Справа №597/1365/18
Провадження №1-кп/597/89/2018
"07" грудня 2018 р. Заліщицький районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Заліщики кримінальне провадження №12018210080000216 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із повною загальною середньою освітою, не працюючого, одруженого, на утриманні має малолітнього сина, військовозобов'язаного, раніше не судимого, у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.191 ч.1 КК України,
Наказом №1076к від 14.06.2017 року виданим директором ТзОВ “Мобіжук” ОСОБА_4 був прийнятий на посаду продавця непродовольчих товарів в магазин ТзОВ “Мобіжук”, що в смт.Товсте по вул.Українська, 73 “А”, Заліщицького району, Тернопільської області.
15.06.2017 року між підприємством ТзОВ “Мобіжук” та працівником ОСОБА_4 було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно якого останній прийняв на себе повну матеріальну відповідальність та зобов'язався вживати заходів до запобігання збитків, вести облік, складати і подавати у встановленому порядку товарно-грошові та інші звіти про рух і залишки довірених йому матеріальних цінностей.
Згідно результату інвентаризації товарів на складі №18049 від 29.08.2018 року ОСОБА_4 використовуючи надані йому повноваження щодо приймання, обліку та зберігання грошових коштів, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного заволодіння чужим майном, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, привласнив грошові кошти ТзОВ “Мобіжук” в сумі 41110 гривень, які використав на власний розсуд, заподіявши таким чином ТзОВ “Мобіжук” збитків на вищевказану суму, чим скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ст.191 ч.1 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину визнав, щиро розкаявся та пояснив, що привласнював кошти з 16 по 29 серпня 2018 року продаючи мобільні телефони і гроші виручені від їх реалізації витрачав на операцію матері. Цивільний позов, який заявлений представником потерпілої сторони про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину визнає повністю та просить його задоволити.
Вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.191 ч.1 КК України знайшла своє повне ствердження в судовому засіданні і стверджується крім пояснень самого обвинуваченого, наступними матеріалами кримінального провадження:
•заявою представника ТзОВ “Мобіжук” в поліцію від 18.09.2018 року про притягнення колишнього працівника до кримінальної відповідальності за привласнення коштів в сумі 41110 гривень;
•протоколом огляду від 18.10.2018 року оригіналів документів, що пов'язані з прийняттям на роботу та її проходженням ОСОБА_4 ;
•наказом директора ТзОВ “Мобіжук” ОСОБА_5 №1076к від 14.06.2017 року про прийняття на роботу ОСОБА_4 ;
•договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 15.06.2017 року укладеним між ТзОВ “Мобіжук” та ОСОБА_4 ;
•результатами інвентаризації товарів на складі №16459 від 16.08.2018 року;
•результатами інвентаризації товарів на складі №18049 від 29.08.2018 року;
•пояснюючою запискою ОСОБА_4 від 29.08.2018 року;
•постановою про визнання і долучення до кримінального провадження речових доказів від 18.10.2018 року, якою оригінали наказу №1076к від 14.06.2018 року, договору з ОСОБА_4 , двох результатів інвентаризацій, Z-звіту №0442 від 28.08.2018 року, пояснювальної записки ОСОБА_4 , наказу №1702к від 30.08.2018 року, наказу №1701к від 30.08.2018 року визнано речовими доказами та залишено на зберіганні представнику потерпілої сторони.
Зважаючи на вищенаведене, суд, всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 та кваліфікує його дії за ст.191 ч.1 КК України так, як він привласнив чуже майно, яке було йому ввірене чи перебувало у його віданні.
При призначенні покарання обвинуваченому суд виходить із загальних принципів призначення покарання, що передбачені ст.65 КК України.
Суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, наявність обтяжуючих та пом'якшуючих покарання обставин.
Відповідно до ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно зі ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Призначаючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує те, що скоєне кримінальне правопорушення є середньої тяжкості.
Особу обвинуваченого ОСОБА_4 , а саме те, що на його утриманні перебуває малолітній син та мати - інвалід 1-ї групи по зору, те що він позитивно характеризується по місцю проживання.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд не вбачає.
До обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує визнання ним вини, активне сприяння розкриттю злочину та обставини, що характеризують його особу.
А, тому, суд приходить до переконання, що міру покарання обвинуваченому слід призначити в межах санкції ст.191 ч.1 КК України у виді штрафу в дохід держави.
Вирішуючи цивільний позов представника потерпілої сторони про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину, суд вважає, що його слід задоволити повністю, оскільки він визнаний обвинуваченим та стягнути з останнього на користь ТзОВ “Мобіжук” 41110 гривень завданої майнової шкоди.
Вирішуючи долю речових доказів - оригіналів наказу №1076к від 14.06.2018 року, договору з ОСОБА_4 , двох результатів інвентаризацій, Z-звіту №0442 від 28.08.2018 року, пояснювальної записки ОСОБА_4 , наказу №1702к від 30.08.2018 року, наказу №1701к від 30.08.2018 року, суд вважає, що їх слід вважати переданими за належністю, оскільки вони залишені на зберіганні представнику потерпілої сторони.
Керуючись ст.ст.50, 65-67 КК України, постановою №7 Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року “Про практику призначення судами кримінального покарання”, ст.ст.84-86, 91, 92, 129, 368, 370, 371, 373, 374, 376, 392, 393, 395 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.191 ч.1 КК України та призначити йому покарання у виді 850 (вісімсот п'ятдесять) гривень штрафу в дохід держави, що становить 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Цивільний позов представника потерпілої сторони про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину задоволити повністю.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя с. Рожанівка, Заліщицького району, Тернопільської області в користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Мобіжук” (79041, м.Львів вул.Кульпарківська, 59, ЄДРПОУ 37741113, р/р НОМЕР_2 в АТ КБ “Приватбанк”, МФО 325321, р/р НОМЕР_3 в ПАТ “Альфа-банк”, МФО 300346, ІПН 377411113055) 41110 (сорок одну тисячу сто десять гривень) завданої майнової шкоди.
Речові докази - оригінали наказу №1076к від 14.06.2018 року, договору з ОСОБА_4 , двох результатів інвентаризацій, Z-звіту №0442 від 28.08.2018 року, пояснювальної записки ОСОБА_4 , наказу №1702к від 30.08.2018 року, наказу №1701к від 30.08.2018 року слід вважати переданими за належністю.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Заліщицький районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя: ОСОБА_1