11 грудня 2018 року справа №805/3725/18-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Сіваченка І.В., Шишова О.О., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2018 року у справі № 805/3725/18-а за позовом ОСОБА_1 до Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
23 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірною бездіяльності відповідача щодо припинення виплати пенсії з липня 2016 року, зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії та сплатити невиплачену пенсію з липня 2016 року (з урахуванням уточнення позовних вимог).
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що у квітні 2018 року позивач подав до відповідача з проханням поновити виплату пенсію та надати роз'яснення щодо підстав призупинення виплати пенсії. Після звернення до відповідача позивачу було повідомлено, що припинення виплати пенсії пов'язане з перевіркою місця проживання за адресою вказаною у довідці внутрішньо переміщеної особи. Вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують права, які гарантовані Конституцією України.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2018 року у справі № 805/3725/18-а позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправними дії Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) пенсії з 1 липня 2017 року. Зобов'язано Селидівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) нарахування та виплату пенсії та сплатити заборгованість за весь період з 1 липня 2017 року.
В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області судовий збір у розмірі 480 (чотириста вісімдесят гривень) на користь ОСОБА_1.
Позивач не погодилась з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила оскаржене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що довідку відповідача від 22 червня 2018 року № 1584, позивач не отримував, а тому позивачем була отримана довідка Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про доходи № 1874 від 26.07.2018 р., в якій останнє нарахування датується червнем 2016 року, що суперечить ствердженням відповідача про нарахування і виплату пенсії з липня 2016 р. по червень 2017 р. включно.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України про що свідчить паспорт громадянина України серії ВВ № 724179, виданого Кіровським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 23 березня 1999 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1. Позивач є пенсіонером за віком, про що свідчить посвідчення від 30 травня 2007 року серії НОМЕР_3 та внутрішньо переміщеною особою, про що свідчить довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 22 лютого 2018 року № 0000193055.
Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що позивач перебуває на обліку в Селидівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області на підставі електронної справи. 5 квітня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання роз'яснень щодо підстав призупинення пенсії, рішення про призупинення виплати пенсії із зазначенням підстав для такого призупинення, поновити виплату пенсії.
Суд встановив, що 23 квітня 2018 року за вихідним № 322/Т-01-01-08 відповідач надав відповідь на звернення позивача, в якому зазначив, що на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради від 26 травня 2017 року № 4140 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365. Через відсутність за фактичним місцем проживання, позивачу відмовлено в призначенні (відновленні) пенсії.
Спірними питанням у справі є правомірність припинення виплати пенсії позивачеві. Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.
Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ. Разом з цим, положення частини першої статті 27 Основ передбачають, що виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено: якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості, якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність, якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи, внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов'язків щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування, в інших випадках, передбачених законами.
Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування вичерпних випадків припинення таких страхових виплат, як пенсія, не передбачають, але встановлюють, що вони можуть бути передбачені іншими законами.
Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (надалі - Закон № 1706-VII).
Згідно з нормами статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Питання виплати пенсій врегульовані нормами статті 47 Закону № 1058, згідно з якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Порядок припинення та поновлення виплати пенсії визначений нормами статті 49 Закону № 1058-IV. Так, згідно з положеннями частини першої зазначеною статті виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості, на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, у разі смерті пенсіонера, у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд, в інших випадках, передбачених законом.
Судом першої інстанції зазначено, що відповідачем жодного рішення щодо припинення нарахування та виплати позивачу пенсії з 1 липня 2017 року не приймалось.
З аналізу норм статті 49 Закону № 1058-IV вбачається, що визначені законодавством підстави припинення виплати пенсії не є вичерпними. Проте, суд зауважує, що зі змісту наведеної норми законодавства вбачається, що "інші випадки" для припинення виплати пенсії повинні також бути передбачені саме законом. Ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України, зокрема, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки громадянина, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства, виховання, освіти, культури і охорони здоров'я, екологічної безпеки. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Згідно з частиною 3 статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Таким чином, підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Нормами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Доводи відповідача з посиланням як на підставу припинення пенсійних виплат на постанови Кабінету Міністрів України, не підтвердження фактичного місця проживання та на рішення відповідних державних органів, суд вважає безпідставним, оскільки Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" має вищу юридичну силу.
До того ж, постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365, від 18 лютого 2016 року №136, від 1 жовтня 2014 року № 509, від 5 листопада 2014 року № 637, на які посилається відповідач, приймалися задля забезпечення реалізації положень Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", яким встановлюються гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб. Позивач дійсно формально підпадає під ознаки, наведенні у статті 1 вказаного Закону, яка визначає поняття внутрішньо переміщеної особи. Втім, отримання цього статусу не є обов'язком, а є правом особи, яка вважає себе переміщеною особою і бажає скористатися відповідними гарантіями.
В силу вимог частини 5 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Згідно з нормами частини 6 зазначеної статті висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Факт існування у позивача права на отримання пенсії не оспорюється сторонами. Суть права позивача є достатньо чіткою і передбачено діючим законодавством. Суд враховує, що в силу положень статті 1 Протоколу №1 до Конвенції, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини вимоги щодо пенсії безперечно підпадають під дію цієї статті і вважаються майном, а майно, яке має особа-це конвенційне поняття права власності, та як абсолютне тлумачення, це те на що особа може розраховувати.
Перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що буд-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливо тільки "на умовах передбачених законом" і повинно переслідувати легітимну мету. Крім того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи.
