ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.12.2018Справа № 911/1892/18
За позовом Приватного підприємства "Еко-Старт"
до про1) Броварської районної державної адміністрації Київської області; 2) Київської обласної державної адміністрації визнання права власності на земельну ділянку.
Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Ярмоленко С.М.
від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2:Шуляк А.І. - директор; не з'явився; Бондар Б.Є. - представник за довіреністю
Приватне підприємство "Еко-Старт" (надалі - позивач, ПП "Еко-Старт") звернулося до Господарського суду Київської області з позовними вимогами до Броварської районної державної адміністрації (надалі - відповідач-1) та Київської обласної державної адміністрації (надалі - відповіжач-2) про визнання права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3221280800:08:009:0001 (що перебуває в архівному шарі) загальною площею 11,0 га та розташована в адмінмежах Богданівської сільради, за межами населеного пункту Броварського району Київської області для обслуговування виробничої споруди "Шламонакопичувач для захоронення твердих відходів" реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 909033932212 (надалі також - спірна земельна ділянка).
Позов мотивований тим, що позивач, на підставі договору комісії, що укладений ним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Володар-Роз», отримав право власності на споруду «Шламонакопичувач для захоронення твердих відходів» реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 909033932212, при цьому дана споруда розташована на спірній земельній ділянці, цільове призначення якої - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, а тому, з посиланнями на приписи ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, позивач вказує на те, що він є власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, при цьому відмову відповідача-1 у виділенні позивачеві спірної земельної ділянки, позивач вважає незаконною та такою що суперечить нормам діючого законодавства України.
Відповідно до ухвали Господарського суду Київської області матеріали за позовом Приватного підприємства "Еко-Стандарт" передано до Господарського суду міста Києва за підсудністю.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2018, позов Приватного підприємства "Еко-Стандарт" передано на розгляд судді Підченка Ю.О.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2018 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
12.10.2018 від відповідача-2 до суду надійшла заява про залишення позову без розгляду. Обґрунтовуючи дану заяву, відповідач-2, з посиланням на п. 4 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК України), вказує на те, що позовна заява не містить підстав для визнання права власності, а також відсутній зміст позовних вимог до кожного з відповідачів.
Так, згідно п. 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
При цьому, за приписами п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
Разом із тим, як вбачається зі змісту позовних вимог позивача (визнання права власності на земельну ділянку), обраний позивачем спосіб захисту прав не суперечить закону, а тому, заява відповідача-2 про залишення позову без розгляду є безпідставною та у її задоволенні слід відмовити.
Окрім того, 12.10.2018, відповідач-2 надав суду клопотання про продовження строку для подачі відзиву на позовну заяву, посилаючись на те, що позивач не виконав вимоги ухвали суду та не надав пояснення стосовно підстав для визнання права власності з посиланням на законодавство України.
Зокрема, відповідач-2 вказує на те, що ухвала про відкриття провадження у справі надійшла на адресу відповідача-2 - 25.09.2018 та даній ухвалі судом встановлений строк для подачі відзиву на позов - протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали, при цьому даною ухвалою зобов'язано позивача надати пояснення стосовно підстав для визнання права власності з посиланням на законодавство України.
Водночас, відповідач-2 зазначає, що станом на 11.10.2018 вказаних пояснень від позивача не надходило, чим не виконано вимоги ухвали суду та у зв'язку із чим, відповідач-2 не зміг скористатись своїм законним правом на подачу відзиву.
Так згідно ч. 8 ст. 165 ГПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
При цьому за приписами ч. ч. 1, 2 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
З урахуванням вищезазначеного, суд вбачає за можливо поновити відповідачеві-2 строк для подачі відзиву на позовну заяву.
