13 грудня 2018 року ЛуцькСправа № 140/2281/18
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мачульського В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації, Департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1П.) звернулася з позовом до Департаменту соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації (далі - відповідач-1, Департамент соціального захисту населення Волинської ОДА), Департаменту соціальної політики Луцької міської ради Волинської області (далі - відповідач-2, Департамент соціальної політики Луцької МР) про визнання бездіяльності Департаменту соціального захисту населення Волинської ОДА протиправною щодо не призначення позивачу грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування», в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 № 536 «Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228»; зобов'язання Департамент соціального захисту населення Волинської ОДА призначити позивачу грошову компенсацію на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування», в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 № 536 «Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228», а саме: 29 відсотки прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць за друге півріччя 2018 року та в подальшому, до виникнення, зміни чи припинення спірних правовідносин; визнання протиправною бездіяльність Департаменту соціальної політики Луцької МР щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування», в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 № 536 «Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228», а саме: 29 відсотки прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць; зобов'язання Департамент соціальної політики Луцької МР провести нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування», в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 № 536 «Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228», а саме: 29 відсотки прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць за друге півріччя 2018 року, з урахуванням виплачених сум та в подальшому, до виникнення, зміни чи припинення спірних правовідносин.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є членом загиблого, померлого ветерана війни, інвалідом з дитинства І «Б» групи, яка потребує постійного стороннього догляду та їй призначена і виплачується компенсація на транспортне обслуговування. Однак, така компенсація, їй призначена та виплачується у меншому розмірі, ніж це передбачено законодавством.
В жовтні 2018 року позивач звернулася до відповідачів із заявою, згідно з якою просила призначити компенсацію і провести перерахунок та виплату компенсації, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 №228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування», в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 №536 «Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 №228» (далі - Постанова №228), а саме: в розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць, за друге півріччя 2018 року.
Однак відповідачі відмовили позивачу у задоволенні вказаних заяв, посилаючись на лист ОСОБА_2 соціальної політики України від 28.10.2013 №2249/19/93-13. Позивач вважає, що виплачуючи компенсацію на транспортне обслуговування за формулою, визначеною листом ОСОБА_2 соціальної політики України від 28.10.2013 № 2249/19/93-13 в занижених розмірах, що значно менше, ніж передбачено пунктом 2 Постанови №228, відповідачі порушують вимоги частин першої, шостої статті 28 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», відповідно до яких надано право лише Кабінету Міністрів України встановлювати порядок та розміри такої компенсації.
З урахуванням наведеного просить позовні вимоги задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 14.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в даній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У поданому до суду відзиві на позовну заяву від 26.11.2018 №3646/05/2-18 Департамент соціального захисту населення Волинської ОДА позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що відповідно до пункту 2 Постанови №228, та на підставі заяви громадянки ОСОБА_1 Департаментом соціального захисту населення Волинської ОДА було підготовлене та 05.10.2017 затверджене розпорядження на компенсацію витрат на транспортне обслуговування інвалідів позивачу у розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, з розрахунку на місяць. На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 №536 були внесені зміни до Постанови №228. ОСОБА_2 соціальної політики України від 28.10.2013 №2249/19/93-13 надано роз'яснення щодо порядку застосування пункту 2 Постанови №228 та визначено формулу, за якою здійснюється розрахунок розміру вказаної вище компенсації. Вважає вимогу позивача до Департаменту соціального захисту населення Волинської ОДА щодо призначення їй грошової компенсації на транспортне обслуговування, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 Постанови №228, безпідставною та необґрунтованою, оскільки така компенсація вже ОСОБА_1 призначена відповідачем-1 відповідно до розпорядження, затвердженого 05.10.2017. З наведених підстав просить у задоволенні позовних вимог до Департаменту соціального захисту населення Волинської ОДА відмовити повністю.
Відповідач-2 у поданому до суду відзиві на позовну заяву від 26.11.2018 №11.2-8.5/17255 зазначив, що відповідно до Положення про ОСОБА_2 соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 423, Мінсоцполітики має право надавати роз'яснення нормативно-правових актів, зокрема, розробником яких воно було. З урахуванням наведеного вказує, що ОСОБА_2 соціальної політики України, як розробником Порядку, листом від 28.10.2013 №2249/19/93-13 надано роз'яснення щодо застосування змін пункту 2 вищевказаної постанови. При цьому, зазначає, що Департаментом соціальної політики Луцької МР вимоги Постанови №228 виконано повністю, а саме виплачено позивачу у 2018 році компенсацію на транспортне обслуговування у розмірі, встановленому пунктом 2 даної постанови, в тому числі за друге півріччя у сумі 204,33 грн. В зв'язку з наведеним просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити частково з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом з дитинства І групи, що підтверджено посвідченням серії ААБ №298050 (а.с.9).
