і м е н е м У к р а їн и
28 листопада 2018 року м. Дніпросправа № 804/2255/18
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Кругового О.О., Суховарова А.В.,
за участю секретаря судового засідання Іотовой А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кам'янської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року (суддя Коренев А.О.), ухвалене в м. Дніпро, в адміністративній справі № 804/2255/18 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Кам'янський завод продтоварів» до Кам'янської міської ради, про визнання протиправним та нечинним акту,-
Товариство з додатковою відповідальністю «Кам'янський завод продтоварів» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та нечинним рішення Кам'янської міської ради від 21 липня 2017 року № 790-18/УІІ «Про затвердження Положення про порядок обчислення та сплати земельного податку» в частині затвердження підпункту 4.10 пункту 4 (ставки земельного податку за земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання, за виключенням, зазначених у пунктах 4.3, 4.4, 4.9, 4.11).
В обґрунтування позову зазначало, що внаслідок прийняття Рішення № 790-18/УІІ в оскарженій частині, з 01 серпня 2017 року збільшена ставка податку з 1% до 4% від нормативної грошової оцінки землі за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання. Затвердження Положення про порядок обчислення та сплати земельного податку в частині п.п. 4.10 п.4 відбулось з порушенням Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Податкового кодексу України, Бюджетного кодексу України, Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», за відсутності офіційного висновку місцевого фінансового органу про наявність підстав для збільшення розміру ставки земельного податку, без дотримання процедури обговорення та оприлюднення спірного акту.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року позов задоволено. Ухвалою цього ж суду від 20 червня 2018 року виправлена допущена у тексті судового рішення описка шляхом зазначення замість номеру рішення Кам'янської міської ради від 21 липня 2017 року « 622-14/УІІ» - номер « 790-18/УІІ».
У поданій апеляційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, відмовивши у задоволенні позову. Скаржник вказує на те, що спірне Рішення № 790-18/УІІ було прийнято з метою раціонального та ефективного використання земель міста, забезпечення соціально-економічного розвитку міста, наповнення місцевого бюджету від плати за землю. При прийнятті Рішення № 790-18/УІІ відповідач виконував приписи Закону України № 1791-УІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році». Прикінцевими та перехідними положеннями цього Закону передбачено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Відтак, спірне Рішення не підлягало проходженню регуляторної процедури.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти скасування судового рішення, зазначивши, що Законом України № 1791-УІІІ, на який посилається Кам'янська міська рада, як на підставу прийняття спірного Рішення № 790-18/УІІ, не вносились зміні до пункту 274.2 статті 274 Податкового кодексу України, тому збільшення ставки земельного податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання, має відбуватись виключно з дотриманням вимог підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Ухвалами Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року у складі колегії суддів: судді-доповідача Лукманової О.М., суддів Божко Л.А., Дурасової Ю.В. відкрито апеляційне провадження та справу призначено до апеляційного розгляду на 27 вересня 2018 року.
З 03 жовтня 2018 року розпочав роботу Третій апеляційний адміністративний суд. Справи, які перебували у провадженні Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, передані до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до пункту 5 частини 1 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями визначено наступний склад колегії суддів Третього апеляційного адміністративного суду: головуючий суддя Шлай А.В., судді - Суховаров А.В., Круговий О.О.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року справа прийнята до свого провадження і призначена до апеляційного розгляду у судовому засіданні на 14 листопада 2018 року.
У судовому засіданні, яке відбулось 14 листопада 2018 року, представник скаржника (Тертишна О.О.) підтримала вимоги апеляційної скарги, наполягаючи на правомірності спірного Рішення № 790-18/УІІ.
Представник позивача (адвокат Бичков В.В.) заперечив проти задоволення апеляційної скарги, наголосивши на тому, що Закон України № 1791-УІІІ, на його думку, приймався законодавцем з метою зменшення тягаря податкового навантаження на платників податків. Саме тому, у його прикінцевих та перехідних положеннях закріплено право органів місцевого самоврядування не застосовувати процедуру, встановлену Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", при прийнятті актів на виконання Закону України № 1791-УІІІ. Підпунктом 4.10 пункту 4 Положення про порядок обчислення та сплати земельного податку, затвердженого спірним Рішенням № 790-18/УІІ, відповідачем фактично здійснено збільшення ставки земельного податку, що не відповідає меті Закону України № 1791-УІІІ.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини, які не оспорюються сторонами:
Товариство з додатковою відповідальністю «Кам'янський завод продтоварів» є платником земельного податку за користування земельною ділянкою, загальною площею 5,8419 га, що знаходиться по вул. Романківська, 1 м. Кам'янське та земельною ділянкою, загальною площею 0,3392 га, що знаходиться по вул. Республіканська, 32 м. Кам'янське. Рішенням Кам'янської міської ради від 21.07.2017 року № 790-18/VIІ визнано таким, що з 01 серпня 2017 року втрачає чинність рішення Кам'янської міської ради від 31.03.2017 року № 681-15/VII та змінюється ставка земельного податку. Замість 1% впроваджується ставка податку у розмірі 4% від нормативної (грошової) оцінки земельної ділянки (п.п.4.10) пункту 4 (ставки земельного податку) Положення про порядок обчислення та сплати земельного податку затвердженого рішенням Кам'янської міської ради від 21.07.2017 року №790-18/VIІ. (а.с. 15-23).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірного Рішення в частині збільшення ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, і які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання, до 4% від нормативної грошової оцінки землі, згідно п.п. 4.10 п. 4, оскільки його прийняття в цій частині повинно було відбуватись з дотриманням регуляторної процедури.