05.11.2018 відповідачем-2 через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, у якому він вказав на те, що позивач не звертався відповідачів для оформлення власності на спірну земельну ділянку, а тому відповідно, жодні права позивача не були порушені. Окрім того, відповідач-2 зазначає, що відомості щодо спірної земельної ділянки відсутні в Державному земельному кадастрі та не знаходиться у вільному цивільному обороті оскільки спірна земельна ділянка перебуває з архівному шарі. Також відовідач-2 вказує на те, що під час розгляду судом справи №810/1960/17 були встановлені факти з яких випливає неможливість визнання за позивачем права власності на спірну земельну ділянку.
09.11.2018 на адресу суду від відповідача-1 надійшов відзив на позов, у якому він зазначив, що посилання позивача про відмову відповідачів у виділенні позивачеві спірної земельної ділянки є необґрунтованими та такими, що спростовуються обставинами справи, а тому позовні вимоги не піддягають задоволенню.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2018 відкладено підготовче засідання на 16.11.2018.
16.11.2018 позивачем через канцелярію суду надано додаткові письмові пояснення, у яких він зазначив, що визнання права власності на земельну ділянку державної форми власності за позивачем в судовому порядку буде прямим порушенням імперативних норм чинного законодавства, оскільки до набувача могло перейти лише право користування земельною ділянкою, на якій розміщена споруда, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача та зокрема після припинення права користування ними в порядку, визначеному законом, попереднім землевласником.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.12.2018.
Представник відповідача-1 в судове засідання 07.12.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відтак, оскільки відповідача-1 було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання та оскільки останніми не повідомлено про причини неявки, суд вважає, що неявка представника відповідача в судове засідання 07.12.2018 не перешкоджає розгляду справи по суті.
У судовому засіданні 07.12.2018 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
У власності Відкритого акціонерного товариства "Київхімволокно" (надалі - ВАТ "Київхімволокно") перебувала споруда "Шламонакопичувач для захоронення твердих відходів" (інвентарний № 0315003) загальною площею 45600 кв.м., яка знаходиться за адресою: 1.5 км на північ від с. Рожівка Броварського району Київської області, згідно Акту державної приймальної комісії по прийому в експлуатацію закінченого будівництвом шламонакопичувача для захоронення твердих відходів потужністю 215 тис. метрів кубічних в Київському виробничому об'єднанні "Хімволокно", затвердженого наказом по Союзхімволокну Міністерства хімічної промисловості СРСР № 233 від 13.12.1986 та наказу Міністерства промисловості України №402 від 20.12.1994. При цьому, вказана споруда розміщена на земельній ділянці загальною площею 11,0 га забудованих земель для видалення відходів в адмінмежах Богданівської сільської ради за межами населеного пункту.
Відповідно до Державного акту на право користування землею серії Б № 085130 від 1983, рішенням Броварської районної ради народних депутатів за Київським виробничим об'єднанням "Хімволокно" закріплено безстрокове та безоплатне користування 19,8 га землі в межах згідно з планом землекористування. Земля надана для: будівництва баз відпочинку, поля фільтрації, шламовідвалу. Вищевказаний Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 70.
19 лютого 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Володар-Роз" (надалі - ТОВ "Фірма "Володар-Роз"), як покупцем та ВАТ "Київхімволокно", як продавцем, був укладений договір купівлі-продажу №153, відповідно до умов якого продавець передає у власність покупцю належну продавцю на праві власності споруду "Шламонакопичувач для захоронення твердих відходів" (інв. №0315003), який розташований на території Богданівської сільради в Броварському районі Київської області.
Рішенням Господарського суду Київської області від 24.05.2011 справі №10/067-11 визнано дійсними договір №153 купівлі-продажу споруди від 19.02.2010 та додаткову угоду до договору купівлі-продажу, укладені між ТОВ "Фірма "Володар-Роз" та ВАТ "Київхімволокно". Визнано за ТОВ "Фірма "Володар-Роз" право власності на споруду "Шламонакопичувач для захоронення твердих відходів" (інв. № 0315003), який розташований в адмінмежах Богданівської сільради, за межами населеного пункту, в Броварському районі Київської області (розміщений 1,5 км. на північ с. Рожевка Броварського району, Київської області).
