Ухвала
12 грудня 2018 року
м. Київ
справа № 640/1917/17
провадження № 51-6113ск18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Харківського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року щодо нього,
встановив:
У касаційній скарзі засуджений порушує питання про перевірку вироку апеляційного суду щодо нього у касаційному порядку.
За положеннями ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Статтею 438 цього Кодексу встановлено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статтею 427 КПК України регламентовано вимоги до касаційної скарги, в якій має бути викладено обґрунтування позиції з урахуванням наведених положень процесуального закону, проте ОСОБА_4 на це не зважив, скаргу подано без додержання пунктів 1, 4 ч. 2 цієї статті.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, не погоджуючись з вироком апеляційного суду, ОСОБА_4 посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а також вказує на суворість призначеного йому покарання. При цьому у поданій скарзі засуджений не посилається на таку підставу для скасування судового рішення як невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, не наведено обґрунтування щодо суворості призначеного покарання.
Однак засуджений у касаційній скарзі фактично зазначає про незаконність ухвали Апеляційного суду Харківської області від 13 березня 2018 року, якою вирок місцевого суду було скасовано, в тому числі й з підстав м'якості призначеного йому покарання, та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
За таких обставин, касаційна скарга засудженого є суперечливою.
Крім того, ОСОБА_4 , направляючи до суду свою касаційну скаргу, вказав, що касаційна скарга подається до Верховного суду України як Касаційного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що не відповідає приписам п. 21 ч. 1 ст. 3 КПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII), згідно з якою судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Відповідно до ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги та встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Харківського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року щодо нього залишити без руху і надати строк для усунення недоліків протягом п'ятнадцяти днів із дня отримання копії ухвали.
У разі неусунення зазначених в ухвалі недоліків в установлений строк скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3