Як вбачається з розпорядження на компенсацію витрат на транспортне обслуговування інвалідів, затвердженого 05.10.2017 Департаментом соціального захисту населення Волинської ОДА, ОСОБА_1, як інваліду з дитинства І групи, з 29.07.2017 призначено та виплачується компенсація витрат на транспортне обслуговування інвалідів у розмірі 29 % прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць (а.с.14).
24.10.2018 позивач звернувся до Департаменту соціального захисту населення Волинської ОДА та Департаменту соціальної політики Луцької МР із заявами, в яких просила призначити, провести перерахунок та виплату компенсації на транспортне обслуговування за друге півріччя 2018 року, виходячи із пункту 2 Постанови № 228, а саме: 29 відсотки прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць (а.с.11,15).
Листом від 01.11.2018 №Ш-443 Департамент соціального захисту населення Волинської облдержадміністрації повідомив ОСОБА_1 про те, що за інформацією Департаменту соціальної політики Луцької МР протягом 2018 року позивачу виплачено компенсацію на транспортне обслуговування: за перше півріччя у розмірі 204,33 грн. та за друге півріччя - 204,33 грн., вказана грошова компенсація виплачена відповідно до діючого Порядку і в межах чинного законодавства.
Департамент соціальної політики Луцької МР листом від 06.11.2018 №Ш-248/2/060/20-11 повідомив позивача, що відповідно до пункту 2 Постанови №228 та листа ОСОБА_2 соціальної політики України від 28.10.2013 №2249/19/93-13 розмір та нарахування грошової компенсації здійснюється щороку після прийняття бюджету за формулою: Х*6міс.+Х*5міс.+Х/12міс.*РВ/2 частини=1 частина суми компенсації, де Х - це прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; РВ - розмір відсотку (22 чи 29%). На виконання зазначених норм, Департаментом соціальної політики 28.09.2018 здійснено виплату компенсації на транспортне обслуговування за друге півріччя 2018 року у розмірі 204,33 грн., відтак відсутні законні підстави для виплати вказаної компенсації у збільшеному розмірі (а.с.16).
Крім того, виплата ОСОБА_1 компенсації на транспортне обслуговування за друге півріччя 2018 року у розмірі 204,33 грн. підтверджується довідкою відповідача-2 від 05.11.2018 №11.8-8/16131 та відомістю на зарахування вказаної компенсації (а.с.17,39-44).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров'я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні».
Відповідно до частин першої-третьої статті 28 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування спеціального автотранспорту та на транспортне обслуговування виплачуються особам з інвалідністю, на дітей з інвалідністю, які відповідно до законодавства мають право на забезпечення спеціальним автотранспортом.
Грошова компенсація на транспортне обслуговування виплачується особам з інвалідністю, законним представникам дітей з інвалідністю, які перебувають на обліку для одержання автомобілів, а також які мають право на забезпечення автомобілями і за власним бажанням відмовилися від їх одержання і бажають отримувати грошову компенсацію чи які не одержали автомобілі у зв'язку з протипоказаннями для їх керування.
Після одержання особою з інвалідністю, законним представником дитини з інвалідністю спеціального автотранспорту виплата їй грошової компенсації на транспортне обслуговування припиняється і виплачується грошова компенсація на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля.
Частинами п'ятою-шостою вказаної статті передбачено, що грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування спеціального автотранспорту та на транспортне обслуговування призначають і виплачують місцева державна адміністрація.
Порядок виплати і розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 №228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування» (у редакції постанови від 07.08.2013 №536) установлено, що грошові компенсації на транспортне обслуговування - у розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць.
Відповідно до пункту 5 Порядку виплати грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 №228 (далі - Порядок) компенсації виплачуються рівними частинами двічі на рік - у березні за перше та у вересні за друге півріччя поточного року з дня їх призначення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено у 2018 році прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць: з 1 січня 2018 року - 1373 гривні, з 1 липня - 1435 гривень, з 1 грудня - 1497 гривень.
