Ухвала
11 грудня 2018 року
м. Київ
справа № 161/17051/17
провадження № 51-10239ск18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 січня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 13 вересня 2018 року в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 вересня 2017 року № 12017030010004474 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
Встановлені обставини
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 січня 2018 року ОСОБА_4 визнано винуватим і засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 13 вересня 2018 року залишено без задоволення апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4 - без змін.
Суть питання
У касаційній скарзі засуджений просить скасувати рішення місцевого й апеляційного судів через істотні порушення вимог кримінального процесуальног закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і признаити новий розгляд у суді першої інстанції.
Мотиви Верховного Суду
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Частиною 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Водночас слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак, усупереч наведеним положенням процесуального закону засуджений
у касаційній скарзі не зазначає, яких конкретно порушень матеріального і поцесуального закону допущено судами першої та апеляційної інстанцій, як ці порушення вплинули на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень та чому їх (ці порушення) слід відносити до безумовних підстав для скасування касаційним судом вироку місцевого й ухвали апеляційного судів відповідно до
ч. 2 ст. 438 КПК з огляду на положення статей 370, 374, 404, 412, 413, 419 цього Кодексу. Натомість його доводи зводяться до однобічності та неповноти судового розгляду й невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що відповідно до положень статей 433, 436 КПК не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.
Касаційна скарга засудженого не містить посилань на конкретні порушення судом апеляційної інстанції кримінального процесуального закону чи закону України про кримінальну відповідальність.
У касаційній скарзі засуджений не вказує, чи були заявлені стороною захисту в апеляційному суді клопотання, які всупереч ч. 3 ст. 404 КПК цей суд безпідставно
не задовольнив,а також, які конкретно доводи апеляційної скарги його захисника в порушення ст. 419 цього Кодексу суд апеляційної інстанції не дослідив,
не перевірив та не оцінив, внаслідок чого визнав їх необґрунтованими.
Усупереч п. 6 ч. 2 ст. 427 КПК засуджений не долучив до касаційної скарги її копій з додатками в кількості, необхідній для надіслання сторонам кримінального провадження й усім учасникам судового провадження.
Відсутність у касаційній скарзі згаданих обґрунтувань та недотримання положень ст. 427 КПК перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
З огляду на викладене, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Верховний Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1
ст. 429 КПК залишити касаційну скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 січня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 13 вересня 2018 року щодо нього залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків - п'ятнадцять днів із дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3