ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.11.2018Справа № 910/20827/16
За позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
2) Управління державної реєстрації головного територіального управління юстиції у Київській області
3) Броварська районна державна адміністрація Київської області
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1) Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Єлістратова Світлана Василівна
2) ОСОБА_2
3) ОСОБА_3
про визнання договору недійсним та застосування наслідків його недійсності
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Кукота О.Ю.
Представники учасників судового процесу:
від позивача Шутов О.О. (представник за довіреністю);
від відповідача не з'явилися;
від третіх осіб-1, 2, 3, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача не з'явилися;
від третіх осіб-1, 2, 3, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача не з'явилися.
В судовому засіданні 29 листопада 2018 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представника позивача, що повне рішення буде складено 13.12.2018р.
Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" про визнання договору недійсним та застосування наслідків його недійсності.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.03.2017 року у справі № 910/20827/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 року позов задоволено повністю.
Постановою Верховного Суду від 10.05.2018 року рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 року скасовано в частині висновків щодо позовних вимог про повернення на рахунок в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" грошових коштів в сумі 348.450,00 грн., справу № 910/20827/16 в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.
Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва від 13.07.2018 року № 05-23/1157 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/20827/16, за результатами якого зазначену справу передано на розгляд судді Балаца С.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 рокусправу№ 910/20827/16 прийнято до свого провадження, призначено підготовче засідання на 20.08.2018 року.
В підготовчому засіданні 20.08.2018 року судом оголошувалася перерва.
В підготовчому засіданні 12.09.2018 року постановлено продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів, закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду на 01.10.2018 року.
Розпорядженням керівника апарату № 05-23/1753 від 08.10.2018 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/20827/16, у зв'язку лікарняним судді Балаца С.В.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2018 року справу 910/20827/16 передано на розгляд судді Коткова О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 року справу № 910/20827/16 прийнято до провадження, підготовче засідання призначено на 08.11.2018 року.
За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.
Так, в підготовчому засіданні 08.11.2018 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/20827/16 до судового розгляду по суті на 29.11.2018 року, про що представника позивача було повідомлено під розписку, відповідача та третіх осіб - ухвалою суду від 08.11.2018 року.
В судовому засіданні 29.11.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.
Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання 29.11.2018 року не з'явилися.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -
Публічне акціонерне товариство "Дельта банк", в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ "Дельта банк" Кадирова В.В., звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" про:
- визнання недійсним, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дельта банк" (ідентифікаційний код 34047020) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (ідентифікаційний код 38750239) договору купівлі-продажу прав вимоги від 14 липня 2014 року.
- застосування до відносин сторін наслідків недійсності Договору купівлі-продажу прав вимоги від 14.07.2015:
шляхом визнання AT "Дельта банк" стороною - кредитором за Договором про надання споживчого кредиту від 20.10.2006 № 31-A6S/10-2006И;
шляхом визнання AT "Дельта банк" стороною - іпотекодержателем за Договором іпотеки від 20.10.2006 № 31-A6S/10-2006И, реєстровий № 6906;
шляхом повернення на рахунок в AT "Дельта банк" ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" , грошових коштів у розмірі 348 450,00 грн.
- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" повернути АТ "Дельта банк" оригінали договорів переданих на виконання Договору купівлі-продажу прав вимоги від 14.07.2014, а саме: Оригінал договору про надання споживчого кредиту від 20.10.2006 № 31-A6S/10-2006И зі змінами і доповненнями, Договір Іпотеки від 20.10.2006 № 31-A6S/10-2006И, реєстровий № 6906, а також документи, які підтверджують надання кредиту.
- поновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяження нерухомого майна (заборона відчуження та обтяження нерухомого майна іпотекою) земельної ділянки, кадастровий №3221284001:01:073:0080, накладеної згідно з Договором іпотеки від 20.10.2006 № 31-A6S/10-2006И, реєстровий №6906.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір купівлі-продажу прав вимоги від 14.07.2015 є недійсним та до правовідносин сторін слід застосувати наслідки його недійсності, виходячи з того, що договір не відповідає, та укладений у порушення вимог законодавства (оспорюваний договір є нікчемним з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3,7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"); правочин вчинений з боку АТ "Дельта банк" без необхідного обсягу господарської компетенції (цивільної дієздатності) (договір був укладений в порушення вимог банківського законодавства та обмежень встановлених до банку внаслідок застосування до нього особливого режиму контролю шляхом призначення представника (куратора) Національного банку України (Постанова НБУ від 26.02.2014 № 102/БТ зі змінами, внесеними Постановою НБУ від 12.06.2014 № 348/БТ).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.03.2017 року у справі № 910/20827/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 року, позов задоволено повністю.
Постановою Верховного Суду від 10.05.2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі №910/20827/16 скасовано в частині висновків щодо позовних вимог про повернення на рахунок в АТ "Дельта Банк" ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" грошових коштів у розмірі 348450,00 грн., справу в зазначеній частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі №910/20827/16 залишено без змін.
В постанові від 10.05.2018 року Верховний Суд вказав, що суди не навели належного мотивування підстав відхилення зазначеної позовної вимоги з урахуванням положень абзацу 2 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України. Зокрема, у судових рішеннях не зазначено про встановлення на підставі належних доказів обставин наявності чи відсутності сплати відповідачем на користь позивача відповідної суми коштів на підставі договору, а також про наявність інших обставин, які виключають повернення зазначеної суми коштів відповідачу (в разі її сплати).
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Так, предметом розгляду у даній справі є вимоги про застосування до відносин сторін наслідків недійсності Договору купівлі-продажу прав вимоги від 14.07.2015 шляхом повернення на рахунок в АТ "Дельта Банк" ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" грошових коштів у розмірі 348 450,00 грн.
Ухвалою суду від 09.10.2018 року на виконання вказівок, що містяться в постанові Верховного Суду від 10.05.2018 року запропоновано сторонам надати суду письмові пояснення по справі щодо заявлених вимог та заперечень з урахуванням вказівок, що містяться у постанові.
Судом встановлено, 20.10.2006 року між ОСОБА_2, як позичальником, та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" було укладено Договір про надання споживчого кредиту №31-A6S/10-2006И (надалі - кредитний договір), відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у сумі 60 000,00 доларів США, терміном погашення до 20.10.2021 року та зобов'язувався повернути Банку кредит і сплатити проценти за його користування у розмірі та порядку визначених кредитним договором.
Виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором забезпечувалось Іпотечним договором №31-A6S/10-2006И, посвідченим 20.10.2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлістратовою С.В. за реєстровим № 6906, у відповідності до якого в іпотеку була передана земельна ділянка за № НОМЕР_1, розташована за адресою: с. Княжичі, Броварського району Київської області, що належить ОСОБА_2 (надалі - іпотечний договір).
Договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. за реєстровим №2949, 2950, права вимоги AT "УкрСиббанк" за кредитним договором ОСОБА_2 та договорами, які забезпечують його виконання відступлено на користь AT "Дельта банк".
14.07.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Дельта банк", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія", як покупцем, укладено договір купівлі - продажу прав вимоги, відповідно до якого продавець погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну.
14.07.2014 року сторони у справі підписали акт приймання-передачі прав вимоги за договором, відповідно до якого позивач продав (відступив) відповідачу, а відповідач прийняв права вимоги за кредитним договором та за іпотечним договором. Вказаним актом сторони підтвердили, що відповідач сплатив позивачу погоджену сторонами купівельну ціну, яка становить 348 450,00 грн.
