Справа № 826/17985/17 Суддя (судді) першої інстанції: Васильченко І.П.
11 грудня 2018 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Чаку Є.В.
При секретарі: Марчук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, -
ОСОБА_3 звернулась до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Лівобережної міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в якому просила:
- визнати неправомірними дії Лівобережної міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності щодо нарахування та виплати ОСОБА_3 допомоги по вагітності та пологах за період з 23 червня 2017 року по 30 червня 2017 року.
- зобов'язати Лівобережну міжрайонну виконавчу дирекцію Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності нарахувати та виплатити ОСОБА_3 невиплачену частину допомоги по вагітності та пологам згідно листка непрацездатності серія АД №049028 за період з 01 липня 2017 року по 26 жовтня 2017 року включно.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2018 року даний адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що з припиненням державної реєстрації фізичної особи-підприємця припиняється право на здійснення підприємницької діяльності, а відповідно й отримання доходу від підприємницької діяльності та нарахування єдиного соціального внеску, а, відтак, оскільки відсутній факт його втрати, відповідно такі особи мають право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів фонду лише за період від початку страхового випадку до дня припинення підприємницької діяльності.
Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Так, судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 згідно із даними виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, громадських формувань 17 жовтня 2014 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією.
Протягом здійснення підприємницької діяльності вона сплачувала всі необхідні податки та збори, у тому числі єдиний внесок.
Позивач перебувала на обліку як страхувальник - платник страхових внесків у робочому органі Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності - Лівобережній міськрайонній виконавчій дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
23 червня 2017 року позивачу було видано листок непрацездатності по вагітності та пологах. У зв'язку із вагітністю та неможливістю здійснювати підприємницьку діяльність позивач подала державному реєстратору відповідну реєстраційну картку про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, внаслідок чого 30.06.2017 р. внесено запис про припинення її підприємницької діяльності.
05 липня 2017 року позивач звернулась до відповідача із заявою про нарахування та сплати матеріального забезпечення по вагітності та пологах за період з 23 червня 2017 року по 26 жовтня 2017 року - 126 днів на підставі листка непрацездатності.
Листом від 06 липня 2017 року відповідачем надано відповідь про необхідність подання докових документів. Разом із заявою від 11 липня 2017 року позивачем було подано витребувані документи.
Листом від 19 липня 2017 року позивача було повідомлено про те, що допомога нарахована лише за період з 23 червня 2017 року по 30 червня 2017 року включно у розмірі 840,96 грн. в зв'язку із припиненням підприємницької діяльності.
Вважаючи, що відповідачем порушене її право на соціальний захист, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачено зменшення виплати тривалості розміру допомоги по вагітності та пологах, а також враховуючи те, що листок непрацездатності позивача був виданий на 126 календарних днів, то й розмір допомоги по вагітності та пологах має бути виплачений відповідно до вимог статті 25 Закону на повну кількість днів, незалежно від дати припинення підприємницької діяльності.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта необґрунтованими, враховуючи наступне.
За визначенням термінів, що вживаються у Законі України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (тут і надалі - Закон № 1105-XIV) загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - соціальне страхування) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України (п. 3 ч. 1 ст. 1 цього Закону).
Об'єктом соціального страхування є страховий ризик та страховий випадок, із настанням яких у застрахованих осіб (членів їх сімей, інших осіб) виникає право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону залежно від видів соціального страхування (п. 6 ч. 1 статті 1 Закону № 1105-XIV).
Страховим випадком за соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності є подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім'ї або іншої особи на отримання відповідно до цього Закону матеріального забезпечення або соціальних послуг (п. 10 ч. 1 статті 1 Закону № 1105-XIV).
Право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом (ч. 1 статті 19 Закону № 1105-XIV).
Відповідно до ч.3 статті 19 Закону, визначено, що особи, які забезпечують себе роботою самостійно (займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, у тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього закону за умови сплати страхових внесків до Фонду згідно із законом.
