Іменем України
11 грудня 2018 року
Київ
справа № 450/344/17
провадження № К/9901/21572/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І., провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_2 до Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова про визнання протиправним дій зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, за касаційною скаргою Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Носа С.П., Кухтея Р.В., Яворського І.О. від 31 серпня 2017 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова про визнання протиправним дій зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, в якому просив:
- визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії за віком за попередні періоди та виплатити позивачу, відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підвищення до пенсії з розрахунку 50 процентів мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність та з врахуванням індексу інфляції, та здійснення вищевказаних виплат довічно;
- зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області здійснити перерахунок пенсії та виплатити підвищення до пенсії ОСОБА_2 з 12 серпня 2016 року по дату набрання рішенням законної сили відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з розрахунку 50 процентів мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність з урахуванням індексу інфляції;
- зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області здійснювати ОСОБА_2 виплату передбачену до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з розрахунку 50 процентів мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність з врахуванням індексу інфляції довічно з моменту набрання рішенням законної сили;
- стягнути з управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області моральну шкоду в розмірі 1,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 квітня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено частково.
Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_2 відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплати підвищення до пенсії з розрахунку 50 процентів мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність та з врахуванням індексу інфляції.
Зобов'язано Галицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова здійснити перерахунок пенсії та виплатити підвищення до пенсії ОСОБА_2 з 12 серпня 2016 року по дату набрання рішенням законної сили відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з розрахунку 50 процентів мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність з урахуванням індексу інфляції.
Зобов'язано Галицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова здійснити перерахунок пенсії та виплачувати підвищення до пенсії ОСОБА_2 відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з розрахунку 50 процентів мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
В іншій часині позовних вимог відмовлено.
3. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що Закон України «Про пенсійне забезпечення» має вищу юридичну силу в порівнянні з постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», а тому відповідач неправомірно виплачував підвищення до пенсії позивачу в меншому розмірі, ніж це передбачено пунктом «г» статті 77 зазначеного Закону.
4. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року апеляційну скаргу Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова було задоволено частково. Постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_2 відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплати підвищення до пенсії з розрахунку 50 процентів мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність та з врахуванням індексу інфляції.
Зобов'язано Галицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова здійснити перерахунок пенсії та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_2 відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з розрахунку 50 процентів мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність з урахуванням індексу інфляції з 12 серпня 2016 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
5. Ухвалюючи постанову про часткове задоволення позовних вимог суд апеляційної інстанції погодився з висновком суд першої інстанції про те, що Закон України «Про пенсійне забезпечення» має вищу юридичну силу в порівнянні з постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», а тому відповідач неправомірно виплачував підвищення до пенсії позивачу в меншому розмірі, ніж це передбачено пунктом «г» статті 77 зазначеного Закон.
6. Відмовивши у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача виплачувати в майбутньому підвищення до пенсії ОСОБА_2 відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з розрахунку 50 процентів мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність суд апеляційної інстанції виходив з того, що виходячи із завдань адміністративного судочинства визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення пенсійних прав позивача в майбутньому.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Галицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 квітня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з 5 листопада 2008 року перебуває на обліку в відповідача, як отримувач пенсії за віком і має статус особи, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом була реабілітована у зв'язку з чим згідно пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 серпня 2016 року у справі № 450/1736/16-а зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області здійснити перерахунок пенсії та виплатити підвищення до пенсії ОСОБА_2 з 22 вересня 2015 року по 11 серпня 2016 року відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з розрахунку 50 процентів мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність з урахуванням індексу інфляції.
10 січня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області із заявою про здійснення перерахунку призначеної пенсії за віком за попередні періоди та виплати підвищення.
Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області листом від 11 січня 2017 року повідомило позивача про відмову у задоволенні заяви з мотивів відсутності у пенсійній справі позивача документів, які б підтверджували факт належності до осіб зазначених у статті 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій».
9. Вважаючи, що віна має право на підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
10. Касаційна скарга обґрунтована тим, що згідно з документами пенсійної справи ОСОБА_2 народився 21 червня 1948 року в Семипалатинську (за межами території України). Згідно з копією довідки від 14 лютого 1994 року № 239Н68 виданої Львівським обласним судом зазначено, що ухвалою судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 23 квітня 1968 постанову від 18 серпня 1951 року відносно, зокрема, ОСОБА_5 скасовано, а справу провадженням закрито. На момент винесення постанови 18 серпня 1951 року ОСОБА_2 було лише З роки.
В пенсійній справі знаходиться довідка видана Верховним Судом УРСР від 4 листопада 1968 року № 2391168про те, що провадження по справі припинені, особи вказані в довідці реабілітовані. Інші документи, які б підтверджували факт засудження та піддання репресіям передбачених статтею 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» в пенсійній справі відсутні.
Відтак, встановлювати підвищення згідно статусу передбаченого статтею Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» немає підстав,так як позивач не був засудженим судами чи іншими позасудовими органами.
11. Відзиву на касаційну скаргу Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року
ОСОБА_5 не подано.
12. Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вважати реабілітованими осіб, які з політичних мотивів були необгрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.
13. Згідно із пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії підвищуються на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
14. Підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» встановлено, що з 1 вересня 2008 року громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 грн, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 грн.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
15. Як установлено судом, згідно матеріалів архівної справи про виселення родини ОСОБА_2 № Р-13338, 22 липня 1951 року, всю сім'ю ОСОБА_2 затримано на підставі постанови прокурора Львівської області від 10 липня 1951 року та за рішенням Особливої Наради при МДБ СРСР (позасудовий орган) від 18 серпня 1951 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 виселено на спецпоселення в Тюменську область, як сім'ю посібника учасникам ОУН. На спецпоселення у Вагайський район Тюменської області сім'я ОСОБА_9 прибула 23 жовтня 1951 року.
16. Ухвалою Судової колегії у кримінальних справах Верховного суду УССР від 23 квітня 1968 року постанову від 18 серпня 1951 року по відношенню до сім'ї ОСОБА_9 скасовано, та вирішено закрити провадження у справі, повернути конфісковане майно, або його вартість. Осіб вказаних в ній по даній справі вважати реабілітованими.
17. Згідно довідки Львівського обласного суду від 14 лютого 1994 року про те, що сім'я ОСОБА_9 є реабілітована на підставі статті 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій».
18. Зібраними по справі доказами підтверджено, що ОСОБА_2 є реабілітованою особою, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій.
19. Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, слід керуватися нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення», який має вищу юридичну силу, а не підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», зважаючи на те, що останній звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам Закону.
20. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2018 року у справі № 446/1549/16-а.
21. З огляду на наведені обставини та законодавчі приписи, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, встановленої абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
22. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н. В. Коваленко
судді Я. О. Берназюк
М. І. Гриців