Справа № 753/20406/18 Суддя (судді) першої інстанції: Коренюк А.М.
11 грудня 2018 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.
за участю секретаря судового засідання Цюпка Б.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 16 листопада 2018 року (дата складання повного тексту не зазначена) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Інспектора УПП у м.Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Шарлая Сергія Вікторовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
Позивач звернувся до Дарницького районного суду м.Києва з позовом до Інспектора УПП у м.Києві ДПП Національної поліції України Шарлая С.В., в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 08 жовтня 2018 року серії ЕАВ №650830, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.140 КУпАП стосовно позивача.
Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 16 листопада 2018 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення суб'єкта владних повноважень - без змін.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та незаконним, зокрема, через неправильне застосування норм процесуального права. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що оскаржуваною постановою не встановлено, які вимоги і якого законодавчого акту порушено позивачем, та відповідачем не надано жодного доказу про те, що позивач здійснював спеціальні регулярні перевезення Київ-Бровари і був зобов'язаний узгоджувати схеми маршруту з Державтоінспекцією.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав, жодні письмові пояснення відповідача в матеріалах справи відсутні.
Сторони, будучі повідомлені про день, час і місце розгляду справи належним чином, у судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін.
Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що Інспектором капітаном поліції Шарлаєм С.В. УПП у м.Києві складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №650830 від 08 жовтня 2018 року (а.с.10), відповідно до якої позивач, у м.Київ, вул.Попудренка, 57 здійснював спеціальні регулярні перевезення Київ-Бровари без узгодженої схеми маршруту руху, чим порушив п.32.1 Правил дорожнього руху «Порушення питань, які потребують узгодження з Державтоінспекцією», ч.2 ст.140 КУпАП, внаслідок чого прийнято рішення про накладення на ОСОБА_2 штрафу у розмірі 340,00 грн.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про правомірність дій працівника поліції в частині винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності і останні не можуть бути визнані протиправними лише з формальних міркувань.
За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Відповідно до ч.2 ст.140 КУпАП порушення визначеного законодавством порядку погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції: встановлення рекламоносіїв, технічних засобів організації дорожнього руху, проведення будь-яких робіт на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах; розроблення проектної документації на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та об'єктів дорожнього сервісу; здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування - тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п.32.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, з уповноваженими підрозділами Національної поліції узгоджуються:
а) розміщення в смугах відведення автомобільних доріг або червоних лініях міських вулиць і доріг та їх штучних спорудах кіосків, павільйонів, рекламоносіїв, пересувних торговельних пунктів, а також на прилеглих територіях, будинках, спорудах - адміністративних приміщень підприємств, установ та організацій;
б) умови та порядок руху колон у складі більш як п'яти механічних транспортних засобів;
в) порядок буксирування двох і більше транспортних засобів.
г) підпункт "г" пункту 32.1 виключено
З органами Національної поліції узгоджуються також інші питання забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені законодавчими актами.
З наведених норм чинного законодавства вбачається, що у випадку, коли законодавчими актами передбачено відповідний порядок узгодження з органами Національної поліції окремої діяльності, зокрема, здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування, особа, яка не здійснила таке погодження, притягується до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.140 КУпАП.
Пунктом 2.12 Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07 травня 2010 року №278, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 червня 2010 року за №408/17703, передбачено, що паспорт маршруту регулярних спеціальних перевезень (в частині схеми автобусного маршруту та характеристики маршруту) згідно з підпунктом 33 пункту 4 Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.97 N 341, погоджується відповідним підрозділом Державтоінспекції: міського маршруту - підрозділом Державтоінспекції міста; приміського та міжміського маршруту - підрозділом Державтоінспекції області за місцезнаходженням перевізника.
Відповідно до п.1 Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року №341, Державна автомобільна інспекція (Державтоінспекція) є головним органом, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні, що входить до системи органів Міністерства внутрішніх справ України.
В той же час, нормами чинного законодавства не передбачено погодження з підрозділами Національної поліції схеми руху про здійсненні спеціальних регулярних перевезень.
Таким чином, висновок відповідача про порушення ОСОБА_2 п.32.1 Правил дорожнього руху, внаслідок чого ним вчинено адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.140 КУпАП, є безпідставним.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Нормами ч.ч.1-3 ст.73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, а позивач повинен заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.
Згідно ч.1 ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.
Колегія суддів зазначає, що відповідач самоусунувся від виконання передбаченого процесуальним законодавством обов'язку щодо доказування правомірності свого рішення, зокрема, матеріали справи не містять жодних письмових пояснень, заперечень чи відзивів відповідача. Жодних доказів того, що позивачем здійснювались будь-які перевезення, що мало наслідком порушення п.32.1 Правил дорожнього руху та накладення на нього стягнення у відповідності до ч.2 ст.140 КУпАП відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч ч.2 ст.77 КАС України надано не було.
Таким чином, відповідачем не виконано свій обов'язок, що полягав у підтвердженні правомірності та законності свого рішення, а саме постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 08 жовтня 2018 року серії ЕАВ №650830.
З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції доходить висновку що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 08 жовтня 2018 року серії ЕАВ №650830 винесена відповідачем за відсутності передбачених законодавством підстав та враховуючи, що відповідач усунувся від доведення правомірності прийнятого рішення, в судове засідання не з'являвся, жодних доказів до суду не подавав, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, неправильне тлумачення закону, призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нової постанови про задоволення позову.
Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 16 листопада 2018 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_2 - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 08 жовтня 2018 року серії ЕАВ №650830.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч.2 ст.140 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Текст постанови виготовлено 11 грудня 2018 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді В.О.Аліменко
А.Ю.Кучма