П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
28 листопада 2018 р. м.ОдесаСправа № 814/801/18
Категорія:10.3.4 Головуючий І інстанції Птичкіна В.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Бойка А.В., Шевчук О.А.,
при секретарі Іщенко В.О.,
за участю представника позивача Марченка М.О., представників відповідача Дудченка В.Л. та Некрасенка К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший медичний центр Некрасенка» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 червня 2018 року (м. Миколаїв, дата складання повного тексту рішення - 19.06.2018 р.) по справі за адміністративним позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший медичний центр Некрасенка» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -
29.03.2018 року Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовом до ТОВ «Перший медичний центр Некрасенка», в якому просило суд стягнути з товариства адміністративно-господарські санкції та пеню в загальній сумі 38 681,97 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач протягом 2016 року не працевлаштував інвалідів відповідно до нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та не подав відповідний звіт за формою 10-ПІ за 2016 рік, у зв'язку з чим, до нього і була застосована адміністративно-господарська санкція, а в результаті її несвоєчасної сплати донарахована і пеня.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 червня 2018 року позов Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволено. Стягнуто з ТОВ «Перший медичний центр Некрасенка» на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів заборгованість в сумі 38681,97 грн. з яких: адміністративного-господарські санкції у сумі 32047,62 грн., пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 6634,35 грн.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, директор ТОВ «Перший медичний центр Некрасенка» 16.07.2018 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 року та прийняти нове, яким залишити позовні вимоги без розгляду.
Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність усіх належних підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
В період з 15.12.2017 року по 19.12.2017 року Управління Держпраці у Миколаївській області було проведено перевірку додержання ТОВ «Перший медичний центр Некрасенка» законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт №14-04-078/0055 від 19.12.2017р., в якому було зафіксовано факт неподання Товариством до Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіту форми №10-ПІ «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2016 рік.
02.01.2018 року Товариством, на виконання вимог припису Управління Держпраці у Миколаївській області, винесеного на підставі вказаного акту перевірки від 19.12.2017 року, було подано звіт за формою № 10-ПІ «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2016 рік, згідно з яким при середньообліковій кількості штатних працівників облікового складу (код рядка 01) - 21 особа, особи з інвалідністю (код рядка 02) протягом 2016 року на підприємстві працевлаштовані не були.
19.01.2018 року Фондом було направлено претензію стосовно сплати адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю протягом 2016 року у сумі загальній сумі 28681,97 грн.
Не погоджуючись з добровільною не сплатою сплати адміністративно-господарських санкцій та пені, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності вимог та, відповідно, з неправомірної бездіяльності відповідача.
Проте, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, не може погодитися з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх необгрунтованими, з огляду на наступне.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Частиною 4 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою ст.19 цього Закону.
Відповідно до п.2.1 «Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна звітність) «Звіт зайнятість і працевлаштування інвалідів» (затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007р. №42 та зареєстр. в МЮ України 13.02.2007р. за №117/13384), звіт складається роботодавцями щороку і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.
Отже, з системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що річний звіт за формою №10-ІІІ щодо кількості працевлаштованих інвалідів за 2016 рік відповідач повинен був надати позивачу не пізніше 01.03.2017 року та розрахувати і самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, - до 15.04.2017 року.
Отже, саме після вказаної дати у позивача фактично і виникають законні підстави для стягнення несплачених санкцій.
У відповідності до приписів ч.1 ст.5 діючого КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
Разом з тим, як слідує зі змісту вимог ч.ч.1,2 ст.99 КАС України (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Одночасно, слід звернути увагу на те, що аналогічні положення щодо строків звернення до адміністративного суду містяться і в ст.122 діючого КАС України.
Так, згідно із ч.2 ст.122 діючого КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення ж до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до приписів ч.3 ст.3 діючого КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється у відповідності до закону чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
При цьому, також необхідно зазначити й про те, що дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі.
Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов'язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов'язків.
Так, процесуальний закон визначає, що «строк звернення до адміністративного суду» - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.
Практика Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права, також, в свою чергу, свідчить про те, що право на звернення до суду «не є абсолютним» і «може бути обмеженим», в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (рішення ЄСПЛ від 27.02.1980р., 22.10.1996р.).
У відповідності до положень ст.100 КАС України (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин), адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Аналогічні положення містяться і в ч.ч.3,4 ст.123 діючого КАС України (на момент розгляду справи судом 1-ї інстанції).
Одночасно, необхідно зауважити й про те, що сутність зазначеного «інституту» полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Так, як вбачається з матеріалів справи, в період з 15.12.2017 року по 19.12.2017 року Управління Держпраці у Миколаївській області провело перевірку, за результатами якої був встановлений факт неподання Товариством звіту форми №10-ПІ «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2016 рік до Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
Дійсно, 02.01.2018 року відповідачем, на виконання вимог припису Управління Держпраці у Миколаївській області, винесеного на підставі акта перевірки від 19.12.2017 року, було подано звіт за формою №10-ПІ «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2016 рік, однак, як вже зазначалось вище, у позивача виникли підстави для стягнення цих несплачених санкцій саме з 15.04.2017 року (які діяли до 16.10.2017р.), у зв'язку з чим, з огляду на те, що позивач звернувся до суду із даним позовом лише тільки 29.03.2018 року (т.б. майже ніж через 1 рік), судова колегія приходить до висновку, що останнім пропущено встановлений нормами КАС України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду із даними позовними вимогами.
Слід звернути увагу на те, що аналогічна правова позиція з даного спірного питання була викладена і Верховним Судом, зокрема, у своїй постанові від 05.07.2018 року у справі №809/1933/16.
Отже, за таких обставин, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні і беззаперечні докази на підтвердження поважності пропуску позивачем встановленого законом шестимісячного строку для звернення до суду із даними позовними вимогами та не можливості вчасного звернення до адміністративного суду внаслідок суттєвих перешкод, судова колегія вважає висновки суду першої інстанції про поважність причин і поновлення строку - помилковими та такими, що не узгоджуються з вищенаведеними нормами КАС України, в зв'язку із чим, з урахуванням вимог ст.ст.240,315,319 чинного КАС України, доходить висновку про необхідність залишення даного позову без розгляду.
До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції при розгляді даної справи по суті невірно оцінив докази та допустив грубе порушення норм процесуального права.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.319 КАС України, вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу відповідача, скасувати оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції та залишити даний адміністративний позов без розгляду.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший медичний центр Некрасенка» - задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 червня 2018 року - скасувати.
Адміністративний позов Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший медичний центр Некрасенка» про стягнення адміністративно-господарських санкцій - залишити без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 07.12.2018р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: А.В. Бойко
О.А. Шевчук