Рішенням Господарського суду Київської області від 16.09.2011 у справі № 10/067-11 рішення Господарського суду Київської області від 24.05.2011 в частині визнання права власності змінено. Визнано за ТОВ "Фірма "Володар-Роз" право власності на споруду "Шламонакопичувач для захоронення твердих відходів" (інв. №0315003), загальною площею 45600 кв.м., місцезнаходження якої є: 1,5 км. на північ с. Рожевка Броварського району Київської області, згідно Акту державної приймальної комісії по прийому в експлуатацію закінченого будівництвом шламонакопичувача для захоронення твердих відходів потужністю 215 тис. метрів кубічних в Київському виробничому об'єднанні "Хімволокно", затвердженого наказом по Союзхімволокну Міністерства хімічної промисловості СРСР №233 від 13.12.1986.
Генеральний директор ТОВ "Фірма "Володар-Роз" Василенко О.В. звернувся до Броварської районної державної адміністрації Київської області з листом про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для захоронення твердих відходів загальною площею 11,0 га в адмінмежах Богданівської сільської ради за межами населеного пункту Броварського району Київської області у зв'язку з переходом права власності на споруду "Шламонакопичувач для захоронення твердих відходів" згідно з рішенням Господарського суду Київської області від 16.09.2011.
Розпорядження Броварської районної державної адміністрації Київської області від 29.05.2012 №855 надано дозвіл ТОВ "Фірма "Володар-Роз" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для захоронення твердих відходів загальною площею 11,0 га в адмінмежах Богданівської сільської ради за межами населеного пункту Броварського району Київської області.
Розпорядженням Броварської районної державної адміністрації Київської області від 03.09.2012 №1302 внесено доповнення до п. 1 розпорядження Броварської районної державної адміністрації від 29.05.2012 №855 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ "Фірма "Володар-Роз" для захоронення твердих відходів в адмінмежах Богданівської сільської ради Броварського району Київської області" і викладено його в такій редакції: "Надати дозвіл ТОВ "Фірма "Володар-Роз" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для захоронення твердих відходів загальною площею 11,0 га забудованих земель для видалення відходів за рахунок земель державної власності (запас) в адмінмежах Богданівської сільської ради за межами населеного пункту Броварського району Київської області".
Разом із тим, 05 січня 2010 року між ТОВ "Фірма "Володар-Роз" (за договором - Комісіонер) та ПП "Еко-Старт" (за договором - Комітент) було укладено договір комісії №05-01/10, за умовами якого (п. п. 1.1.,1.2. вказаного договору), Комісіонер зобов'язується за дорученням «Комітента» від свого імені укласти в інтересах Комітента з третіми особами (на далі за текстом - Продавець) Договір купівлі продажу «Об'єкту» для захоронения твердих відходів, який повинен бути розташований на території Київської області (на далі за текстом Об'єкт). Виступаючи від свого імені, Комісіонер самостійно укладає Договір купівлі-продажу з Продавцем.
Умовами п. п. 2.1., 2.2. вказаного договору комісії визначено обов'язки сторін, зокрема:
Комісіонер зобов'язаний:
- здійснити необхідну діяльність по вивченню ринку, знайти Об'єкт та Продавця, а також укласти з ним Договір купівлі-продажу Об'єкта;
- прийняти у Продавця Об'єкт, оглянути та перевірити його технічний стан;
- вжити всіх необхідних заходів для збереження Об'єкту до моменту його передачі «Комітенту»;
- не передавати Об'єкт третім особам без попередньої письмової згоди Комітента;
- повідомити «Комітента» про укладений в його інтересах Договір та передати Об'єкт протягом 1 (одного) календарного дня з дати укладення Договору чи передачі згідно Aкту прийому - передачі.
Комітент у відповідності до Договору зобов'язаний;
- сплатити комісійну плату Комісіонеру за виконане ним доручення;
- прийняти та розглянути звіт Комісіонера про хід виконання доручення; прийняти Об'єкт від Комісіонера після підписання останнім Договору купівлі - продажу з Продавцем в строки що зазначені в н. 2.1.5. цього Договору.
