 05 липня 2011 року), з моменту їх укладення;
- припинити іпотеку спірних нежитлових приміщень та їх обтяжень забороною відчуження, які виникли на підставі іпотечного договору від 16 серпня 2007 року та договору про внесення змін про внесення змін від 05 липня 2011 року;
- стягнути з відповідачів судові витрати.
4. Позовна заява мотивована тим, що відповідно до договору купівлі-продажу від 10 листопада 2005 року позивач продав ОСОБА_7 та ОСОБА_8 спірні нежитлові приміщення, які в сукупності складають 48/100 ідеальних часток всіх приміщень адміністративної будівлі за вказаною адресою, вартістю 2 525 000,00 грн.
5. За умовами договору купівлі-продажу від 10 листопада 2005 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 повинні були сплатити кошти за спірні нежитлові приміщення в день нотаріального посвідчення цього договору. Сторони договору купівлі-продажу від 10 листопада 2005 року передбачили, що у випадку нездійснення повного розрахунку у вказаний строк цей договір вважається неукладеним з покладенням на ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зобов'язання повернути спірні нежитлові приміщення та відшкодувати збитки позивача й упущену вигоду. Станом на час розгляду справи в суді ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не сплатили йому обумовлені договором купівлі-продажу від 10 листопада 2005 року грошові коштів, незважаючи на неодноразові звернення позивача до відповідних відповідачів щодо цього, у звязку з чим позивач вважає, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не набули права власності на спірні нежитлові приміщення, тому незаконно зареєстрували за собою право власності на них та в подальшому передали майно в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк» на підставі іпотечного договору від 16 серпня 2007 року та договору про внесення змін від 05 липня 2011 року.
6. Враховуючи зазначене, позивач звернувся з відповідними позовними вимогами до суду.
7. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 травня 2016 року позов ОСОБА_6 задоволено частково:
- вирішено скасувати рішення державного реєстратора від 10 листопада 2005 року;
- вирішено скасувати рішення державного реєстратора від 28 березня 2007 року;
- вирішено повернути спірні нежитлові приміщення ОСОБА_6 з володіння ОСОБА_7 та ОСОБА_8;
- вирішено визнати за ОСОБА_6 право власності на спірні нежитлові приміщення;
- вирішено припинити іпотеку нерухомого майна (спірних нежитлових приміщень) та обтяжень цього нерухомого майна забороною відчуження, які виникли на підставі іпотечного договору від 16 серпня 2007 року та договору про внесення змін від 05 липня 2011 року щодо нежитлових приміщень 1 та 2;
- вирішено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 витрати по сплаті судового збору в сумі 3 045,00 грн;
- вирішено стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 витрати по сплаті судового збору в сумі 3 045,00 грн;
- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
8. Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що представник ОСОБА_7 та ОСОБА_8 позов визнав, зазначивши, що дійсно підписавши договір купівлі-продажу від 10 листопада 2005 року покупці не змогли виконати його умови щодо сплати коштів за куплені спірні нежитлові приміщення, а тому вимоги про визнання цього правочину неукладеним, повернення придбаного за ним нерухомого майна та скасування державної реєстрації прав на це нерухоме майно за ОСОБА_7 та ОСОБА_8, є обґрунтованими.
9. Представник ПАТ «Укрсоцбанк» заперечував проти позову, вважаючи відповідні позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
10. Суд вирішив, що договір купівлі-продажу від 10 листопада 2005 року є неукладеним в силу умов самого договору, а вимога про визнання правочину неукладеним не відповідає способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених статтею 16 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі позначення цього документу у редакції, чинній на момент вчинення відповідних правочинів або виникнення відповідних прав та обов'язків, - ЦК України).
11. Рішення державного реєстратора від 10 листопада 2005 року приймалось державним реєстратором без належного повідомлення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про можливі наслідки невиконання ними договору купівлі-продажу від 10 листопада 2005 року, що позбавило державного реєстратора можливості встановлення обставин відмови в державній реєстрації.
12. 28 березня 2007 рокуОСОБА_7 та ОСОБА_8 повторно зареєстровано право власності на спірні нежитлові приміщення в рівних частках (1/2). З урахуванням рішення державного реєстратора від 28 березня 2007 року укладався іпотечний договір від 16 серпня 2007 року.
