Новосанжарський районний суд Полтавської області
Справа № 542/1320/18
Провадження № 2/542/948/18
11 грудня 2018 року смт. Нові Санжари
Новосанжарський районний суд Полтавської області
в складі головуючого судді Афанасьєвої Ю.О.,
за участю секретаря судового засідання Янко Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Нові Санжари цивільну справу за позовом ОСОБА_1, в інтересах якого дії ОСОБА_2, до Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, про визнання права власності на спадкове майно, суд -
Представник позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 03.10.2018 року звернулася до суду з позовною заявою про визнання права власності на спадкове майно, посилалась на наступні обставини: ІНФОРМАЦІЯ_4 року померла мати позивача ОСОБА_3.
Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно: житловий будинок, що знаходиться за адресоюАДРЕСА_1При зверненні до нотаріальної контори для оформлення спадкових прав позивачу було відмовлено у вчиненні вказаної нотаріальної дії, з посиланням на відсутність правовстановлюючих документів на вказаний житловий будинок.
Просив визнати за позивачем право власності на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_2 Полтавської області, як за спадкоємцем за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 року матері ОСОБА_3.
В судове засідання позивач, представник позивача не з'явилися, надавши заяви про розгляд справи у їх відсутність, вказавши, що позовні вимоги підтримують, просять позов задовольнити (а.с.27, 28).
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи в їх відсутність та визнання позовних вимог (а.с.35).
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с.3) матір'ю позивача ОСОБА_1 є ОСОБА_4.
ОСОБА_3 згідно зі свідоцтвом про смерть НОМЕР_4 (а.с.4), померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року.
Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 31.08.2018 року (а.с.5-6) встановлено юридичний факт, яким визнано, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є рідним сином ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року.
Відповідно до роз'яснень Пленуму ВСУ, які містяться в п.п.1,2 Постанови №7 від 30.08.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1.01.2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилась до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1.01.2004 року, спадкові відносини регулюються цим кодексом.
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, зокрема, про встановлення факту прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року.
Згідно з пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Отже, за змістом указаної норми, ЦК України 2003 року застосовується до спадщини, яка відкрилася, але була прийнята спадкоємцями після 1 січня 2004 року, а якщо спадщина була прийнята до 1 січня 2004 року - застосовується ЦК Української РСР 1963 року.
Статтею 548 ЦК Української РСР 1963 року встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, яким згідно з статтею 525 цього Кодексу є день смерті спадкодавця.
За змістом частин першої, другої статті 549 цього Кодексу спадкоємець визнається таким, що прийняв спадщину, як у разі подання ним у шестимісячний строк відповідної заяви до державної нотаріальної контори, так і в разі фактичного його вступу в управління або володіння спадковим майном, що означає можливість спадкоємця мати майно у своєму віданні, вчинення ним відповідних дій стосовно зазначеного майна до закінчення шестимісячного строку з часу відкриття спадщини.
Так, на час смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 року, згідно довідки Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області №500 від 22.02.2018 року, ОСОБА_4 була постійно зареєстрована та проживала в АДРЕСА_2. Разом з нею на день смерті був зареєстрований син - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який фактично вступив в управління та володіння спадковим майном за вищевказаною адресою (а.с. 8,9)
Таким чином, ОСОБА_1 прийняв спадщину після ОСОБА_3
Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР України 22.01.1999 року на усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на цей момент відкрилась спадщина.
В силу ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Отже позивач, будучи сином ОСОБА_3 згідно ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР є спадкоємцем першої черги за законом, оскільки при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Позивач звернувся до Новосанжарської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими побудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2
20.02.2018 року державним нотаріусом Новосанжарської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 прийнято постанову, якою позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими побудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, Новосанжарського району Полтавської області, оскільки не надано правовстановлюючого документу, що підтверджує право власності на вказаний житловий будинок (а.с.15).
Так, за життя ОСОБА_4 мала на праві власності: житловий будинок з господарськими побудовами, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Новосанжарський район, АДРЕСА_2, що підтверджується довідкою Малоперещепинської сільської ради, зі змісту якої вбачається, що вказаний будинок згідно погосоподарського обліку за особовим рахунком НОМЕР_5 значиться за ОСОБА_4 (а.с. 7).
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч.4 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.
За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.
До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.
Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.
На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).
Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Враховуючи, що право власності на спірний будинок було набуте спадкодавцем на законних підставах, оскільки підтверджується записом у погосподарській книзі, а момент виникнення права власності на нього не пов'язане з його державною реєстрацією, оскільки будинок збудований до 2004 року, а отже таке право увійшло до складу спадщини після його смерті.
Відсутність державної реєстрації права власності спадкодавця на вказане нерухоме майно в органах БТІ не позбавляє спадкоємця права на спадкування нерухомого майна, що входить до складу спадщини.
Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України способом захисту цивільного права може бути визнання права.
Таким чином, є законні підстави для визнання права власності позивача на житловий будинок.
На підставі ст.ст. 524, 525, 529, 548, 549 ЦК УРСР, ст.ст. 1216, 1218 ЦК України та керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1, в інтересах якого дії ОСОБА_2, до Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_2 Полтавської області, як за спадкоємцем за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 року матері ОСОБА_3.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду через Новосанжарський районний суд.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживанняАДРЕСА_3;
представник позивача: ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, місце проживанняАДРЕСА_3;
відповідач: Малоперещепинська сільська рада Новосанжарського району Полтавської області, місцезнаходження: Полтавська область, Новосанжарський район, с. Мала Перещепина, вул.Незалежності, 44, код ЄДРПОУ 21044237.
Повний текст рішення складений 11.12.2018 року.
Суддя (підпис)
Відповідає оригіналу
Суддя Новосанжарського районного суду
Полтавської області Ю.О.Афанасьєва