ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/17648/17
провадження № 2/753/2277/18
"11" грудня 2018 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Коренюк А.М.
при секретарі Козін Є.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Дарницький районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, суд -
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Дарницький районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Мотивуючи свої вимоги тим, що вона на праві власності володіє 1/3 частиною квартири АДРЕСА_1 згідно договору дарування від 04 січня 2012 року, й по 1/3 частині квартири володіють її з відповідачем діти - ОСОБА_4, ОСОБА_5 згідно договору дарування від 04 січня 2012 року. Відповідач, будучи первинним власником квартири, який уподальшому відчужив належне йому майно їй та дітям, з лютого 2008 року, забравши всі свої речі у добровільному порядку виїхав з квартири, проте залишається зареєстрованим й не вживає заходів для зняття з реєстраційного обліку, при цьому житлово-комунальні послуги не сплачує, внаслідок чого вона як співвласниця вимушена сплачувати за відповідача як зареєстровану особу житлово-комунальні послуги, що впливає на її бюджет. Шлюб між ними розірвано 23 жовиня 2008 року. Вважає, що відповідач втратив право користування житловим приміщенням, що й стало підставою звернення до суду з даним позовом.
В судовому засіданні позивачка ползовні вимоги підтримала з тих же підстав та просила їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав, просив їх задовольнити.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Судом встановлено, що визнання відповідачем позовних вимог не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Визнання відповідачем позовних вимог прийнято судом.
Треті особи в судове засідання не з"явились, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення; звернулися до суду із заявою про можливий розгляд за їх відсутності та відсутності їх представника.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
За таких підстав суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності вказаних третіх осіб, на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.
Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Вислухавши пояснення сторін, їх доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з"ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об"єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з урахуванням визнання відповідачем позовних вимог, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню із наступних підстав.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Судом встановлено, що позивачка на праві власності володіє 1/3 частиною квартири АДРЕСА_1 згідно договору дарування від 04 січня 2012 року, й по 1/3 частині квартири володіють її з відповідачем діти - ОСОБА_4, ОСОБА_5 згідно договору дарування від 04 січня 2012 року.
Відповідач, будучи первинним власником квартири, який уподальшому відчужив належне йому майно - спірну квартиру позивачці та їх спільним дітям - ОСОБА_4, ОСОБА_5, з лютого 2008 року, забравши всі свої речі, у добровільному порядку виїхав з квартири, проте залишається зареєстрованим, й не вживає заходів для зняття з реєстраційного обліку, при цьому житлово-комунальні послуги не сплачує, внаслідок чого позивачка як співвласниця вимушена сплачувати за відповідача як зареєстровану особу житлово-комунальні послуги, що впливає на її бюджет.
Шлюб між сторонами розірвано 23 жовиня 2008 року.
Відповідно до ст.405 ЦК України члени сім"ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім"ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім"ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Права власника житлового будинку (квартири) визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.
Факт непроживання відповідача у спірній квартирі з лютого 2008 року підтверджується визнанням позову відповідачем.
Таким чином відповідач понад встановлений законом термін - понад рік без поважних причин не проживає в спірній квартирі, із заявами до уповноважених органів про причини своєї відсутності не звертався, обов»язок по сплаті комунальних послуг не несе, відтак останній як колишній член сім»ї співвласників квартири втратив право користуватися цим житлом.
Поважні причини відсутності відповідача в спірній квартирі понад встановлені строки судом не встановлено.
В судовому засіданні знайшли своє підтвердження пояснення позивача про те, що позивач не чинив перешкоди відповідачу у користуванні (проживанні) спірною квартирою - замки у вхідних дверях не замінював, не застосовував будь-яких фізичних перешкод.
Аналізуючи зібрані по справі докази суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню; обставини, що спростовують позовні вимоги судом не встановлені.
На підставі вищевикладеного, ст. 405 ЦК України, керуючись керуючись п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Дарницький районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п»ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судомому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Однак відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Згідно ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Отже, строки оскарження судових рішень в апеляційному порядку складають 30 календарних днів - для рішень і 15 календарних днів - для ухвал, однак апеляційна скарга подається за старими правилами - через суд першої інстанції.