Іменем України
12 грудня 2018 року
Київ
справа №761/22355/16-а
провадження №К/9901/20089/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М.І.,
суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 761/22355/16-а
за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення витрат на перевезення пільгових пасажирів, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 03 листопада 2016 року (суддя Макаренко І.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року (судді Костюк Л.О., Бужак Н.П., Твердохліб В.А.),
І. Суть спору
1. У червні 2016 року публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Українська залізниця», Залізниця) звернулося до суду з позовом до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області (далі - УСЗН), в якому просило:
визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині невиконання вимог пункту 6 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256, а саме: не реєстрації за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року своїх зобов'язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремих категорій громадян по м. Славутич за вказаний період та ненадсиланння інформації про додаткові зобов'язання щомісяця до 18 числа фінансовому органу Славутицької міської ради;
стягнути з відповідача на користь позивача витрати на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року в сумі 140 064,44 грн.
2. Свої вимоги пояснив тим, що Залізниця в особі структурного підрозділу Київської дирекції залізничних перевезень надало послуги.
3. Залізниця та УСЗН уклали договір на планове перевезення пасажирів залізничним транспортом загального користування та про відшкодування витрат за надані послуги № ПЗ/ДН-1-146729/НЮ від 02 грудня 2014 року. На виконання цього договору Залізниця за період січень-грудень 2015 року надала послуги з пільгового перевезення окремих категорій громадян на загальну суму 140 064,14 грн. На підтвердження розміру витрат на перевезення пасажирів, що користуються пільгами, Залізниця надіслала на адресу відповідача рахунки за січень-грудень 2015 року, акти звіряння розрахунків та облікові форми. Однак, відповідач не підписав надісланих актів розрахунків та не відшкодував понесених позивачем витрат.
4. Позивач зазначив, що така бездіяльність відповідача порушує його право як суб'єкта господарювання на отримання гарантованої державою та передбачену законом компенсацію понесених збитків при виконанні державної програми соціального захисту населення. Збитковість приміських перевезень може потягнути за собою скорочення залізницею кількості приміських поїздів, закриття залізничних станцій та зупиночних платформ, що може спричинити незручності для великої кількості громадян.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
5. ДТГО «Південно-Західна залізниця» в особі структурного підрозділу Київської дирекції залізничних перевезень протягом січня-грудня 2015 року надавало послуги з пільгового перевезенню окремих категорій громадян у приміському сполученні зі станції Славутич, що розташована у Київській області.
6. Залізниця та УСЗН уклали договір на пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом загального користування та про відшкодування витрат за надані послуги № ПЗ/ДН-1-146729/НЮ від 02 травня 2014 року.
7. На умовах цього договору Залізниця протягом січня-грудня 2015 року надавала послуги з пільгового перевезенню окремих категорій громадян у приміському сполученні зі станції Славутич, що розташована у Київській області на загальну суму 140064,14 грн.
8. На підтвердження понесених витрат на перевезення пасажирів, що користуються пільгами, позивач надіслав відповідачу рахунки за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року, акти звіряння розрахунків та облікові форми.
9. Однак УСЗН не підписало зазначених актів та не відшкодувало витрат Залізниці, у зв'язку з чим остання звернулася з цим позовом до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
10. Шевченківський районний суд міста Києва постановою від 03 листопада 2016 року позовні вимоги задовольнив.
11. Визнав протиправною бездіяльність УСЗН в частині невиконання вимог пункту 6 «Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256, а саме: не реєстрації за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року своїх зобов'язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремих категорій громадян по м. Славутич за вказаний період та ненадсилання інформації про додаткові зобов'язання щомісяця до 18 числа фінансовому органу Славутицької міської ради.
12. Стягнув з УСЗН на користь ПАТ «Українська залізниця» витрати на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року в сумі 140064,44 грн.
13. Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 березня 2017 року залишив постанову суду першої інстанції без змін.
14. Рішення судів ґрунтуються на тому, що відсутність бюджетного асигнування не є підставою для звільнення від взятого державою зобов'язання. Оскільки позивач свої зобов'язання за договором щодо пільгового перевезення пасажирів виконав, обов'язком УСЗН є відшкодувати понесені витрати.
IV. Касаційне оскарження
15. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
16. Касаційну скаргу обґрунтовує тим, що УСЗН є бюджетною установою і свої зобов'язання може виконувати в межах бюджетних асигнувань. Пояснив, що компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян здійснюються тільки в межах бюджетних асигнувань. Заявки на суму, які перевищують бюджетні асигнування не вважаються бюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті за бюджетні кошти. Взяття таких зобов'язань є порушення бюджетного законодавства.
17. Позивач у запереченнях на касаційну скаргу зазначив, що оскарженні судові рішення законні і обґрунтовані. На думку позивача, те, що бюджетні асигнування не покривають усіх витрат на пільгове перевезення пасажирів не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати понесені витрати.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
18. Відповідно до частини першої статті 102 Бюджетного кодексу України (далі - БК) видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті «б» пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
19. Відповідно до пункту 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 (далі - Порядок № 256) головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
20. Згідно з пунктом 5 Порядку № 256 головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг.
21. Відповідно до пункту 6 Порядку № 256 у разі виникнення додаткових зобов'язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Зазначені фінансові органи готують уточнені реєстри нарахованих у поточному місяці сум та подають їх до 20 числа Міністерству фінансів АРК, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби Автономної Республіки Крим, областях, міст Києві та Севастополі.
VI. Позиція Верховного Суду
22. За встановлених в цій справі обставин і правового регулювання спірних відносин колегія суддів дійшла висновку, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача грошова сума фактично є втратами Залізниці, які вона понесла, надавши послуги з перевезення пільговим категоріям громадян, які відповідач повинен відшкодувати. Відсутність бюджетних призначень на відповідні видатки не є підставами для звільнення від виконання встановленого законодавством зобов'язання.
23. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
24. Переглянувши судові рішення в межах своїх повноважень та доводів касаційної скарги відповідно до статей 341, 349 КАС колегія суддів вважає, що в обсязі встановлених в цій справі обставин і відповідних їм правовідносин висновки судів попередніх інстанцій в цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
25. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.
26. З урахуванням вимог статті 350 КАС касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VII. Судові витрати
27. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області залишити без задоволення.
2. Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 03 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року в цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді О. В. Білоус
Т. Г. Стрелець