З акту приймання-передачі земельної ділянки від 22.07.2016, складеного між ТОВ "Фірма "Володар-Роз" та ПП "Еко-Старт", вбачається, що у зв'язку з набуттям 22.07.2016 ПП "Еко-Старт" права власності на об'єкт нерухомого майна "Виробнича споруда шламонакопичувач для захоронення твердих відходів" (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 909033932212) та його складову частину - адміністративно-побутове приміщення, б/н, Б, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 3221280800:08:009:0001, на підставі ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України: ТОВ "Фірма "Володар-Роз" передала, а ПП "Еко-Старт" прийняв в користування земельну ділянку з кадастровим номером 3221280800:08:009:0001 площею 11,0000 га, з яких: 9,9735 га - для видалення відходів, 1,0266 га - під проїздами, проходами та площадками на умовах, встановлених для попереднього землекористувача (ТОВ "Фірма "Володар-Роз").
Статтями 1011, 1012 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов'язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.
Частиною 1 статті 328 ЦК України закріплено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Таким чином, на підставі договору комісії №05-01/10 від 05.01.2010 до позивача перейшло право власності на споруду «Шламонакопичувач для захоронення твердих відходів» реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 909033932212 та на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30594211 від 22.07.2016, держаного реєстратора Турансьокої Г.Б., Виконавчого комітету Броварської міської ради таке право було зареєстроване у встановленому законом порядку (копія інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 89055915 від 08.06.2017 міститься в матеріалах справи).
При цьому, позивач вказує на той, факт, цільовим призначенням вказаної споруди є розміщення та експлуатація основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
Так, як вбачається із листа позивача від 25.04.2017 за №10/17-Ю, копія якого міститься в матеріалах справи, позивач звернувся до відповідача-1 з проханням про передачу у власність_земельної ділянки кадастровий номер 3221280800:08:009:0001, що розташована в адміністративних межах Богданівської сільської ради Броварського району Київської області, загальною площею 11,00 га для обслуговування виробничої споруди «Шламонакопичувач для захоронення твердих відходів» (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 909033932212).
Як вбачається із листа №1266/01-10 від 15.05.2017, відповідач-1 відмовив позивачеві у виділенні у власність підприємства земельної ділянки та повідомив позивача про відсутність у Державному земельному кадастрі будь-якої інформації про земельну ділянку площею 11,0000 га. з кадастровим номером 3221280800:08:009:0001.
Позивач вказує на те, що відмова відповідача-1 у виділення йому земельної ділянки, що оформлена листом № 1266/01-10 від 15.05.2017 є незаконною та такою що суперечить нормам діючого законодавства України, а відтак вищевикладене право позивача підлягає захисту шляхом визнання за ним права власності на спірну земельну ділянку.
Так, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам сторін, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 4 ст. 334 ЦК України виникнення права власності на нерухоме майно, підлягає державній реєстрації, з дня такої реєстрації відповідно до закону, тому до правовідносин щодо переходу речових прав на земельну ділянку у зв'язку із переходом права власності на об'єкт нерухомості, розташований на ній, застосовуються приписи статті 120 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) та статті 377 ЦК України у редакції, чинній станом на момент державної реєстрації переходу права власності на майно за договором, тобто станом на 22.07.2016.
Наведену позицію, зокрема, відображено Вищим господарським судом України у пункті 2.11 Постанови Пленуму від 17 травня 2011 року № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»:
„У застосуванні положень статей 377 ЦК України та 120 ЗК України щодо переходу права користування земельною ділянкою внаслідок переходу права на розташований на ній житловий будинок, будівлю, споруду господарським судам слід враховувати, що положення відповідних статей обох кодексів мають один і той же предмет регулювання, а тому підлягають застосуванню в сукупності. До відносин, пов'язаних з переходом права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда, до особи, що набула права власності на відповідне нерухоме майно, в тому числі стосовно розміру такої земельної ділянки, застосовується законодавство, що діяло на час переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду. До відносин користування власником житлового будинку (будівлі, споруди) земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок (будівля, споруда) як до правовідносин, що тривають, застосовується законодавство, що діє протягом періоду користування земельною ділянкою. Норми законодавства, якими змінено правовий режим та умови користування такими земельними ділянками, повинні застосовуватися також і до умов користування земельною ділянкою, які існували до відповідних змін.