Як вбачається із матеріалів справи відповідачем не надано достатніх та переконливих доказів для законності припинення виплати пенсії позивачу, тому суд вважає таке втручання не виправданим з урахуванням вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини 2 зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Судом першої інстанції зазначено, що позивач звернувся до суду із позовною вимогою щодо визнання неправомірною бездіяльність відповідача щодо припинення позивачу виплати пенсії, проте судом зазначено, що факту припинення позивачу пенсії передувала якась дія відповідача, про що зазначає сам відповідач у листі від 23 квітня 2018 року та у відзиві на позовну заяву та, оскільки до припинення, пенсія позивачу нараховувалась та виплачувалась вчасно, про що свідчить довідка відповідача від 22 червня 2018 року № 1584. Судом зазначено, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами, в яких була зазначена дата, з якого часу відповідачем були здійснені дії щодо припинення нарахування та виплати пенсії - липень 2016 року. Проте, як вже було встановлено судом першої інстанції вище, відповідач припинив нарахування та виплату позивачу пенсії з 1 липня 2017 року, про що, зокрема, свідчить довідка відповідача від 22 червня 2018 року № 1584, та про що відповідач зазнач у відзиві на позовну заяву. Крім того, судом зазначено, що позивач просив суд зобов'язати відповідача сплатити невиплачену пенсію, проте, суд вважає, що таким чином позивач вибрав не ефективний спосіб захисту своїх порушених прав та з цього приводу зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням вищевикладеного та з метою ефективного захисту порушених прав, свобод, інтересів позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов шляхом саме визнання дій відповідача протиправними щодо припинення виплати позивачу пенсії з 1 липня 2017 року та зобов'язати відповідача поновити нарахування та виплату позивачу пенсію та виплатити заборгованість за весь період, починаючи з 1 липня 2017 року.
Отже, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, з урахуванням наданих судом висновків, суд вважає недоведеною законність припинення виплати пенсії позивачу з 1 липня 2017 року.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
За таких обставин, враховуючи, що наявними матеріалами справи підтверджено припинення виплати пенсії позивачу саме з 1 липня 2017 року та судом першої інстанції встановлено протиправність дій відповідача, та з урахуванням виходу судом за межі позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визначення періоду, з якого необхідно поновити позивачу нарахування та виплату пенсії та сплатити заборгованість, а саме, як зазначено судом першої інстанції з 1 липня 2017 року.
В апеляційній скарзі позивач наголошує на тому, що довідку відповідача від 22 червня 2018 року № 1584, позивач не отримував, а тому позивачем була отримана довідка Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про доходи № 1874 від 26.07.2018 р., в якій останнє нарахування датується червнем 2016 року, що суперечить ствердженням відповідача про нарахування і виплату пенсії з липня 2016 р. по червень 2017 р. включно.
Ухвалою апеляційного суду від 06 листопада 2018 року витребувано у Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та Донецького обласного управління АТ "Ощадбанк" відповідні довідки про перевірку грошових зарахувань та виплат з липня 2016 року по червень 2017 року по поточному рахунку ОСОБА_1 (Поточний рахунок № НОМЕР_4 у ТВБВ № 10004/97 філії - ДОУ АТ "Ощадбанк").
На виконання ухвали суду, пенсійним органом було надано відповідь, з якої вбачається, що Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області не має можливості надати дану довідку, оскільки ОСОБА_1 звернулась до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою при виплату пенсії в квітні 2017 року. Проте, рішенням № 4140 від 26.05.2017 р. комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам вирішено припинити соціальні виплати ОСОБА_1, у зв'язку із не підтвердженням фактичного місця проживання/перебування. Таким чином, пенсія позивачу не виплачувалась.
З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів вважає обгрунтованими доводи апеляційної скарги позивача, а тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а саме у абзаці першому резолютивної частини рішення слова «задовольнити частково», замінити словами «задовольнити повністю», у абзаці другому резолютивної частини рішення слова та цифри «з 1 липня 2017 року» замінити словами та цифрами «з 1 липня 2016 року», у абзаці третьому резолютивної частини рішення слова та цифри «з 1 липня 2017 року» замінити словами та цифрами « з 1 липня 2016 року, з урахуванням фактично виплачених сум», у абзаці п'ятому резолютивної частини рішення цифри та слова 480 (чотириста вісімдесят гривень) замінити цифрами та словами 704,80 (сімсот чотири гривні) 80 (вісімдесят) копійок.
Пунктом 4 частини 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.139, ч.5 ст.250, п.3 ч.1 ст.311, п.2 ч.1 ст.315, п.3 ч.1, ч.2, ч.4 ст.317, ст. 321, ст.322, ч.1 ст.325, ч.1, ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2018 року у справі № 805/3725/18-а - задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2018 року у справі № 805/3725/18-а - змінити.
У абзаці першому резолютивної частини рішення слова «задовольнити частково», замінити словами «задовольнити повністю», у абзаці другому резолютивної частини рішення слова та цифри «з 1 липня 2017 року» замінити словами та цифрами «з 1 липня 2016 року», у абзаці третьому резолютивної частини рішення слова та цифри «з 1 липня 2017 року» замінити словами та цифрами « з 1 липня 2016 року, з урахуванням фактично виплачених сум», в абзаці п'ятому резолютивної частини рішення цифри та слова 480 (чотириста вісімдесят гривень) замінити цифрами та словами 704,80 (сімсот чотири гривні) 80 (вісімдесят) копійок.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області судовий збір у розмірі 1057,20 (одна тисяча п'ятдесят сім гривень) 20 (двадцять) копійок на користь ОСОБА_1.
Повний текст рішення складено 11 грудня 2018 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді І.В. Сіваченко
О.О. Шишов