Справа № 755/3448/18
"30" листопада 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Арапіної Н.Є.
з секретарем Рудь Н.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Дніпровського районного суду міста Києва адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 3-ї роти 4-го батальйону 2-го полку Управління патрульної поліції у м. Києві лейтенанта поліції Крієва Максима Юрійовича, інспектора 3-ї роти 4-го батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві рядової Горбенко Ілони Вікторівни скасування протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач звернувся з адміністративним позовом до інспектора 3-ї роти 4-го батальйону 2-го полку Управління патрульної поліції у м. Києві лейтенанта поліції Крієва Максима Юрійовича, інспектора 3-ї роти 4-го батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві рядової Горбенко Ілони Вікторівни скасування протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення. Свої вимоги мотивував тим, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 428105 ОСОБА_1 23 лютого 2018 року о 21 год. 35 хв. керував автомобілем НОМЕР_1 по просп.. Броварському в м. Києві з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, тремтіння пальців рук, підвищена жвавість мови та рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився у встановленому законом порядку в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України, за що адміністративна відповідальність встановлена ч. 1 ст. 130 КУпАП. 23 лютого 2018 року інспектором 3-ї роти 4-го батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві рядової Горбенко Ілоною Вікторівною також винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. З даною постановою та протоколом позивач не згоден. Просив скасувати протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 428105 від 23 лютого 2018 року та скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності серії ВР № 106484 від 23 лютого 2018 року.
16 березня 2018 року ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора РЗБ УПП у м. Києві лейтенанта поліції Крієва Максима Юрійовича, інспектора ПР № 3 батальйону № 4 поліції УПП в м. Києві рядової Горбенко Ілони Вікторівни скасування протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення залишено без руху.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10 квітня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження.
30 листопада 2018 року розгляд справи закінчено ухваленням рішення по суті вимог.
Позивач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. До суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Відповідачі інспектор 3-ї роти 4-го батальйону 2-го полку Управління патрульної поліції у м. Києві лейтенанта поліції Крієв Максим Юрійович та інспектор 3-ї роти 4-го батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві рядової Горбенко Ілона Вікторівна в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Причини неявки суду не повідомили.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 428105 ОСОБА_1 23 лютого 2018 року о 21 год. 35 хв. керував автомобілем НОМЕР_1 по просп.. Броварському в м. Києві з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, тремтіння пальців рук, підвищена жвавість мови та рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився у встановленому законом порядку в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України, за що адміністративна відповідальність встановлена ч. 1 ст. 130 КУпАП. (а.с.6).
23 лютого 2018 року інспектором 3-ї роти 4-го батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві рядової Горбенко Ілоною Вікторівною винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. (а.с.52).
Позивач просить скасувати протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 428105 від 23 лютого 2018 року.
Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до п.п. 1, 2, 3 ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Статтею 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 КУпАП протокол надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Згідно п. 2 ст. 278 КУПАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує таке питання, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Отже, правовий аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, який офіційно засвідчує факти неправомірних дій і є одним із основних джерел доказів.
Крім того, сам по собі факт наявності протоколу не тягне за собою порушення законних прав і інтересів позивача до тих пір, поки не будуть вчинені інші дії. Зазначений протокол може бути визнаний в якості доказу при розгляді справи про адміністративне правопорушення, оскільки ст. 278 КУпАП передбачено необхідність вирішення питання, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи.
Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в частині скасування протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 428105 від 23 лютого 2018 року.
Крім того, позивачем заявлено вимог про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії ВР № 106484 від 23 лютого 2018 року.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001року №1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").
Статею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно статті 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами 1, 2, 3 статті 122, статті 126 КУпАП розглядають органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі (ч. 2 статті 258 КУпАП).
Відповідно до ч. 4 статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Згідно ч.3 ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року за № 1395, визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (п.4 Інструкції).
Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 23 лютого 2018 року, керуючи автомобілем НОМЕР_1 по просп.. Броварському в м. Києві, не пред'явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.4 а Правил дорожнього руху України, за що адміністративна відповідальність встановлена ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Згідно п. 2.4 а Правил дорожнього руху України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також, пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Згідно п. 2.1 Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах - дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції; г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил; ґ) поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення); д) у разі встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю" - документ, що підтверджує інвалідність водія або пасажира (крім водіїв з явними ознаками інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності).