Відповідно до частини 1 статті 377 ЦК України у відповідній редакції до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Так, в Постанові Верховного суду від 15.03.2018 року по справі № 911/2285/16 зазначено:
„Відповідно до приписів статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
При цьому згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Отже, при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстровано одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.
Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у статті 120 ЗК України, особа яка набула права власності на будівлю чи споруду стає користувачем земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому користувачу.
З огляду на викладене, при вирішенні спору по цій справі, має бути встановлено наявність зареєстрованого права користування земельною ділянкою, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна, у позивача на момент відчуження нежитлових приміщень позивачу передачі йому споруди відповідно до договору комісії №05-01/10 від 05.01.2010.
Так, згідно з положеннями ч. 1 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 ЗК України районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті) у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:
а) сільськогосподарського використання;
б) ведення водного господарства;
в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо) з урахуванням вимог частини шостої цієї статті.
При цьому, частиною четвертою ст. 122 ЗК України передбачено, що обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.
Отже, визначення органу, уповноваженого здійснювати розпорядження відповідною земельною ділянкою, здійснюється виходячи з місця розташування земельної ділянки (у межах або за межами населеного пункту), цільового призначення земельної ділянки (наміру використання), та залежно від того, у чиїй власності знаходиться обрана земельна ділянка.
Статтею 19 ЗК України визначені категорії земель, відповідно до якої землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:
а) землі сільськогосподарського призначення;
б) землі житлової та громадської забудови;
в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
г) землі оздоровчого призначення;
ґ) землі рекреаційного призначення;
д) землі історико-культурного призначення;
е) землі лісогосподарського призначення;
є) землі водного фонду;
ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Відповідно до статей 65, 66 ЗК України землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.
До земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.
Згідно класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд:
11.01 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами
11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості
11.03 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств
11.04 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництва та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води)
11.05 Для цілей підрозділів 11.01-11.04 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду.
При цьому суд приймає до уваги приписи ст. 791 ЗК України, якими визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється:
у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;
шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок;
шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом;
за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Так, відповідач-2 вказує на той факт, що спірна земельна ділянка не знаходиться у вільному цивільному оборі, оскільки перебуває з архівному шарі, у зв'язку із чим розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації від 13.03.2017 № 96 «Про скасування розпоряджень голови Броварської РДА Київської області від 29.05.2012 № 855 та від 03.09.2012 № 1302» зазначені розпорядження Броварської РДА Київської області були скасовані, що стало підставою для прийняття рішення Державним кадастровим реєстратором Долгошей Т.В. щодо формування повідомлення по видаленню земельної ділянки за кадастровим номером 3221280800:08:009:0001 в архівний шар, а відтак - відомості щодо спірної земельної ділянки за кадастровим номером відсутні в Державному земельному кадастрі та в публічній кадастровій карті України.
При цьому судом встановлено, що у провадженні Київського окружного адміністративного суду перебувала справа № 810/1960/17 за позовом ПП "Еко-Старт" до Київської обласної державної адміністрації; Головного Управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації № 96 від 13.03.2017 "Про скасування розпоряджень голови Броварської РДА Київської області від 29.05.2012 №855 та від 03.09.2012 №1302", а також про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Київській області скасувати відомості щодо видалення земельної ділянки за кадастровим номером 3221280800:08:009:0001 в архівний шар та поновлення у Державному земельному кадастрі всіх відомостей щодо вказаної земельної ділянки.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у справі № 810/1960/17, що набула законної сили, вирішено відмовити ПП "Еко-Старт" в задоволенні позовних вимог.
Так, відповідно до вказаної постанови Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у справі № 810/1960/17, судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221280800:08:009:0001 відноситься до категорії землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Також судом встановлено, що розпорядженням Броварської районної державної адміністрації Київської області від 29.05.2012 №855 надано дозвіл ТОВ "Фірма "Володар-Роз" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для захоронення твердих відходів загальною площею 11,0 га в адмінмежах Богданівської сільської ради за межами населеного пункту Броварського району Київської області.
Розпорядженням Броварської районної державної адміністрації Київської області від 03.09.2012 №1302 внесено доповнення до п. 1 розпорядження Броварської районної державної адміністрації від 29.05.2012 №855 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ "Фірма "Володар-Роз" для захоронення твердих відходів в адмінмежах Богданівської сільської ради Броварського району Київської області" і викладено його в такій редакції: "Надати дозвіл ТОВ "Фірма "Володар-Роз" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для захоронення твердих відходів загальною площею 11,0 га забудованих земель для видалення відходів за рахунок земель державної власності (запас) в адмінмежах Богданівської сільської ради за межами населеного пункту Броварського району Київської області".
З урахуванням вказаних вище обставин, суд при розгляді справи № 810/1960/17 дійшов висновку про те, що спірна земельна ділянка земельна ділянка, на яку відповідачем-1 було надано дозвіл ТОВ "Фірма "Володар-Роз" на розроблення документації із землеустрою, належить до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а відтак, вказані розпорядження відповідача-1 постановлені з перевищенням власних повноважень.
Таким чином, встановлені судом обставини, свідчать про те, що у позивача свого часу права користування спірною земельною ділянкою у момент державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення не набуло, у зв'язку із відсутністю права користування земельною ділянкою у ТОВ "Фірма "Володар-Роз", а тому і позивач у момент набуття права приватної власності на споруду "Шламонакопичувач для захоронення твердих відходів" (інв. №0315003), загальною площею 45600 кв.м., місцезнаходження якої є: 1,5 км. на північ с. Рожевка Броварського району Київської області, не набув речових прав на спірну земельну ділянку під нею.
В силу ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому статтями 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що на момент набуття ним у власність споруди, яка розміщена на спірній земельній ділянці було наявне у встановленому законодавством порядку зареєстроване права користування спірною земельною ділянкою, на якій розташована споруда, а тому в розумінні приписів ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України перехід права користування земельною ділянкою внаслідок переходу права на розташовану на ній споруду не відбувся.
Так, частиною 2 статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо і порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Пунктом „а частини 3 вказаної статті ЗК України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки, серед іншого, здійснюється шляхом визнання прав.
Таким чином, правом на звернення до суду за захистом порушеного права мають власник або землекористувач земельної ділянки, якщо порушено їх існуюче право власності або право користування цією земельною ділянкою.
Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України - юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Водночас, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права
Відтак, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Разом із тим, оскільки, як зазначалось вище, у позивача не існує належним чином оформленого права користування земельною ділянкою кадастровий номер 3221280800:08:009:0001 (що перебуває в архівному шарі) загальною площею 11,0 га та розташована в адмінмежах Богданівської сільради, за межами населеного пункту Броварського району Київської області для обслуговування виробничої споруди "Шламонакопичувач для захоронення твердих відходів" реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 909033932212, у позивача відсутні підстави для звернення до суду з позовом про захист такого неіснуючого права.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на спірну земельну ділянку є безпідставними, у зв'язку із чим позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 86, 129, 226, 232, 233, 237, п. 2. ч. 5. ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1. ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. ст. 791, 120, 122 Земельного кодексу України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд -
1. У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Еко-Старт" до Броварської районної державної адміністрації Київської області відмовити повністю.
2. У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Еко-Старт" до Київської обласної державної адміністрації відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Згідно з п. п. 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 12.12.2018 року.
Суддя Ю.О. Підченко