Іменем України
11 грудня 2018 року
Київ
справа №2а/2370/4229/2012
адміністративне провадження №К/9901/5862/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Гриціва М.І.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 арбітражного керуючого ОСОБА_2 (далі - Арбітражний керуючий) на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року (суддя Паламар П.Г.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року (судді Сорочко Є.О., Горбань Н.І., Межевич М.В.) у справі за позовом ОСОБА_3 до комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» (далі - БТІ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Центральний відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції (далі - відділ ДВС), приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Ященко В.М., про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
У жовтні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовними вимогами визнати неправомірним рішення реєстратора Овдій О.М. від 22 жовтня 2012 року № 50893рс про відмову ОСОБА_3 у державній реєстрації прав на нежитлове приміщення (під літ. А-1), загальною площею 189,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Спірне нежитлове приміщення); зобов'язати відповідача провести реєстрацію прав власності ОСОБА_3 на нерухоме майно, яке складається з нежитлового приміщення (під літ. А-1), загальною площею 189,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить позивачу на підставі свідоцтва від 18 грудня 2009 року, виданого приватним нотаріусом Ященко В.М., в реєстрі за № 3980.
Суди встановили, що 30 листопада 2009 року проведено прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки) Спірного нежитлового приміщення, про що складено протокол № 16/067-091-2.
Відповідно до цього протоколу та акту про проведені прилюдні торги, складеного 17 грудня 2009 року головним державним виконавцем відділу ДВС, переможцем прилюдних торгів стала ОСОБА_3.
18 грудня 2009 року приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Ященко В.М. на підставі акта про проведені прилюдні торги від 17 грудня 2009 року видала свідоцтво, яким посвідчила, що ОСОБА_3 належить право власності на майно, яке складається зі Спірного нежитлового приміщення. Зареєструвала його в реєстрі за № 3980.
19 жовтня 2012 року представник позивача ОСОБА_6, який діє на підставі довіреності, подав заяву про державну реєстрацію права власності на Спірні нежитлові приміщення.
22 жовтня 2012 року державний реєстратором БТІ Овдій О.М. прийняв рішення № 50893рс про відмову в державній реєстрації прав з посиланням на пункти 3.5.4, 3.5.9 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Тимчасове положення), у зв'язку з тим, що подані документи не відповідають вимогам та іншим нормативно-правовим актам, не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства. Зокрема, неможливо встановити, які саме приміщення придбані та відчужені або інше визначення юридичної долі об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації. У випадках, встановлених нормативно-правовими актами, придбання та відчуження майна відбулося без отримання витягу з Реєстру прав або строк його дії закінчився. На майно, яке належить ОСОБА_1, накладено арешти постановами ДВС, прокуратури та ухвалами Господарського суду Черкаської області, Придніпровського районного суду міста Черкаси та заборонено БТІ вчиняти будь-які дії з ним.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивачка звернулася до суду з позовом про його скасування.
Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 07 грудня 2012 року позов задовольнив.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29 січня 2015 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Арбітражний керуючий, будучи особою, яка не брала участі у справі, проте, як він зазначає, суд вирішив питання про права, свободи, інтереси та обов'язки ФОП ОСОБА_1, ліквідатором якої він є (апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції відбувся за його апеляційною скаргою), не погодився із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і звернувся із касаційною скаргою про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Указує на те, що запис про обтяження нерухомого майна ОСОБА_1, в тому числі спірного нежитлового приміщення, було чинне як на момент проведення торгів (30 листопада 2009 року), так і на момент звернення ОСОБА_3 до реєстратора БТІ про державну реєстрацію (19 жовтня 2012 року), тому дії державного реєстратора про відмову у реєстрації є правомірними.
У запереченнях на касаційну скаргу представник позивача просить відмовити у її задоволенні, а рішення, постановлені у цій справі, - залишити без змін.
Верховний Суд переглянув рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.
Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації та їх обтяжень визначаються Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.
Пунктом 1 частини першої статті 8 цього Закону визначено, що орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1952-IV відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» визначено, що до 1 січня 2013 року державна реєстрація: права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до пункту 1.3 Тимчасового положення державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації у межах, визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Суди, дослідивши в судовому засіданні всі докази, встановили, що станом на 06 грудня 2012 року у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відсутні заборони на нерухоме майно на вказані нежитлові приміщення, а відповідачем не надано доказів, що на час звернення позивача із заявою про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно на спірні нежитлові приміщення у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна значились будь-які заборони.
З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно з'ясували обставини в адміністративній справі, дослідили докази, надані на їх підтвердження, і дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність рішення державного реєстратора про відмову в державній реєстрації прав на спірне нежитлове приміщення.
В аспекті наведеного слід також зазначити, що відповідно до статті 341 КАС суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Як убачається з касаційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі фактично зводяться до правової оцінки обставин у справі та дослідження доказів.
Враховуючи наведене, Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу Арбітражного керуючого слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 341- 343, пунктом 1 частини першої статті 349, статтями 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
постановив:
Касаційну скаргу ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 арбітражного керуючого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М.І. Гриців
Судді: Я.О. Берназюк
Н.В. Коваленко