Судом встановлено, що 02 березня 2015 року на підставі постанови № 150 Правління Національного банку України про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних Фондом гарантування вкладів фізичних осіб запроваджено тимчасову адміністрацію і розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" з ринку. Тимчасову адміністрацію запроваджено на строк 3 місяці з 03 березня 2015 року до 02 червня 2015 року включно. Уповноваженою особою Фонду гарантування на здійснення тимчасової адміністрації призначено Кадирова Владислава Володимировича. З дня свого призначення уповноважена особа Фонду гарантування набула всі повноваження органів управління та органів контролю банку і розпочала здійснювати заходи для забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна, захисту інтересів вкладників і кредиторів банку.
Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 71 від 08.04.2015 року про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015 №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк"). Згідно з даним рішення тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта Банк" запроваджено строком на шість місяців з 03 березня 2015 року до 02 вересня 2015 року включно.
З метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, керуючись частиною четвертою статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 147 від 03 серпня 2015 р. про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" до 02 жовтня 2015 р. включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "ДЕЛЬТА БАНК" Кадирова Владислава Володимировича до 02 жовтня 2015 р. включно.
Наказом уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації від 11.03.2015 року №67 вирішено здійснити перевірку правочинів (інших договорів), вчинених (укладених) позивачем протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації Банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідно до витягу з протоколу від 24.09.2015 року №58 засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями виявлено, що договір є нікчемним правочином згідно зі статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Позивач направив на адресу відповідача повідомлення №9316 від 29.09.2015 року про нікчемність договору.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 року № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року № 181, "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку". Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - АТ "Дельта Банк"), призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "Дельта Банк", визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову Владиславу Володимировичу на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.
Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Норми ст. 16 Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.
Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Одночасно з цим, з огляду на обраний позивачем спосіб захисту, господарський суд зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.
Аналогічна правова позиція викладена у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 року «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України».
Матеріалами справи підтверджується, що 14.07.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Дельта банк", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія", як покупцем, укладено договір купівлі - продажу прав вимоги, відповідно до якого продавець погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.07.2014 року сторони у справі підписали акт приймання-передачі прав вимоги за договором, відповідно до якого позивач продав (відступив) відповідачу, а відповідач прийняв права вимоги за кредитним договором та за іпотечним договором. Вказаним актом сторони підтвердили, що відповідач сплатив позивачу погоджену сторонами купівельну ціну, яка становить 348 450,00 грн.
Під час розгляду даної справи судами було встановлено, що договір купівлі - продажу прав вимоги від 14.07.2014 року був укладений у період, коли відносно позивача існували певні обмеження щодо здійснення операцій банку та його клієнтів, передбачені постановою Правління Національного банку України від 26.02.2014 року №102/БТ, з урахуванням постанови Національного банку України про внесення змін від 12.06.2014 року №348/БТ, згідно з якою для здійснення контролю за використанням кредиту, що наданий Національним банком України для позивача, з метою збереження ліквідності, призначено представника Національного банку України Мелюшкевічеву С.Е. та визначено його функціональні обов'язки (згідно Додатку). Зокрема, обов'язковому попередньому погодженню з представником Національного банку України підлягали наступні операції банку та його клієнтів: операції із кредитування (за сумами, що перевищують 500 тис. грн. (в еквіваленті); операції банку та його клієнтів щодо зміни та реалізації заставленого майна за наданими кредитами за сумами, що перевищують 10 000 тис. грн. (в еквіваленті).
Предметом договору купівлі - продажу прав вимоги від 14.07.2014 року є майнові права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки на загальну суму 997 069,17 грн. (відповідно до акта приймання-передачі прав вимоги відповідачу передані права за кредитним договором та договором іпотеки). Тобто, вказана в договорі сума значно перевищує 10 000 тис. грн. (в еквіваленті).
Укладення між сторонами договору купівлі - продажу прав вимоги від 14.07.2014 року, за яким позивач фактично реалізував заставлене майно на користь відповідача без отримання на це відповідної згоди (погодження) представника Національного банку України, суперечить вимогам постанови Національного банку України №348/БТ від 12.06.2014р. та ст. ст. 3, 47, 66 Закону України " Про банки і банківську діяльність".
