Справа № 534/1815/18
Провадження № 2-а/534/73/18
13 грудня 2018 року Комсомольський міський суд
Полтавської області
в складі головуючого судді Куц Т.О.
за участю секретаря Гончар С.Т.
представника позивача Карпенко О.А.
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горішні Плавні Полтавської області справу за адміністративним позовом Горішньоплавнівського міського відділу Управління Держаної міграційної служби України в Полтавській області до ОСОБА_2 про затримання з метою забезпечення видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства , які незаконно перебувають в Україні та примусове видворення з України,
Горішньоплавнівський міський відділ УДМС України в Полтавській області звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про затримання з метою забезпечення видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства , які незаконно перебувають в Україні та примусове видворення з України , посилаючись на те, що відповідач порушила вимоги ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та нелегально перебуває на території України. Так, громадянка Казахстану ОСОБА_2 прибула в Україну 27.08.2003 через КПП «Тополі» по паспорту № НОМЕР_1, терміном дії до 27.07.2013 . Термін дії паспорту по якому в'їхала відповідач в Україну закінчився, іншого документу , який надає право на виїзд з України вона не має. 22.08.2018 Горішньоплавнівським міським відділом УДМС України в Полтавській області було прийнято рішення № 9 про примусове видворення , яке було вручено ОСОБА_2 та яка зобов'язалася виїхати за межі України у визначений термін до 21.09.2018 . 10.08.2018 щодо ОСОБА_2 складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 203 КУпАП винесено постанову про накладення штрафу у сумі 1700 грн, який не сплачено. Зважаючи на те, що ОСОБА_2 ухиляється від виїзду з території України в добровільному порядку , просять затримати відповідача строком на шість місяців з метою забезпечення видворення за межі території України громадянки Казахстану ОСОБА_2, з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні , примусово видворити за межі території України громадянку Казахстану ОСОБА_2
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала повністю, просила його задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові .
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнала повністю, зазначила, що українську мову вона розуміє, так як проживає в Україні з 2003 року, тому не потребує послуг перекладача .
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є громадянкою Казахстану , відповідно до паспорту громадянина Республіки Казахстан у зв'язку із закінченням терміну законного перебування на території України, рішенням Горішньоплавнівського МВ УДМС України в Полтавській області від 22.08.2018 року за №9 «Про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства» вирішено, громадянку Казахстану ОСОБА_2 примусово повернути до країни походження або третьої країни та зобов»язати її покинути територію України у термін до 21.09.2018 та заборонити їй в»їзд на територію України строком на три роки. Як вбачається з матеріалів справи вищевказане рішення відповідач ОСОБА_2 отримала під розпис , але виконано не було , і відповідач в суді зазначене рішення не оскаржувала (а.с.8-11).
Відповідно до довідки управління ДМС у Полтавській області повідомлено, що ОСОБА_2 до управління ДМС у Полтавській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту не зверталася (а.с.12).
Як відомо із матеріалів справи, Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, їх основні права, свободи та обов'язки, порядок вирішення питань, пов'язаних з їх в'їздом в Україну або виїздом з України, регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Відповідно до ч.2 ст.14 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в разі незаконного перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України затримуються та в разі, якщо порушення ними законодавства України не передбачає кримінальної відповідальності, повертаються до країни попереднього перебування у встановленому порядку.
Згідно ч.1 ст.30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи наведене, позивачем доведено суду факт незаконного перебування відповідача громадянки Казахстану ОСОБА_2 на території України. Суд, врахувавши те, що відповідач порушила вимоги законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, беручи до уваги відсутність у неї документів, які б надавали їй право перебувати на території України, враховуючи наявність рішення компетентного органу про примусове повернення відповідача, визнає переконливими твердження позивача про існування обґрунтованих підстав вважати, що відповідач ОСОБА_2 ухилятиметься від виконання рішення про повернення до країни походження.
З урахуванням встановлених обставин у справі, аналіз наведених норм з точки зору послідовності їх викладення, внутрішнього взаємозв'язку та наслідків застосування дає обґрунтовані правові підстави для задоволення даного позову в цій частині.
Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що особа в будь-якому разі не підлягає видворенню, якщо підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", відповідно до якої іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.
Щодо громадянки Казахстану ОСОБА_2 обставин, які вказані в статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", та унеможливлюють примусове видворення за межі території України не встановлено. Також не встановлено обставин, відповідно до яких на відповідача ОСОБА_2 поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
Щодо позовних вимог в частині затримання відповідача ОСОБА_2 з метою забезпечення її примусового видворення, то з даного приводу суд зазначає.
Згідно із ч.1 ст.289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Із змісту позовної заяви та пояснень представника позивача вбачається, що даною стороною не наведено жодних доказів, які б підтверджували існування обставин передбачених ч. 1 ст. 289 КАС України для прийняття рішення про затримання відповідача.
Таким чином, на даний момент, відсутні обґрунтовані підстави вважати, що відповідач, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення або існують ризики її втечі.
Крім цього судом враховується, що відповідач з'явилася в судове засідання 13.12.2018 добровільно без жодного примусу.
Враховуючи вищенаведене та оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до частково задоволення в частині вимоги про примусове видворення, підстави для задоволення вимоги про затримання відповідача судом не встановлені.
У відповідності до пункту 3 частини 2 статті 371 КАС України дане рішення в частині примусового видворення, як вважає суд, слід звернути до негайного виконання.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.12, 257, 241, 244, 246, 288, 289, 371 КАС України
Позов Горішньоплавнівського міського відділу Управління Держаної міграційної служби України в Полтавській області ( м. Горішні Плавні Полтавської області вул. Добровольського, 6) до ОСОБА_2 паспорт громадянина Республіки Казахстан № НОМЕР_1) про затримання з метою забезпечення видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства , які незаконно перебувають в Україні та примусове видворення з України - задовольнити частково.
Примусово видворити за межі території України громадянку Казахстану ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1
В решті позовних вимог відмовити .
Рішення звернути до негайного виконання.
Постанову може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя підпис Т.О.Куц
Згідно з оригіналом:
Суддя Т.О.Куц