Постанова
Іменем України
28 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 751/917/14
провадження № 61-31021св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: АнтоненкоН. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.,
учасники справи:
заявник - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,
заінтересовані особи: ОСОБА_4, товариство з обмеженою відповідальністю «Дата Майнінг Груп», публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», Комінтернівський відділ державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_6 як представника ОСОБА_4 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 вересня 2017 року в складі судді Маслюк Н. В. та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 18 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Бечка Є. М., Євстафіїва О. К., Шарапової О. Л.,
У червні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані особи: ОСОБА_4, товариство з обмеженою відповідальністю «Дата Майнінг Груп» (далі - ТОВ «Дата Майнінг Груп»), публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - «Альфа-Банк»), Комінтернівський відділ державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - виконавча служба).
Заява мотивована тим, що 19 березня 2014 року Новозаводським районним судом м. Чернігова видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4. на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором від 10 жовтня 2012 року № 500310617 (далі - кредитний договір) у розмірі 60 384,78 грн. У виконавчій службі на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження № 751/917/14 щодо примусового виконання вказаного виконавчого листа.
30 вересня 2014 року між ТОВ «Дата Майнінг Груп» та ПАТ «Альфа-Банк» укладено договір факторингу, за умовами якого право грошової вимоги за кредитними договорами, в тому числі і укладеним банком з ОСОБА_4, перейшло до ТОВ «Дата Майнінг Груп».
10 жовтня 2016 року між ТОВ «Дата Майнінг Груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ «Дата Майнінг Груп» відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право грошової вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором, укладеним між банком і ОСОБА_4
Посилаючись на зазначене, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просило замінити стягувача - ПАТ «Альфа-Банк» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 751/917/14 від 19 березня 2014 року, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором, на його правонаступника - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 вересня 2017 року заяву ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження - ПАТ «Альфа-Банк» на правонаступника ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа № 751/917/14, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Альфа-Банк» 60 384,78 грн заборгованості за кредитним договором та 400 грн витрат зі сплати третейського збору.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із того, що заява ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» є обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки останнє є правонаступником стягувача у виконавчому провадженні.
Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 18 жовтня 2017 року ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 вересня 2017 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції при розгляді справи не допустив неправильного застосування норм матеріального та порушень норм процесуального права, в результаті чого постановив ухвалу, яка відповідає вимогам закону.
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 01 листопада 2017 року, ОСОБА_6 як представник ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 вересня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 18 жовтня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» у задоволенні заяви.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані ухвали є незаконними та необґрунтованими, постановлені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» особисто з ПАТ «Альфа Банк» договір не укладало та не є правонаступником банку, а тому не може мати його повноваження як кредитора. Посилається також на те, що апеляційний суд незаконно розглянув справу за відсутності ОСОБА_4
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі і витребувано її матеріали з Новозаводського районного суду м. Чернігова.
30 листопада 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на касаційну скаргу мотивовані тим, що ухвали судів першої та апеляційної інстанції є законними і обґрунтованими, постановлені з дотриманням норм матеріального права та правильним застосуванням норм процесуального права. Доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судами обставинами справи та нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до підпункту 4 пункту першого розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК Українисудом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
23 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суди встановили, що ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 березня 2014 року ПАТ «Альфа-Банк» видано виконавчі документи на виконання рішення третейського суду від 10 жовтня 2013 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Альфа-Банк» 60 384,78 заборгованості за кредитним договором та 400 грн витрат зі сплати третейського збору.
30 вересня 2014 року Між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Дата Майнінг Груп» укладено договір факторингу, за умовами якого ТОВ «Дата Майнінг Груп» зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження ПАТ «Альфа-Банк» за плату, а ПАТ «Альфа-Банк» зобов'язався відступити ТОВ «Дата Майнінг Груп» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, перелік яких міститься в додатку № 1 до договору. Укладений банком кредитний договір з ОСОБА_4 входить до переліку відступлених прав грошової вимоги.
10 жовтня 2016 року між ТОВ «Дата Майнінг Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 2016-1ДМГ/ЄАПБ, за умовами якого клієнт відступає фактору права вимоги за кредитами, в тому числі і щодо боржника ОСОБА_4
Відповідно до пункту 2.2 договору право вимоги, що відступається, включає суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить ТОВ «Дата Майнінг Груп».
10 жовтня 2016 року підписано акт приймання-передачі реєстру боржників до договору факторингу № 2016-1ДМГ/ЄАПБ від 10 жовтня 2016 року.
У жовтні 2016 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до ОСОБА_4 з повідомленням про заміну сторони кредитора та про наявну суму заборгованості.
Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК); б) дарування (частина друга статті 718 ЦК); в) факторингу (глава 73 ЦК).
Згідно частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» (в чинній на час постановлення оскаржених ухвал редакції) у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
По своїй суті заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв'язку заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» (в чинній на час постановлення оскаржених ухвал редакції) за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).
Аналогічний висновок зроблений і Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.
Судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов'язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов'язанні, не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).
Звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Правильно встановивши фактичні обставини справи, врахувавши наведені норми права та правовий висновок Верховного Суду України, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обгрунтованого висновку про задоволення заяви ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про заміну сторони виконавчого провадження.
Наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів і не дають підстав уважати неправильним застосування судами норм матеріального права.
В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_6 як представника ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 вересня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 18 жовтня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді Н. О. Антоненко
В.І. Журавель
В.І. Крат