В абз. 2 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України визначено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,- відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.
Правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших (п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").
Оскільки, ПАТ «Дельта Банк» при укладенні договору купівлі - продажу прав вимоги від 14.07.2014 року порушено вимоги законодавства щодо його діяльності, а саме - нормативно-правових актів Національного банку України, порушення обмежень, які встановлені Національним банком України є наслідком повернення правовідносин сторін у попередній стан .
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду від 15.03.2016 року у справі № 910/14423/15.
Судом встановлено, що відповідачем було перераховано кошти за відступлення права вимоги, згідно договору купівлі - продажу прав вимоги від 14.07.2014 року в сумі 348 450,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами № 59032164 від 15.07.2014 року, № 59032165 від 15.07.2014 року та № 59032167 від 15.07.2014 року (містяться в матеріалах справи). Крім того, факт сплати відповідачем позивачу погодженої сторонами купівельної ціни в розмірі 348 450,00 грн. підтверджується також актом приймання-передачі прав вимоги за договором, що було встановлено судом під час розгляду справи.
Втім, укладаючи договір купівлі-продажу права вимоги від 14.07.2014 року, позивач по суті відмовилось від власних майнових вимог та взяв на себе зобов'язання щодо відступлення прав вимоги за кредитним договором, оскільки внаслідок таких дій позивач втратив право на отримання віл позичальника грошових коштів, які станом на момент укладення такого договору складали суму у розмір 997 273,80 грн. в той час як ціна за таке відступлення була встановлена сторонами у розмірі втричі меншому, а саме 348 450,00 грн., тобто на 65% меньше від реальної вартості.
При цьому, суд приймає до уваги, що в п. 2.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарське договорів) недійсними» № 11 від 29.05.2013 року визначено, що вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як самостійно, так і, з урахуванням припису частини першої статті 58 ГПК, бути об'єднана з вимогою повернути одержане за цим правочином у натурі або про відшкодування його вартості (якщо повернення у натурі неможливе). В разі заявления вимоги про повернення одержаного за правочином відповідач має право подати зустрічний позов (стаття 60 ГПК) про витребування належного йому майна або відшкодування вартості останнього.
З огляду на те, що договір купівлі - продажу прав вимоги від 14.07.2014 року визнано недійсним, з підстав того, що позивач фактично реалізував заставлене майно на користь відповідача без отримання на це відповідної згоди (погодження) представника Національного банку України, як такий, що суперечить вимогам постанови Національного банку України №348/БТ від 12.06.2014 р. та ст. ст. 3, 47, 66 Закону України " Про банки і банківську діяльність", недійсний правочин не створює юридичних наслідків, відтак, суд застосовує до відносин сторін наслідки недійсності договору купівлі-продажу прав вимоги від 14.07.2015 шляхом повернення на рахунок в AT " Дельта Банк" ТОВ "ФК " Довіра та Гарантія" грошових коштів у розмірі 348 450,00 грн.
За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи вказівки Верховного суду, викладені в постанові від 10.05.2018 року, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог про застосування до відносин сторін наслідків недійсності Договору купівлі-продажу прав вимоги від 14.07.2015 шляхом повернення на рахунок в АТ "Дельта Банк" ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" грошових коштів у розмірі 348 450,00 грн.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги про застосування до відносин сторін наслідків недійсності Договору купівлі-продажу прав вимоги від 14.07.2015 шляхом повернення на рахунок в АТ "Дельта Банк" ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" грошових коштів у розмірі 348 450,00 грн. задовольнити повністю.
2. Застосувати до відносин сторін наслідки недійсності Договору купівлі-продажу прав вимоги від 14.07.2015 шляхом повернення на рахунок в AT "Дельта банк" ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" грошових коштів у розмірі 348 450,00 грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (код ЄДРПОУ 38750239, адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (код ЄДРПОУ 34047020, адреса: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б) судовий збір - 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень).
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 13.12.2018р.
Суддя О.В. Котков