номер провадження справи 33/86/18
11.12.2018 Справа № 908/1952/18
за позовом: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС” (71504, м. Енергодар Запорізької області, вул. Промислова, 133)
до відповідача: Комунального підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради (71503, м. Енергодар Запорізької області, пр. Будівельників, 17, офіс, 5-1)
про стягнення суми,
Суддя Мірошниченко М.В.
Секретар судового засідання Хилько Ю.І.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 3191 від 08.12.2016 р.;
від відповідача : не з'явився;
В господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС” до Комунального підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради про стягнення суми 17826,57 грн., з яких: сума 13660,66 грн. основного боргу, сума 2093,26 грн. пені, сума 956,25 грн. штрафу, сума 349,19 грн. - 3% річних та сума 767,21 грн. втрати від інфляції.
В позові позивач посилається на наступне: Відповідно до умов укладеного 20.07.2011р. сторонами договору № 165-ЕС про надання технічне забезпечення електропостачання споживача, відповідачу у вересні 2017 р. були надані послуги з перетікання реактивної електричної енергії на суму 13660,66 грн. Зобов'язання по оплаті послуг відповідачем виконано не було, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість. За прострочення оплати, на підставі п. 8.2.1 Договору та ст. 625 ЦК України відповідачу нараховані санкції. Посилаючись на приписи ст.ст. 530, 546, 549, 610, 611, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 198, 218, 230, 231 ГК України та умовами договору, позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.10.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1952/18 за правилами загального позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 33/86/18. Підготовче засідання призначено на 30.10.2018 р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.10.2018 р. відкладено підготовче засідання на 20.11.2018 р.
Ухвалою від 20.11.2018 р. суд закрив підготовче провадження у справі № 908/1952/18 та призначив справу до судового розгляду по суті на 11.12.2018 р.
Відповідач в жодне судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувану ухвалою суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника або ненадання витребуваних документів суд не попереджав.
Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до Витягу (безкоштовного) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою Комунального підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради є: 71503, м. Енергодар Запорізької області, пр. Будівельників, 17, офіс, 5-1, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.
В матеріалах справи містяться оригінали рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення на ім'я відповідача, які отримані уповноваженим представником відповідача - 08.10.2018 р., 26.11.2018 р.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/1952/18.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України під час судового розгляду справи здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.
В судовому засіданні 11.12.2018 р. заявлені вимоги представник позивача підтримав в повному обсязі.
У судовому засіданні 11.12.2018 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Матеріали справи свідчать, що 20.07.2011 р. між позивачем (Власником мереж) та відповідачем (Споживачем) було укладено договір про технічне забезпечення електропостачання споживача № 165-ЕС (далі - Договір), за умовами якого, Власник мереж забезпечує технічну можливість передачі електричної енергії Споживачу з метою забезпечення провадження статутної діяльності для потреб електроустановок споживача, а саме житлових будинків, розташованих в мкрн 3-7 в обсягах згідно з договором про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії, з показниками допустимих відхилень від стандартних умов надання обсягу електричної енергії та рівня дозволеної потужності за класами напруги, а Споживач дотримується установленого режиму споживання електричної енергії та сплачує за отримані послуги, визначені пунктом 4 цього Договору.
Пунктом 4.1.1 Договору встановлено, що Споживач зобов'язується в останній день кожного розрахункового місяця Споживач на підставі показів засобів обліку електричної енергії складати згідно з формою, наведеною в додатку № 3.1 «Акт прийому-передачі електричної енергії» та надавати його в 2-х примірниках для оформлення Власнику мереж.
Термін надання Споживачем на оформлення Власнику мереж належним чином оформленого «Акта прийому-передачі електричної енергії» до другого числа місяця, наступного за розрахунковим.
Відповідно до п. 4.1.6 Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 10.11.2011 р.) у випадку виникнення перетоків реактивної електричної енергії споживач зобов'язався здійснювати оформлення звітних документів та своєчасну оплату за перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електромереж згідно з додатком № 5 “Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії” на підставі “Розрахунку плати за перетікання реактивної електроенергії за розрахунковий період” та оформленого 2-х стороннього “Акту про надання послуг з перетікання реактивної електричної енергії за розрахунковий період” (додаток № 5.4), до останнього числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок власника мереж. Розрахунок оплати здійснюється згідно “Методики нарахування плати за перетікання реактивної електроенергії”, затвердженої наказом Мінтопенерго України від 17.01.2002 р. Термін надання споживачем на адресу власника мереж оформлених 2-х сторонніх актів про надання послуг до 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
Пунктом 8.2.1 Договору передбачено, що у разі внесення платежів, передбачених пунктом 4.1.6 цього договору, з порушенням термінів, Споживач сплачує Власнику мереж пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, за прострочку платежу більше 30 днів - додаткове стягнення штрафу в розмірі 7% вказаної суми прострочки.
Відповідно до п. 10.5 даний Договір укладається на строк до 31.12.2012 р., набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії однією з сторін не буде заявлено про відмову від цього договору або його перегляд.
