06 грудня 2018 року Справа № 804/2754/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Дніпрі про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі, код ЄДРПОУ 40380265, яке полягає у не виплаті пенсії, починаючи з дати припинення пенсії ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП № НОМЕР_1;
- визнати протиправною бездіяльність Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі, код ЄДРПОУ 40380265, яке полягає у не виплаті, починаючи з дати припинення, пенсії ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП № НОМЕР_1;
- зобов'язати ОСОБА_4 об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі, код ЄДРПОУ 40380265 поновити виплату пенсії, з моменту її призупинення (припинення), ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП № НОМЕР_1, на визначений нею рахунок раніше, а також утриматись від подальшого призупинення її виплати;
- зобов'язати ОСОБА_4 об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі, код ЄДРПОУ 40380265 нарахувати та виплатити на користь, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП № НОМЕР_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії відповідно до вимог Закону України № 2050-ІІІ;
- визнати дискримінаційними дії Відповідача відносно Позивача;
- зобов'язати ОСОБА_4 об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі, код ЄДРПОУ 40380265 поновити виплату пенсії, з моменту її призупинення (припинення), ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП № НОМЕР_1, негайно після проголошення судового рішення на визначений нею рахунок.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_2 є пенсіонером та отримує пенсію за віком, зареєстрована та взята на облік як внутрішньо переміщена особа та перебуває на обліку у Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Дніпрі. З квітня-травня 2017 року ОСОБА_4 об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпр припинило виплату пенсії ОСОБА_2. Позивач вважає, що припинення виплати пенсії відбулось незаконно, а тому вважає, що відповідач порушив її право на отримання пенсії, та зазначає, що у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії позивач має право на компенсацію витраченої частини доходів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2018 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) та зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у зразковій адміністративній справі № 805/402/18 (провадження № Пз/9901/20/18).
У зв'язку з оскарженням позивачем ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2018 року в частині зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у зразковій адміністративній справі № 805/402/18 (провадження № Пз/9901/20/18), справа № 804/2754/18 перебувала на розгляді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018 року, у зв'язку з відмовою позивача від апеляційної скарги, апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання вчинити певні дії - закрито.
Відповідно до довідки відділу з організаційного забезпечення суду від 05.12.2018 року, адміністративну справу № 804/2754/18 за позовом ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії після повернення з Третього апеляційного адміністративного суду, була 05.12.2018 року передана судді Горбалінському В.В. для розгляду справи по суті.
Ухвалою від 06.12.2018 року провадження у справі було поновлено.
24.05.2018 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надало до суду відзив на адміністративний позов, яким проти позову заперечує та просить відмовити в задоволенні позовних вимог. На обґрунтування відзиву відповідачем зазначено, що на підставі отриманих списків тривало відсутніх за місцем проживання одержувачів пенсій з числа внутрішньо переміщених осіб згідно електронного листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 7383/89 від 23.03.2017 року на період до одержання інформації з 01.04.2017 року виплата пенсії зупинена.
Відповідач наголошує, що для поновлення виплати пенсії Позивачу необхідно було звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України (за фактичним місцем проживання) із заявою про поновлення виплати пенсії із необхідними для цього документами.
Таким чином, оскільки позивачі не звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із документами для поновлення їй виплати пенсії то станом на 01.04.2018 року пенсія не може бути поновлена.
Також, у відзиві відповідач просив замінити ОСОБА_4 об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, обґрунтовуючи необхідність процесуального правонаступництва тим, що Постановою Кабінету Міністрів України № 821 від 08.11.2017 року «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» ОСОБА_4 об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровський області.
З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб вбачається, що ОСОБА_4 об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі (код ЄДРПОУ 40380265) припинено за рішенням засновків, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис від 31.01.2018 року № 12241120004076199.
Таким чином Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровський області є правонаступником Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі.
Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь - якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
З урахуванням сукупності викладених обставин, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд доходить до висновку про обґрунтованість клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровський області та ухвалює замінити первинного відповідача ОСОБА_4 об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії ВС 512112, виданий Ворошиловським РВ УМВС України в місті Донецьку 23.11.2000 року, є пенсіонером та має право на отримання пенсії за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії АГ № 693450 від 14.03.2005 року.
Відповідно до довідки № НОМЕР_2 від 13.11.2014 року ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою, проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, бул. ШкільнийАДРЕСА_1 і перемістилася з тимчасово окупованої території (району проведення антитерористичної операції) в м. Дніпропетровськ, 49108, вул. Янтарна, б. 83АДРЕСА_2.
ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке є правонаступником Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі та має рахунок для отримання пенсійних виплат у філії АТ «Ощадбанк».
З 01.04.2017 року Відповідач припинив виплату належної Позивачу пенсії у зв'язку з відсутністю ОСОБА_2 за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи.
Позивач не погодившись з такими діями відповідача, звернулась до суду із вказаним позовом.