13. За умов неукладеного договору купівлі-продажу від 10 листопада 2005 року з урахуванням положень Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» суд дійшов висновку, що рішення державного реєстратора від 10 листопада 2005 року та рішення державного реєстратора від 28 березня 2007 року підлягають скасуванню, а спірні нежитлові приміщення підлягають поверненню позивачу згідно із статтями 1212 та 1213 ЦК України.
14. Враховуючи статті 316, 317, 329, 331 ЦК України суд прийняв рішення визнати за позивачем право власності на спірні нежитлові приміщення та повернути їх власнику.
15. На підставі встановлених судом обставин справи та статей 5, 17, 23 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про іпотеку) суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання іпотечного договору від 16 серпня 2007 року та договору про внесення змін від 05 липня 2011 року недійсними, але наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо припинення іпотеки спірного нерухомого майна та його відповідних обтяжень.
16. Відповідно до статей 387, 388 ЦК України у разі задоволення судом позову власника про витребування майна із чужого незаконного володіння після набрання рішенням суду законної сили, іпотека цього майна припиняється. При цьому з метою захисту законних інтересів іпотекодержателя від негативних для нього наслідків слід передбачити можливість вимагати від боржника дострокового виконання зобов'язання.
17. Доводи ПАТ «Укрсоцбанк» суд не визнав такими, що спростовують зроблені ним висновки.
18. Відповідно до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року №1618-IV (далі позначення цього документу у редакції, чинній на момент здійснення процесуальних дій судом першої інстанції та апеляційним судом, за умови однаковості положень такої редакції, - ЦПК України 2004) та з урахуванням порушення зобов'язань перед позивачем саме ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суд дійшов висновку про стягнення з цих відповідачів судових витрат на користь позивача.
19. Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено частково:
- рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 травня 2016 року скасовано в частині відмови про визнання іпотечного договору від 16 серпня 2007 року недійсним;
- у зазначеній скасованій частині ухвалено нове рішення, яким визнано недійсним іпотечний договір від 16 серпня 2007 року та договір про внесення змін від 05 липня 2011 року;
- у решті рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 травня 2016 року залишено без змін.
20. Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції помилково застосував норми матеріального права в частині відмови у визнанні іпотечного договору від 16 серпня 2007 року та договору про внесення змін від 05 липня 2011 року недійсними.
21. Спірні нежитлові приміщення, які належать позивачеві, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 передали в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк» всупереч приписам статті 317 ЦК України, розпорядившись чужим майном, що не відповідає положенням частини першої статті 203 ЦК України.
22. Судом першої інстанції припинено іпотеку спірних нежитлових приміщень з підстав, які не передбачені статтею 17 Закону про іпотеку. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність застосування частини третьої статті 303 ЦПК України 2004 та визнання недійсним іпотечного договору від 16 серпня 2007 року та договору про внесення змін від 05 липня 2011 року з підстав, передбачених частиною першою статті 203 та частиною першою статті 215 ЦК України та припинити іпотеку відповідно до статті 17 Закону про іпотеку.
23. В іншій частині позовних вимог позивача апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції, прийнятим по їх суті. Доводи апелянта не переконали суд апеляційної інстанції в помилковості відповідних висновків суду першої інстанції.
24. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) від 24 травня 2017 року частково задоволено касаційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» від 15 листопада 2016 року у цій справі. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 травня 2016 року та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2016 року скасовані, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.
25. У липні 2017 року ОСОБА_7 подав касаційну скаргу до ВССУ, вважаючи, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2016 року в частині визнання недійсним іпотечного договору від 16 серпня 2007 року та договору про внесення змін від 05 липня 2011 року, неправильно застосував норми матеріального права, просив поновити строк на касаційне оскарження даного рішення апеляційного суду.
26. Відповідно до приписів статей 203, 215, 572, 575 та 590 ЦК України, статей 11, 12, 17 та 23 Закону про іпотеку апеляційний суд не мав підстав визнавати іпотечний договір від 16 серпня 2007 року та договір про внесення змін від 05 липня 2011 року недійсними, оскільки на момент укладення іпотечного договору від 16 серпня 2007 року права власності на відповідний предмет іпотеки були зареєстровані за ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.
27. У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2016 року в частині визнання недійсним іпотечного договору від 16 серпня 2007 року та договору про внесення змін від 05 липня 2011 року та залишити в силі рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 травня 2016 року в цій частині.
28. Інші учасники справи правом на подання заперечення (відзиву) на касаційну скаргу не скористалися.
29. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією ЦПК України, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією ЦПК України.
30. Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
31. Ухвалою судді ВССУ від 02 серпня 2017 року поновлено строк на касаційне оскарження зазначеного рішення апеляційного суду та відкрите касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_7
32. 05 червня 2018 року справу передано на розгляд Верховного Суду.
33. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
34. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
35. Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2018 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
36. Згідно з частиною першою статті 25 ЦПК України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.
37. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
38. Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Частина друга цієї статті передбачає, що суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
39. Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
40. Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).
41. Згідно із частиною першою статті 348 ЦПК України 2004 якщо касаційну скаргу на судове рішення було подано в установлені ЦПК України 2004 строки, але вона надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи або коли строки на подання касаційної скарги у зв'язку з пропущенням їх з поважних причин було поновлено або продовжено і особа, яка подала касаційну скаргу, не була присутня під час розгляду справи, суд касаційної інстанції розглядає таку скаргу за правилами, встановленими главою 2 (Касаційне провадження) ЦПК України 2004.
42. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду. У разі пропущення строку, встановленого частиною першою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суддя касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк (частини перша та друга статті 325 ЦПК України 2004).
43. Відповідно до частини першої статті 405 ЦПК України, якщо касаційна скарга надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час касаційного розгляду справи, суд касаційної інстанції розглядає відповідну скаргу за правилами глави 2 (Касаційне провадження) ЦПК України. Суд касаційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті ЦПК України, в межах доводів, які не розглядалися під час касаційного розгляду справи за касаційною скаргою іншої особи. За результатами розгляду касаційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 416 ЦПК України (згідно із частинами третьою та четвертою статті 405 ЦПК України).
44. Суд відмовляє у відкритті провадження за касаційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час касаційного розгляду справи за касаційною скаргою іншої особи (частина п'ята статті 405 ЦПК України).
45. Зміст касаційної скарги ОСОБА_7 фактично зводиться до повторення мотивувальної частини ухвали ВССУ від 24 травня 2017 року, якою скасовані рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 травня 2016 року та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2016 року, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
46. Отже, ВССУ в своїй ухвалі від 24 травня 2017 року дав належну оцінку доводам, заявленим ОСОБА_7, і ці доводи не спростовують висновків ВССУ, зроблених в ухвалі від 24 травня 2017 року, що відповідає частині п'ятій статті 405 ЦПК України.
47. Також відповідно до матеріалів справи та вимог частини першої статті 328 ЦПК України 2004 супровідним листом від 06 грудня 2016 року (а.с. 136, т. 2) ОСОБА_7 було направлено копію ухвали ВССУ від 29 листопада 2016 року про відкриття провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ «Укрсоцбанк» від 15 листопада 2016 року разом з копією касаційної скарги на 26 аркушах. ОСОБА_7 було надано право протягом десяти днів з моменту отримання цієї ухвали ВССУ надати заперечення на відповідну касаційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк». Також супровідним листом від 06 червня 2017 року (а.с. 155, т. 2) ОСОБА_7 було направлено копію ухвали ВССУ від 24 травня 2017 року по суті розгляду зазначеної касаційної скарги ПАТ «Укрсоцбанк».
48. У відповідності до частини першої статті 333 ЦПК України 2004 особи, які брали участь у справі, можуть бути викликані для надання пояснень у справі у разі необхідності. У касаційному порядку справа розглядається колегією у складі п'яти суддів без повідомлення осіб, які беруть участь у справі.
49. Враховуючи зазначене, ОСОБА_7 не можна вважати особою, яка не була присутня під час касаційного розгляду справи в розумінні частини першої статті 405 ЦПК України.
50. Відповідно до частини другої статті 415 ЦПК України процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених ЦПК України, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному ЦПК України для постановлення ухвал суду першої інстанції. Про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу (частина друга статті 396 ЦПК України).
51. Враховуючи зазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2016 року було відкрити помилково і таким чином підлягає закриттю.
52. Ухвала суду касаційної інстанції оформлюється суддею-доповідачем і підписується всім складом суду, який розглядав справу, якщо інше не передбачено ЦПК України (частина третя статті 415 ЦПК України).
Керуючись статтями 260, 396, 400, 405, 415, 416, 419 та підпунктом 4 пункту 1 розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України,
Ухвалив:
Закрити касаційне провадження, відкрите за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2016 року, у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання права власності, визнання недійсним правочину, припинення іпотеки та скасування рішень державного реєстратора.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: В. С. Висоцька
А. О.Лесько
В. В.Пророк
В. М. Сімоненко
І.М. Фаловська