Справа № 712/11742/18 Головуючий у 1 інстанції - Романенко В.А.
Суддя - доповідач - Василенко Я.М.
11 грудня 2018 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Баглай О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11.10.2018 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції про визнання дій незаконними та скасування постанови про накладання адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати незаконними дії поліцейського управління патрульної поліції в Черкаській області лейтенанта поліції Шпильового Володимира Михайловича 1 батальйону 1 роти щодо проведення зупинки транспортного засобу GEELY EMGRAND 7 д.н.з. НОМЕР_1, яка відбулася 26.08.2018 об 19:56 за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 127А;
- визнати незаконною та скасувати постанову серії ЕАВ № 560244 від 26.08.2018 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП у відношенні ОСОБА_1, а справу закрити за відсутністю складу правопорушення.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11.10.2018 позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним вище рішенням Департамент патрульної поліції звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 26.08.2018 лейтенантом поліції батальйону 2 рота 1 управління патрульної поліції в Черкаській області Шпильовим Володимиром Михайловичем винесена постанова серії ЕАВ № 560244, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено штраф в сумі 425, 00 грн.
З вищевказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом «GEELY EMGRAND 7 д.н.з. НОМЕР_1, 26.08.2018 о 19:54:40 год. в м. Черкаси, вул. Смілянська, 127А керував транспортним засобом без поліса обов'язкового страхування, чим порушив вимоги п. 2.1. «ґ» ПДР України, та чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП України.
Позивач, вважаючи незаконними дії відповідача щодо зупинки транспортного засобу та незаконною постанову по справі про адміністративне правопорушення, звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем не надано жодних доказів щодо оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди або скоєння позивачем порушення Правил дорожнього руху, яке могло бути підставою для складання оскаржуваної постанови, а тому відповідачем не доведено законності вимог щодо пред'явлення позивачем для перевірки поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з огляду на відсутність обставин, передбачених законодавством для здійснення такого контролю, в наслідок чого дії відповідача є незаконними, а оскаржувана постанова підлягає безумовному скасуванню з одночасним закриттям справи про адміністративне правопорушення.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскільки оскаржувана постанова поліцейського 1 батальйону 1 роти управління патрульної поліції в Черкаській області лейтенанта поліції Шпильового Володимира Михайловича є законною та обґрунтованою, прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України, то вона скасуванню не підлягає, у зв'язку із чим у задоволенні позову слід відмовити.
Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом; у випадках, визначених Законом України «Про екстрену медичну допомогу», надавати необхідну домедичну допомогу та вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод.
Частина 1 ст. 126 КУпАП передбачає, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі (ч. 2 статті 258 КУпАП).
Відповідно до ч. 4 статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
З огляду на вказані норми законодавства, колегія суддів вважає правомірними дії інспектора, у зв'язку з розглядом останнім справи на місці.
Більше того, відповідна позиція ніяким чином не суперечить рішенню Конституційного суду України від 26.05.2015 № 5-рп/2015, оскільки його висновки стосуються ч. 1 ст. 276 КУпАП, а щодо ч. ч. 1, 2 ст. 258 КУпАП зазначено, що у частинах першій, другій статті 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається та адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення.
Стосовно наявності підстав для зупинки транспортного засобу «GEELY EMGRAND 7 д.н.з. НОМЕР_2, яким 26.08.2018 о 19:54:40 год. в м. Черкаси, вул. Смілянська, 127А керував ОСОБА_1 та визначеного поліцейським 1 батальйону 1 роти управління патрульної поліції в Черкаській області лейтенантом поліції Шпильовим В.М. в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ № 560244 від 26.08.2018 порушення позивачем ч. 1 ст. 126 КУпАП, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Абзацом другим ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що водій зобов'язаний: мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно зі ст. 53 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Підпункт 2.4 зазначених ПДР встановлює, що на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пп. 2.1.
Відповідно до пункту 2.1 (ґ) ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до пункту 21.1 статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників» від 01.07.2004 № 1961-IV передбачено, що з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності.
Статтею 251 КУпАП України встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Як роз'яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів (абз. 4 п. 24 постанови).
З матеріалів справи вбачається, що 26.08.2018 близько 19 год. 54 хв. рухаючись в м. Черкаси по вул. Смілянська інспектор Шпильовий В.М. з метою виявлення правопорушень перевірив автомобіль НОМЕР_3 за допомогою централізованої бази даних Моторно (транспортного) страхового бюро України, в якій було зазначено, що даний автомобіль не застраховано, тобто на даний транспортний засіб відсутній чинний поліс загальнообов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів, що викликало обґрунтовану підозру про вчинення водієм автомобіля НОМЕР_3 адміністративного правопорушення, а саме порушення п. 2.1. ґ «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Інспектором Шпильовим В.М. після зупинки транспортного засобу «GEELY EMGRAND 7 д.н.з. НОМЕР_2 було проінформовано водія ОСОБА_1 про конкретну причину зупинення транспортного засобу, а саме зазначено про наявність підстав вважати, що даний автомобіль не застраховано, тобто на даний транспортний засіб відсутній чинний поліс загальнообов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що інспектор зупиняючи транспортний засіб «GEELY EMGRAND 7 д.н.з. НОМЕР_2 діяв правомірно, та в межах своїх повноважень, оскільки у нього була наявна інформація про порушення позивачем пункту 2.1 (ґ) ПДР, у зв'язку із чим позовні вимоги в частині визнання незаконними дій поліцейського 1 батальйону 1 роти управління патрульної поліції в Черкаській області лейтенанта поліції Шпильового Володимира Михайловича щодо зупинки транспортного засобу GEELY EMGRAND 7 д.н.з. НОМЕР_1, яка відбулася 26.08.2018 об 19:56 за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 127 А, не підлягають задоволенню.
Крім того, ч. 3 ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Отже, колегія суддів вважає, що визнаючи незаконними дії поліцейського 1 батальйону 1 роти управління патрульної поліції в Черкаській області лейтенанта поліції Шпильового Володимира Михайловича щодо зупинки транспортного засобу GEELY EMGRAND 7 д.н.з. НОМЕР_1, яка відбулася 26.08.2018 об 19:56 за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 127 А, суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, передбачених ч. 3 ст. 286 КАС України.
При цьому, оскільки під час перевірки документів позивачем не було надано працівникові патрульної поліції поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то колегія суддів приходить до висновку про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 КпАП України про порушення позивачем пункту 2.1. (ґ) Правил дорожнього руху, у зв'язку із чим постанова поліцейського 1 батальйону 1 роти управління патрульної поліції в Черкаській області лейтенанта поліції Шпильового Володимира Михайловича серії ЕАВ № 560244 від 26.08.2018 по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 є обґрунтованою та такою, що не підлягає скасуванню.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 227/2253/16-а.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду
При цьому, вимога позивача про закриття справи про адміністративне правопорушення також не підлягає задоволенню, оскільки є похідною від попередньої.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм чинного законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт надав до суду докази, що спростовують правомірність рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його скасувати та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 286, 272, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11.10.2018 - скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції про визнання дій незаконними та скасування постанови про накладання адміністративного стягнення відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В.В.
Шурко О.І.