Суд вважає за необхідне розглянути справу з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні від 03.05.2018 року за результатами розгляду зразкової справи № 805/402/18.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Відповідно до Преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі по тексту - Закон України № 1058-IV) цей Закон, зокрема, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Частиною 1 статті 4 Закону України № 1058-IV встановлено, що Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Частиною 3 статті 4 Закону України № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону України № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Відповідно до п. 16 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Тобто, положення цього Закону є пріоритетними в питаннях виплати пенсій.
Отже, правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон України № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом України № 1058-IV, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Згідно із частиною другою статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Статтею 47 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 статтею 49 Закон України № 1058-IV визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
Таким чином, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону України № 1058-IV. Доказів прийняття відповідного рішення про припинення виплати позивачу пенсії відповідачем до суду не надано.
З 22.11.2014 року набрав чинності Закон України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб № 1706-VII від 20.10.2014 року, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до статті 7 цього закону, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України.
Отже, умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».
Відповідно ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.
З матеріалів справи вбачається та відповідачем не заперечувалось, що довідка позивача № НОМЕР_2 від 13.11.2014 року про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщену особу, є дійсною. Доказів про її скасування відповідачами не надано. Наявність відкритого рахунку в установі АТ «Ощадбанк» відповідачем не спростовано.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Суд зазначає, що факт відсутності позивача за фактичним місцем проживання відповідачем не доведений, а взагалі відсутність внутрішньо переміщеної особи на фактичному місці проживання або непідтвердження фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова КМУ № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.
У цьому випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без законних на те підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п. 25 цього рішення).
Отже, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України», питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).
Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
За таких обставин, враховуючи відсутність факту прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для невиплати позивачу пенсії.
З огляду на викладене, суд вважає, що в даному випадку наявна протиправна бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що виразилася в не нарахуванні пенсії з 01.04.2017 року та не виплаті Позивачу суми заборгованості по цім пенсійним виплатам з зазначеної дати.
Враховуючи вищевикладене, суд, з метою відновлення порушених прав ОСОБА_2, вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату пенсії позивачу з 01.04.2017 року на визначений нею рахунок у філії АТ «Ощадбанк». Також, оскільки позивач, починаючи з квітня 2017 року, не отримує пенсію з вини відповідача, суми пенсії, невиплачені ОСОБА_2 з вини відповідача, мають бути виплачені їй за минулий час без обмеження будь-яким строком.
При цьому, оскільки відповідачем не приймалось жодного рішення про припинення виплати пенсії, то підстави для скасування такого рішення відсутні, а отже позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке полягає у не виплаті пенсії, починаючи з дати припинення пенсії ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії відповідно до вимог Закону України № 2050-ІІІ, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини другої статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Статтею 1 Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону № 2050-III).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону № 2050-III).
З аналізу положень статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому. Судом у конкретній справі вирішується спір, предмет якого існує на час розгляду справи. Суд не може розглядати вимоги на майбутнє у зв'язку із вірогідним настанням певних наслідків. Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.
Враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації при відновленні виплати пенсії буде порушено відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам (аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права у подібних відносинах викладений у постановах Верховного Суду від 10.07.2018 року у справі № 404/6317/16-а та від 18.09.2018 року у справі № 522/535/17).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та вважає їх передчасними.
На підставі вищевикладеного, позовна вимога про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області утриматись від подальшого призупинення виплати пенсії також не підлягає задоволенню, оскільки суд не може зобов'язати відповідача до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.
Стосовно вимоги про визнання дій відповідача дискримінаційними, суд зауважує, що частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4).
Тобто чинним Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено способу захисту порушеного права шляхом визнання бездіяльності дискримінаційною, а достатнім і належним способом захисту в межах спірних правовідносин є визнання бездіяльності відповідача протиправною.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, поновити виплату пенсії, з моменту її призупинення (припинення), ОСОБА_3, негайно після проголошення судового рішення на визначений нею рахунок, суд зазначає наступне.
Згідно з вимогами статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.
На підставі пункту 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, яким закріплено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць, а тому рішення суду слід звернути до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області підлягають частковому задоволенню.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки суд звільнив позивача від їх сплати в установленому порядку, а статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення в цьому випадку.
Керуючись статтями 2, 6, 72 - 77, 241 - 246, 250, 262, 263, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1, поштова адреса: пр-т. Перемоги, 121А/169, м. Київ, 03115) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 21910427, яке полягає у не виплаті, починаючи з дати припинення, пенсії ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП № НОМЕР_1.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 21910427 поновити виплату пенсії ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП № НОМЕР_1, з 01.04.2017 року на визначений нею рахунок раніше.
Звернути до негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України.
В задоволенні позовних вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 21910427, яке полягає у не виплаті пенсії, починаючи з дати припинення пенсії ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП № НОМЕР_1; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 21910427 утриматись від подальшого призупинення виплати пенсії; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 21910427 нарахувати та виплатити на користь, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП № НОМЕР_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії відповідно до вимог Закону України № 2050-ІІІ; визнання дискримінаційними дій Відповідача відносно Позивача - відмовити.
Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.В. Горбалінський