Таким чином, наведене нормативне регулювання дає підстави стверджувати, що розмір грошової компенсації на транспортне обслуговування, показники, за якими вона визначається, порядок та періодичність її виплати точно встановлені законодавством, яке не передбачає компетенції центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, забезпечує формування та реалізацію здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, давати роз'яснення з питань визначення розміру грошової компенсації на транспортне обслуговування, що виплачуються особам з інвалідністю, законним представникам дітей з інвалідністю, які перебувають на обліку для одержання автомобілів, а також які мають право на забезпечення автомобілями і за власним бажанням відмовилися від їх одержання і бажають отримувати грошову компенсацію чи які не одержали автомобілі у зв'язку з протипоказаннями для їх керування.
Показники і параметр розміру грошової компенсації у нормативному акті виписані достатньо чітко і однозначно для того, щоб визначити і виплати конкретну суму цього платежу.
Зокрема, положення пункту 2 Постанови № 228 та пункту 5 Порядку треба розуміти так, що 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, є сумою, яка належить до сплати за кожен місяць відповідного півріччя, що виплачується двічі на рік рівними частинами.
ОСОБА_2 соціальної політики України від 28.10.2013 №2249/19/93-13, на який посилаються органи соціального захисту населення при обчисленні грошової компенсації на транспортне обслуговування, що виплачується, зокрема особам з інвалідністю, не є нормативно-правовим актом, носить рекомендаційний характер, а тому не підлягає застосуванню при визначенні розміру зазначеної виплати.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №550/196/16-а, а також від 03.10.2018 у справі № 524/7830/16-ц, та враховуються судом при вирішення даного спору в силу вимог частини п'ятої статті 242 КАС України.
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку компенсації призначаються:
особам, інвалідність яких пов'язана з трудовим каліцтвом, що настало від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі - інваліди внаслідок трудового каліцтва), - за розпорядженнями управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - управління виконавчої дирекції);
інвалідам будь-якої іншої категорії - згідно з розпорядженнями ОСОБА_2 соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (далі - структурні підрозділи соціального захисту населення).
Розпорядження структурного підрозділу соціального захисту населення оформляється у двох примірниках, один з яких зберігається в особовій справі інваліда, що перебуває на обліку для забезпечення автомобілем, а другий надсилається структурному підрозділу соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконкому міської, районної у місті ради (далі - районний структурний підрозділ соціального захисту населення).
Компенсації виплачуються:
інвалідам внаслідок трудового каліцтва - управліннями або відділеннями виконавчої дирекції;
інвалідам будь-якої іншої категорії - районними структурними підрозділами соціального захисту населення незалежно від органу, де інвалід перебуває на обліку як одержувач пенсії (довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії).
Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що бездіяльність Департаменту соціальної політики Луцької МР щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації на транспортне обслуговування, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 Постанови №228, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 №536, є протиправною та такою, що порушує законні права та інтереси позивача, відтак позовні вимоги до відповідача-2 належить задовольнити.
Разом з тим, позовні вимоги до Департаменту соціального захисту населення Волинської ОДА задоволенню не підлягають, оскільки позивачу з 27.09.2017 призначено компенсацію витрат на транспортне обслуговування інвалідів, про що свідчить відповідне розпорядження, затверджене 05.10.2017 Департаментом соціального захисту населення Волинської ОДА. При цьому, виплата такої компенсації в належному розмірі належить до повноважень відповідача-2, а щодо самого призначення компенсації при розгляді справи судом не встановлено протиправної бездіяльності Департаменту соціального захисту населення Волинської ОДА.
Керуючись статтями 243-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціальної політики Луцької міської ради щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації на транспортне обслуговування, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 року № 228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування», в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 року № 536 «Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 року № 228», а саме: 29 відсотки прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць.
Зобов'язати Департамент соціальної політики Луцької міської ради (43025, Волинська область, місто Луцьк, проспект Волі, будинок 4А, ідентифікаційний код 03191963) провести нарахування та виплату (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 (43005, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошової компенсації на транспортне обслуговування, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 року № 228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування», в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 року № 536 «Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 року № 228», а саме: 29 відсотки прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць за друге півріччя 2018 року до виникнення, зміни чи припинення спірних правовідносин.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський