11 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/1796/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Попка Я.С.
суддів Онишкевича Т.В., Обрізка І.М.
за участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 липня 2018 року, ухвалене суддею Щербаков В.В., 16:16:24 год., м. Рівне, дата складання повного тексту рішення 6 серпня 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
14.05.2018 року позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення засідання комісії із соціального страхування Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, оформлене протоколом №7 від 09.02.2018 року.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27 липня 2018 року визнано протиправним та скасовано рішення засідання комісії із соціального страхування Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, оформлене протоколом №7 від 09.02.2018 року. Стягнено із суб'єкта владних повноважень - Головного територіального управління юстиції у Рівненській області за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 матеріальне забезпечення у вигляді допомоги по тимчасовій непрацездатності в загальній сумі 84 561,19 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1, перебуваючи на посаді начальника Рівненського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Рівненській області, на період тимчасової непрацездатності знаходилися в трудових відносин з відповідачем, відтак являлася застрахованою особою в розумінні частини 1 статті 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що кореспондується обов'язку роботодавця надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення. Відсторонення позивача від виконання посадових обов'язків на час здійснення дисциплінарного провадження, як і невиплата заробітної плати, не свідчить про припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та ГТУЮ у Рівненській області, а як наслідок не припиняє відносин із загальнообов'язкового державного соціального страхування та не обмежує гарантії позивача щодо його соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Таким чином, невиплата заробітної плати в період здійснення дисциплінарного провадження не свідчить про безумовну втрату такої заробітної плати, відтак виплата матеріального забезпечення у вигляді допомоги по тимчасовій втраті працездатності не може ставитися в залежність від наслідку закінчення дисциплінарного провадження по відношенню до позивача, оскільки така підстава не передбачена Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено, а з матеріалів справи не вбачається наявність підстав, передбачених статтею 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що в свою чергу підтверджує доводи позивача в частині протиправності рішення про відмову у виплаті матеріального забезпечення.
Крім того, оскільки скасування рішення комісії із соціального страхування ГТУЮ у Рівненській області від 09.02.2018, яке оформлене протоколом №7, не призведе до належного захисту порушених прав та інтересів позивача, а лише дасть можливість діяти відповідачу - суб'єкту владних повноважень на власний розсуд без реального відновлення порушених прав та інтересів, що не може вважатися ефективним правосуддям, то суд першої інстанції вважає за необхідне вийти за межі доводів позовної заяви та вирішити питання про одночасне стягнення матеріального забезпечення у вигляді допомоги по тимчасовій непрацездатності, виходячи з його розрахунку.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його винесеним з неправильним застосуванням норм матеріального процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, які суд вважає доведеними, неповним з'ясуванням всіх обставин справи, Головне територіальне управління юстиції у Рівненській області оскаржила його, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 липня 2018 року та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що наказом ГТУЮ у Рівненській області №210/04/К від 10.05.2017 року «Про відкриття дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1.» визначено підстави відкриття дисциплінарного провадження з метою перевірки наявності в діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав притягнення до дисциплінарної відповідальності, а також відсторонено ОСОБА_1 з 11.05.2017 року від виконання своїх посадових обов'язків на період здійснення дисциплінарного провадження.
Апелянт посилається на те, ч.4 ст.72 Закону України «Про державну службу» передбачає, що у разі закриття дисциплінарного провадження без притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності йому оплачується у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов'язків в установленому порядку.
Отже, у разі прийняття рішення про відсторонення працівника від виконання посадових обов'язків на час розгляду дисциплінарного провадження, заробітна плата на період відсторонення працівнику не виплачується, у випадку закриття дисциплінарного провадження без притягнення до дисциплінарної відповідальності цьому працівнику виплачується середній заробіток, в протилежному випадку - така оплата праці не здійснюється.
У зв'язку з відстороненням ОСОБА_1 від виконання посадових обов'язків та на підставі ч.4 ст.72 Закону України «Про державну службу» 13.05.2017 року прийнято наказ ГТУЮ у Рівненській області №220/04/к «Про оплату праці ОСОБА_1.», яким визначено не виплачувати ОСОБА_1 заробітну плату в період відсторонення від виконання посадових обов'язків з 11 травня по 07 червня 2017 року. Наказом від 07.06.2017 року №277/04/к продовжено строк невиплати заробітної плати ОСОБА_1 на період відсторонення від виконання посадових обов'язків. Після закінчення терміну тимчасової непрацездатності позивача дисциплінарною комісією відновлено дисциплінарне провадження по відношенню до ОСОБА_1, за наслідками якого наказом ГТУЮ у Рівненській області №49/03 від 08.02.2018 року позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани.
Отже, факт притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани сам по собі виключає факт закриття дисциплінарного провадження без притягнення держслужбовця до дисциплінарної відповідальності, з огляду на це відповідачем правомірно не було нараховано заробітну плату позивачу на період відсторонення від виконання посадових обов'язків.
Окрім того, оскільки виплата заробітної плати (і відповідно матеріального забезпечення по листках непрацездатності) на час відсторонення від виконання посадових обов'язків напряму залежала від результатів дисциплінарного провадження, то і рішення про таку виплату чи невиплату могло бути прийнято лише у разі закінчення дисциплінарного провадження. Таким чином, у зв'язку із закінченням дисциплінарного провадження відносно ОСОБА_1, за наслідками якого прийнято рішення про притягнення її до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани, відбулося засідання комісії із соціального страхування ГТУЮ у Рівненській області від 09.02.2018 року. Протоколом №7 вирішено відмовити ОСОБА_1 в призначенні допомоги по листках непрацездатності у зв'язку із закінченням дисциплінарного провадження з притягненням до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.
Також, апелянт стверджує, що всупереч вимогам чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог, зокрема шляхом стягнення сум матеріального забезпечення з роботодавця, проте встановлення розміру таких сум здійснено судом самостійно без дотримання процесуального порядку подання та дослідження доказів і без наведення розрахунків, з яких суд виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.
Разом з тим, апелянт вказує на те, що судом першої інстанції порушено принцип офіційного з'ясування усіх обставин справи, зокрема в частині з'ясування належного боржника, з якого відповідно і стягується матеріальна допомога по листках непрацездатності.Так, відповідно до ч.2 ст.22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця, а інші дні тимчасової непрацездатності оплачуються за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Оскільки, саме оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності здійснюється за рахунок роботодавця - відповідача, оплата інших днів лікарняного здійснюється за рахунок коштів Фонду соціального страхування, а тому не зрозуміло, з яких мотивів суд стягує «повну суму матеріального забезпечення» із Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, навіть не досліджуючи питання належності сторони по такій вимозі, що свідчить про те, що такі висновки зроблені необґрунтовано, безпідставно та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Тобто суд фактично не просто виходить за межі позовних вимог, а й приймає рішення про інтереси осіб, які навіть не були учасниками справи, що суперечить вимогам п.4 ч.3 ст.317 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.
Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що наказом ГТУЮ у Рівненській області №210/04/К від 10.05.2017 року «Про відкриття дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1.» відкрито дисциплінарне провадження з метою перевірки наявності в діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав притягнення до дисциплінарної відповідальності, а також відсторонено ОСОБА_1 з 11.05.2017 року від виконання своїх посадових обов'язків на період здійснення дисциплінарного провадження.
Наказом ГТУЮ у Рівненській області від 13.05.2017 року №220/04/к «Про оплату праці ОСОБА_1.» наказано не виплачувати ОСОБА_1, начальнику Рівненського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Рівненській області, заробітну плату та надбавку за інтенсивність праці у розмірі 50% посадового окладу в період відсторонення від виконання посадових обов'язків з 11.05.2017 року по 07.06.2017 року.
Наказом ГТУЮ у Рівненській області від 07.06.2017 року №277/04/к «Про невиплату заробітної плати ОСОБА_1.» наказано продовжити з 08.06.2017 року не виплачувати ОСОБА_1, начальнику Рівненського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Рівненській області, заробітну плату та надбавку за інтенсивність праці у розмірі 50% посадового окладу в період відсторонення від виконання посадових обов'язків.
Наказом ГТУЮ у Рівненській області від 08.02.2018 року №49/03 «Про накладення дисциплінарного стягнення» ОСОБА_1, начальника Рівненського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Рівненській області, притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.
Рішенням засідання комісії із соціального страхування ГТУЮ у Рівненській області від 09.02.2018 року, яке оформлене протоколом №7, відмовлено в призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 на період тимчасової непрацездатності з 03.07.2017 року по 21.07.2017 року за листком тимчасової непрацездатності АГФ 601645, з 24.07.2017 року по 07.08.2017 року за листком тимчасової непрацездатності АДЖ 977528, з 08.08.2017 року по 23.08.2018 року за листком тимчасової непрацездатності АДЖ 977892, з 28.08.2017 року по 06.09.2017 року за листком тимчасової непрацездатності АДЖ 977559, з 07.09.2017 року по 15.09.2017 року за листком тимчасової непрацездатності АДЖ 977899, з 18.09.2017 року по 01.10.2017 року за листком тимчасової непрацездатності АГФ 786684, з 04.10.2017 року по 19.10.2017 року за листком тимчасової непрацездатності АДЖ 977634, з 19.10.2017 року по 30.10.2017 року за листком тимчасової непрацездатності АДІ 063159, з 31.10.2017 року по 14.11.2017 року за листком тимчасової непрацездатності АДЖ 977936, з 15.11.2017 року по 29.11.2017 року за листком тимчасової непрацездатності АДЖ 872641, з 30.11.2017 року по 22.12.2017 року за листком тимчасової непрацездатності АДЖ 872847, з 23.12.2017 року по 29.12.2017 року за листком тимчасової непрацездатності АДЖ 873653, з 30.12.2017 року по 10.01.2018 року за листком тимчасової непрацездатності АДЖ 849213, з 11.01.2018 року по 31.01.2018 року за листком тимчасової непрацездатності АДЖ 873879. Причиною відмови в призначенні допомоги є закінчення дисциплінарного провадження з притягненням до дисциплінарної відповідальності.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» №889-VIII.
Згідно ч.2 ст.1 Закону України «Про державну службу» державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Відповідно до ч.1 ст.72 Закону України «Про державну службу» на час здійснення дисциплінарного провадження державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов'язків.
Згідно ч.5 ст.72 Закону України «Про державну службу» під час відсторонення від виконання посадових обов'язків державний службовець зобов'язаний перебувати на робочому місці відповідно до правил внутрішнього службового розпорядку та сприяти здійсненню дисциплінарного провадження.
Пунктом 2 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування затверджений постановою КМ України, від 13.06.2000 року №950 (далі - Порядок №950) визначено, що рішення щодо проведення службового розслідування приймається вищими посадовими особами України, Першим віце-прем'єр-міністром України, керівником органу державної влади (посадовою особою), що призначив на посаду особу, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проводитися службове розслідування, керівником органу, в якому працює зазначена особа.
Згідно п. 4 Порядку № 950 службове розслідування проводиться з відстороненням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, від виконання повноважень за посадою або без такого відсторонення. Рішення про відсторонення приймається за поданням голови комісії з проведення службового розслідування керівником органу державної влади, в якому працює особа.
Із матеріалів справи видно, що наказом ГТУЮ у Рівненській області №210/04/К від 10.05.2017 року «Про відкриття дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1.» визначено підстави відкриття дисциплінарного провадження з метою перевірки наявності в діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав притягнення до дисциплінарної відповідальності, а також відсторонено ОСОБА_1 з 11.05.2017 року від виконання своїх посадових обов'язків на період здійснення дисциплінарного провадження.
Частиною 4 ст.72 Закону України «Про державну службу» передбачено, що у разі закриття дисциплінарного провадження без притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності йому оплачується у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов'язків в установленому порядку.