Доводи скаржника, які викладені в апеляційній скарзі, ґрунтуються на тому, що спірне Рішення № 790-18/VIІ приймалось на виконання Закону України № 1791-УІІІ від 20.12.2016 року, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.
При перевірці наведених вище доводів, колегія суддів дослідила зміст спірного Рішення № 790-18/VIІ і встановила, що метою його прийняття зазначено раціональне та ефективне використання земель міста, забезпечення соціально-економічного розвитку міста, наповнення місцевого бюджету від плати за землю. Рішення відповідачем приймалось відповідно до Податкового кодексу України, Закону України від 20.12.2016 року № 1791-УІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році», керуючись п. 24, 34, ч. 1 ст. 26, ч.1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (а.с.15,16).
Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначена виключна компетенція сільських, селищних, міських рад щодо вирішення виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, у тому числі, питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України (п. 24), вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (п. 34). Відповідно до статті 59 цього ж Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Таким чином, Рішення № 790-УІІ від 21.07.2017 року прийнято відповідачем у межах повноважень, наданих Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», і ця обставина позивачем не заперечується.
Однак, за вимогами частини 12 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Скаржник наполягає на тому, що Закон України № 1791-УІІІ звільнив органи місцевого самоврядування від виконання, у тому числі, вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Здійснюючи перевірку цих доводів, колегія суддів виходить з наступного:
Так, з 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» № 1791-УІІІ. Прикінцевими та перехідними положеннями цього Закону передбачено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Таким чином, для застосування наведених Прикінцевих та перехідних положень, які звільняють органи місцевого самоврядування від дотримання, у тому числі, процедури, передбаченої Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", необхідна наявність обов'язкової умови - прийняття органами місцевого самоврядування рішень саме на виконання Закону України № 1791-УІІІ.
Пунктом 25 Закону України № 1791-УІІІ внесені зміни до Податкового кодексу України шляхом викладення пункту 274.1 статті 274 в іншій редакції. Згідно внесених змін ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлена у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
Колегія суддів зазначає, що розмір ставки податку (не більше 12 відсотків від нормативної грошової оцінки) за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної власності) врегульовано пунктом 274.2 статті 274 Податкового кодексу України. Однак зміни до пункту 274.2 статті 274 Податкового кодексу України Законом України № 1791-УІІІ не вносились.
Відтак, зміна (збільшення) розміру ставки земельного податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання:
по-перше, не може вважатись такою, що прийнята на виконання вимог Закону України № 1791-УІІІ;
по-друге, прийняття такого рішення має відбуватись із дотриманням вимог підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Так, основні засади податкового законодавства визначені статтею 4 Податкового кодексу України. Відповідно до цих засад податкове законодавство України ґрунтується, у тому числі, на принципі стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року (п. 4.1.9). Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (п.п.12.3.4. п. 12.3 ст. 12 Кодексу). Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті. ( п. 12.5. ст. 12 Кодексу).
Закон України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", у свою чергу, визначає принципи державної регуляторної політики, обсяг прав громадян та суб'єктів господарювання у здійсненні державної регуляторної політики, планування діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, підготовки аналізу регуляторного впливу, оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій та інш. Здійснення державної регуляторної політики органами та посадовими особами місцевого самоврядування врегульовані Розділом УІ цього Закону.
Невиконання наведених вище приписів Податкового кодексу України, частини 12 статті 56 закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також недотримання процедури, встановленої Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" при прийнятті спірного Рішення № 790-УІІ в частині затвердження п.п. 4.10 п. 4 Положення про порядок обчислення та сплати земельного податку, призвело до порушення прав позивача, як суб'єкта господарювання, у постійному користуванні якого перебувають земельні ділянки.
За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів скаржника, які ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права. Рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, оскільки підстави для його скасування, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, колегією суддів не встановлені.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Кам'янської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року в адміністративній справі № 804/2255/18 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 28 листопада 2018 року і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 12 грудня 2018 року.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя О.О. Круговий
суддя А.В. Суховаров