Відповідно до п.2 ч.1 статті 16 Закону №1105 застраховані особи мають право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.
За страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг, як допомога по вагітності та пологах (п. 2 ч. 1 статті 20 Закону № 1105-XIV).
Відповідно до статті 21 вказаного Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.
Період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.
При цьому, у разі ліквідації (реорганізації) підприємств, установи, організації матеріальне забезпечення за страховими випадками, які настали до їх ліквідації (реорганізації) виплачується застрахованим особам їх правонаступником, а в разі відсутності правонаступника - робочим органом Фонду за місцем здійснення обліку ліквідованого підприємства, установи, організації як страхувальника (абз. 2 ч.1 статті 30 Закону № 1105).
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI.
За визначенням термінів, що вживаються у цьому Законі єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п. 2 ч. 1 ст. 1 цього Закону).
Постановою Кабінету Міністрів України № 675 від 26 листопада 2014 року «Про затвердження пропорцій розподілу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» затверджено розподіл єдиного внеску, що сплачується категорією платників - фізичними особами підприємцями, зокрема, на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку тимчасовою втратою працездатності.
Отже, фізичні особи - платники єдиного внеску відносяться до категорії страхувальників на загальних підставах і мають право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за умови сплати єдиного внеску.
З матеріалів справи вбачається, що дійсно в періоді виникнення спірних правовідносин позивач була платником єдиного внеску і фактично сплачувала єдиний внесок.
Умови надання Фондом матеріального забезпечення застрахованим особам у разі ліквідації (реорганізації) підприємства, установи, організації, припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що має найманих працівників, та відсутності правонаступника за страховими випадками, які настали до їх ліквідації (реорганізації) врегульовані відповідним Порядком, затвердженим Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 03 квітня 2012 року № 16.
Відповідно до пункту 2 Порядку призначення та виплата застрахованим особам матеріального забезпечення здійснюються районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду за місцем обліку ліквідованого підприємства, установи, організації чи припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що має найманих працівників, як страхувальника на підставі наказу керівника робочого органу Фонду.
На підставі пункту 3.1. Порядку підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.
Аналогічні положення закріплені в ч.1 статті 31 вказаного Закону №1105.
Згідно з ч.1 статті 25 Закону № 1105, допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 80) календарних днів після пологів. Розмір зазначеної допомоги обчислюється сумарно та надається застрахованій особі в повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.
З огляду на викладене, враховуючи, що позивач сплатила страхові внески зі свого доходу і у неї настав страховий випадок (вагітність та пологи) під час сплати єдиного внеску, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у ОСОБА_3 права на отримання допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами з усіх видів заробітної плати (доходу), з яких сплачено внески до Фонду.
При цьому положення ч.1. статті 19 Закону №1105 свідчить, що право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом.
Законодавець не ставить питання виплати допомоги в залежності від продовження або припинення здійснення підприємницької діяльності, оскільки така виплата пов'язана з дотриманням умов, передбачених цим законом (зокрема, сплата страхових платежів), до настання страхового випадку.
Суд не приймає доводи апелянта, що даний випадок (вагітність та пологи) не є страховим, бо позивач припинила підприємницьку діяльність з 30 червня 2017 року з огляду на наступне.
Дійсно, ч.8 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» №755 від 15 травня 2003 року, передбачено, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 червня 2017 року внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3
Разом з тим, матеріали свідчать, що за 30 червня 2017 року позивачем сплачено єдиний внесок, тому позивач не може бути позбавлений свого права на отримання допомоги по вагітності та пологах, у зв'язку з припиненням здійснення підприємницької діяльності.
Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимог позивача про визнання дій Лівобережної міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності щодо нарахування та виплати ОСОБА_3 допомоги по вагітності та пологах лише за період з 23 червня 2017 року по 30 червня 2017 року - неправомірними.
Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.
Відтак, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.
Отже, при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2018 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: Файдюк В.В.
Судді: Мєзєнцев Є.І.
Чаку Є.В.