Як пояснив представник позивача, сторони про відмову від договору № 165-ЕС про технічне забезпечення електропостачання споживача від 20.07.2011 р. не заявляли, договір не розірваний та продовжує діяти.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акту № 9-РЕ від 30.09.2017 р. про надання послуг з перетікання реактивної електричної енергії за договором № 165-ЕС від 20.07.2011 р., у вересні 2017 р. позивачем надані відповідачу послуги на суму 13660,66грн. Вказаний акт сторонами підписаний та скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень.
ДП “НАЕК” в особі ВП “ЗАЕС” направив КП “ПКВ” Енергодарської міської ради претензію від 26.12.2017 р. за вих. № 28-23/28239/2788 про сплату заборгованості.
Проте, в порушення умов Договору відповідач оплату за перетікання реактивної електричної енергії не здійснив.
Позовні вимоги про стягнення з КП “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради суми 17826,57 грн., з яких: сума 13660,66 грн. основного боргу, сума 2093,26 грн. пені, сума 956,25 грн. штрафу, сума 349,19 грн. - 3% річних та сума 767,21 грн. втрати від інфляції, стали предметом судового розгляду у даній справі.
Згідно з частинами 2, 3 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Строком договору, відповідно до ст. 631 ЦК України, є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як свідчить долучена до матеріалів справи копія Акту про надання послуг № 9-РЕ від 30.09.2017 р., позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання - надав у вересні 2017р. послуги на суму 13660,66грн.
Згідно умов Договору (п. 4.1.6), Споживач зобов'язаний здійснити своєчасну оплату за перетікання реактивної електричної енергії до останнього числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Власника мереж.
В даному випадку, за зобов'язаннями вересня 2017 р. строк оплати - до 31.10.2017 р.
Проте, відповідач у визначені Договором строки оплату отриманих послуг не здійснив.
Отже, відповідач не виконав своє зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманих послуг, чим порушив умови Договору та вимоги чинного законодавства.
Доказів погашення суми боргу в сумі 13660,66грн. за отримані відповідачем у вересні 2017 р. послуги, до господарському суду надано не було.
Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно з якою зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд вказує на правомірність та доведеність заявленої позовної вимоги про стягнення основного боргу.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.
Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Кредитор вправі вимагати, в т.ч. в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, як разом зі сплатою суми боргу, так і окремо від неї.
За таких обставин, враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних в сумі 349,19грн. (за період з 31.10.2017 р. по 06.09.2018 р.) та втрат від інфляції в сумі 767,21 грн. (за період з листопада 2017 по серпень 2018 р.), заявлені позивачем обґрунтовано, а тому задовольняються у повному обсязі.
Розрахунок 3% річних та втрат від інфляції перевірено судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та визнано вірним.
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).
Аналогічні положення містяться в ст.ст. 216, 230, 231 Господарського кодексу України.
Так, ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено: у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Разом з тим, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Вимога про стягнення пені заявлена позивачем на підставі п. 8.2.1 Договору, яким передбачено, що у разі внесення платежів, передбачених пунктом 4.1.6 цього договору, з порушенням термінів, Споживач сплачує Власнику мереж пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
При цьому позивачем враховане обмеження, встановлене Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Оскільки відповідачем не виконувались своєчасно та належним чином зобов'язання щодо оплати вартості отриманих за Договором послуг, позивачем нарахована до сплати пеня.
В даному випадку, факт порушення відповідачем умов Договору щодо строків оплати підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовано.
З огляду на вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем строків оплати за Договором, умови Договору та приписи чинного законодавства, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача суми 2093,26 грн. пені (за період з 31.10.2017 р. по 30.04.2018 р.) заявлена позивачем обґрунтовано.
Розрахунок пені перевірено судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та визнано вірним.
Вимога про стягнення пені заявлена позивачем на підставі п. 8.2.1 Договору, яким передбачено, що за прострочку платежу більше 30 днів - додаткове стягнення штрафу в розмірі 7% вказаної суми прострочки.
Вимога про стягнення штрафу в сумі 956,25 грн., заявлена правомірно, розрахована вірно, а тому також задовольняється у повному обсязі.
За таких обставин, позовні вимоги задовольняються у повному обсязі.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
В даному випадку відповідач не надав суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним своїх договірних зобов'язань.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762,00грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради (71503, м. Енергодар Запорізької області, пр. Будівельників, 17, офіс, 5-1, код ЄДРПОУ 32166551) на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС” (71504, м. Енергодар Запорізької області, вул. Промислова, 133, код ЄДРПОУ 19355964, рахунок ВП ЗАЕС № 26001212001241 в ПАТ АБ “Укргазбанк” м. Енергодар, МФО 320478) суму 13660 (тринадцять тисяч шістсот шістдесят) грн. 66 коп. основного боргу, суму 2093 (дві тисячі дев'яносто три) грн. 26 коп. пені, суму 956 (дев'ятсот п'ятдесят шість) грн. 25 коп. штрафу, суму 349 (триста сорок дев'ять) грн. 19 коп. - 3% річних, суму 767 (сімсот шістдесят сім) грн. 21 коп. втрат від інфляції, суму 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 13 грудня 2018 р.
Суддя М.В. Мірошниченко