Отже, у разі прийняття рішення про відсторонення працівника від виконання посадових обов'язків на час розгляду дисциплінарного провадження, заробітна плата на період відсторонення працівнику не виплачується, у випадку закриття дисциплінарного провадження без притягнення до дисциплінарної відповідальності цьому працівнику виплачується середній заробіток, в протилежному випадку - така оплата праці не здійснюється.
У зв'язку з відстороненням ОСОБА_1 від виконання посадових обов'язків та на підставі ч.4 ст.72 Закону України «Про державну службу» 13.05.2017 року прийнято наказ ГТУЮ у Рівненській області №220/04/к «Про оплату праці ОСОБА_1.», яким визначено не виплачувати ОСОБА_1 заробітну плату в період відсторонення від виконання посадових обов'язків з 11 травня по 07 червня 2017 року. Наказом від 07.06.2017 року №277/04/к продовжено строк невиплати заробітної плати ОСОБА_1 на період відсторонення від виконання посадових обов'язків.
Після закінчення терміну тимчасової непрацездатності позивача дисциплінарною комісією відновлено дисциплінарне провадження по відношенню до ОСОБА_1, за наслідками якого наказом ГТУЮ у Рівненській області №49/03 від 08.02.2018 року позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани.
Відтак, факт притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани сам по собі виключає факт закриття дисциплінарного провадження без притягнення держслужбовця до дисциплінарної відповідальності, з огляду на це відповідачем правомірно не було нараховано заробітну плату позивачу на період відсторонення від виконання посадових обов'язків
Відповідно до ч1 ст.19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ч.1 ст.22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу).
Частиною 2 ст.22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством. Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Із наведених правових норм слідує, що наявність права на отримання матеріального забезпечення залежить від наявності заробітної плати чи доходу працівника, та спрямоване на те, щоб компенсувати втрату відповідної заробітної плати у зв'язку з настанням страхового випадку.
Враховуючи, що ОСОБА_1 відсторонена від виконання своїх посадових обов'язків без права отримання заробітної плати, відтак вона втрачає право на отримання матеріального забезпечення по листках непрацездатності за рахунок коштів Фонду за весь період відсторонення у випадку притягнення її до дисциплінарної відповідальності, оскільки в даному випадку відсутній безпосередній об'єкт компенсації заробітної плати в розумінні вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки виплата заробітної плати (і відповідно матеріального забезпечення по листках непрацездатності) на час відсторонення від виконання посадових обов'язків напряму залежала від результатів дисциплінарного провадження, то і рішення про таку виплату чи невиплату могло бути прийнято лише у разі закінчення дисциплінарного провадження.
З аналізу вказаних норм та обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення засідання комісії із соціального страхування Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, оформлене протоколом №7 від 09.02.2018 року прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та Законами України.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції також акцентує увагу на тій обставині, що на підставі заяви ОСОБА_1 щодо порушень, на її думку, трудового законодавства станом на дату звільнення, 04.04.2018 року інспектором праці Управління Держпраці у Рівненській області Аврамчук А.М. було проведено інспекційне відвідування (невиїзне інспектування) ГТУЮ у Рівненській області та відповідно складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № РВ36/977/АВ від 04.04.2018 року.
Із змісту Акту видно, що в порушення абз.2 ч.1 ст.32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Головним територіальним управлінням юстиції у Рівненській області не видано та не надіслано у встановлені законодавством строки (не пізніше п'яти днів після винесення відповідного рішення) повідомлення для ОСОБА_1 про відмову в призначенні допомоги із зазначенням причин відмови та порядку оскарження. Інших порушень перевіркою виявлено не було.
Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення є безпідставними, тому в задоволенні таких необхідно відмовити.
Отже, оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.317 КАС України, є підставою для скасування та прийняття нової постанови.
Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 310, п.2 ч.1 ст.315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Рівненській області задовольнити.
Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27 липня 2018 року у справі №817/1339/18 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Я. С. Попко
судді Т. В. Онишкевич
І. М. Обрізко
Повне судове рішення складено 12.12.2018.