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).
Відповідно до статті 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З урахуванням роз'яснення п.п. 4,7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1988 року "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення" суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачено адміністративну відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку та обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, строк оскарження постанови якщо оскаржувалася до вищестоящого органу обчисляється з наступного дня після прийняття цим органом рішення за скаргою.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Так, частиною 4 зазначеної статті на суд покладається обов'язок вживати визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до вимог ст.77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог п. 2.4 а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Позивач заперечує скоєння правопорушення, в якому його звинувачують, при цьому пояснив суду, що він заперечував це і під час складання інспектором спірної постанови.
У відзиві на позовну заяву представником відповідача інспектора 3-ї роти 4-го батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві рядової Горбенко Ілони Вікторівни зазначено, що 23 лютого 2018 року інспектором 3-ї роти 4-го батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві рядової Горбенко Ілоною Вікторівною винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. Протокол про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП інспектором патрульної поліції не складався, відповідно до вимог ст. 258 КУпАП. Крім того, надано відеозапис з грудної відеокамери (відео реєстратора) працівників патрульної поліції, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, відносно ОСОБА_1.
Однак під час розгляду справи судом оглянуто відеозапис з грудної відеокамери (відео реєстратора) працівників патрульної поліції, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, відносно ОСОБА_1 та встановлено, що запис не містить даних на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а саме відмову пред'явити для перевірки посвідчення водія відповідної категорії.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідачем, всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України факт порушення позивачем Правил дорожнього руху та правомірність винесення оскаржуваної постанови не доведено, в судове засідання представник відповідача не з'явився, доказів, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи суду не надав. Оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення не містить посилань на будь-які докази скоєння адміністративного правопорушення.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП є не доведеним.
Позивач просив про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Пункт 3 частини 2 ст. 245 КАС України встановлює способи захисту від протиправного рішення суб'єкта владних повноважень. Тому передусім суд повинен зробити висновок про протиправність такого рішення, яка полягає у незаконності чи невідповідності іншому правовому акту з вищою юридичною силою.
Тобто застосування одного із встановлених законом засобів захисту порушеного права позивача - скасування рішення - можливо у разі задоволення вимог про визнання протиправним рішення суб»єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У зв'язку з цим суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та більш конкретніше сформулювати резолютивну частину рішення з метою повного захисту прав та інтересів позивача, а саме, визнати постанову № 106484 серія ВР від 23 лютого 2018 року інспектора 3-ї роти 4-го батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві рядової Горбенко Ілони Вікторівни про накладення адміністративного стягнення за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП протиправною.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що постанова № 106484 серія ВР від 23 лютого 2018 року інспектора 3-ї роти 4-го батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві рядової Горбенко Ілони Вікторівни про накладення адміністративного стягнення за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП є протиправною та підлягає скасуванню.
З урахуванням викладеного позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора 3-ї роти 4-го батальйону 2-го полку Управління патрульної поліції у м. Києві лейтенанта поліції Крієва Максима Юрійовича, інспектора 3-ї роти 4-го батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві рядової Горбенко Ілони Вікторівни скасування протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення підлягають задоволенню частково: визнати постанову № 106484 серія ВР від 23 лютого 2018 року інспектора 3-ї роти 4-го батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві рядової Горбенко Ілони Вікторівни про накладення адміністративного стягнення за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП протиправною та скасувати. В решті позовних вимог відмовити.
Керуючись ст. 126, ст.ст. 245, 251, 258, 268, 278, 283, 284, 293 КУпАП, Законом України «Про дорожній рух», п.п. 4,7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1988 року "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення", п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», ст.ст. 2, 5, 6, 72-77, 139, 241, 246, 255, 295, 297, 382, Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора 3-ї роти 4-го батальйону 2-го полку Управління патрульної поліції у м. Києві лейтенанта поліції Крієва Максима Юрійовича, інспектора 3-ї роти 4-го батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві рядової Горбенко Ілони Вікторівни скасування протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення задовольнити частково.
Визнати постанову № 106484 серія ВР від 23 лютого 2018 року інспектора 3-ї роти 4-го батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві рядової Горбенко Ілони Вікторівни про накладення адміністративного стягнення за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП протиправною та скасувати.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя Н.Є.Арапіна