Справа № 196/1694/18
№ провадження 2/196/669/2018
07 грудня 2018 року смт.Царичанка
Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої - судді Гудим О.М.
за участю секретаря - Шевченко Т.І.
розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в смт.Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Царичанського районного нотаріального округу ОСОБА_3, про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на майно за заповітом,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Царичанського районного нотаріального округу ОСОБА_3, про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на майно за заповітом.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що 04 березня 1992 року померла його бабуся ОСОБА_4 (свідоцтво про смерть серії ІV-КИ №422260, видане Могилівською сільською радою Царичанського району Дніпропетровської області 04.03.1992 року), яка на день смерті була зареєстрована та постійно проживала разом з ним за адресою: с.Могилів вул.Межова, 2 Царичанського району Дніпропетровської області.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, до складу якої входить:
- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: вул.Межова, буд.2 с.Могилів Царичанського району Дніпропетровської області, який належав померлій на підставі Дубліката Свідоцтва про право на спадщину по закону від 22.01.1991 року, зареєстрованого в реєстрі за №104, виданого державним нотаріусом Царичанської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області 11 серпня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за №541.
За життя 01.09.1990 року року ОСОБА_4 склала заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого воно не складалось, заповіла йому. Заповіт посвідчений заступником голови Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, зареєстрований в реєстрі за №200.
У вересні 2017 року він звернувся до приватного нотаріуса Царичанського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_3 із заявою щодо отримання свідоцтва про право на спадшину за заповітом, проте отримав відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв'язку з неможливістю встановлення факту родинних відносин між ним та померлим спадкодавцем, так як маються розходження в написанні по батькові його матері, а саме: в паспорті та в свідоцтві про його народження та народження його матері по батькові останньої вказано як "Федосіївна, а в свідоцтві про одруження його батьків - по батькові матері вказано як "Федосійовна".
Вважає, що дані розбіжності виникли в результаті допущення описки.
Оскільки свідоцтво про право на спадщину за заповітом він не має можливості отримати, а тому був вимушений звернутися до суду.
Враховуючи вищевикладене та посилаючись на норми ст.ст.1217, 1218, 1222, 1233 ЦК України, прохає суд встановити факт родинних відносин, а саме, що він є онуком померлої 04.03.1992 року ОСОБА_4, та визнати за ним право власності на вищевказане спадкове майно в порядку спадкування за заповітом.
Позивач ОСОБА_1 в підготовче засідання не з'явився, надіславши до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує повністю.
Відповідач ОСОБА_2 в підготовче засідання не з'явилася. До суду надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги визнає в повному обсязі.
Третя особа приватний нотаріус Царичанського районного нотаріального округу ОСОБА_3 в підготовче засідання не з'явилася, надіславши до суду заяву про розгляд справи у її відсутність.
Суд, перевіривши матеріали справи, вивчивши всі надані по справі докази, даючи їм оцінку у їх сукупності, враховуючи визнання позовних вимог відповідачем, вважає, що позов підлягає задоволенню за слідуючих підстав.
Згідно ст.13 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).
Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За правилами ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Нормами ч.4 ст.206 ЦПК України визначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
В даному випадку у підготовчому засіданні відповідно до норм ч.1 ст.81 ЦПК України встановлено наступне.
04 березня 1992 року померла бабуся позивача - ОСОБА_4 (свідоцтво про смерть серії ІV-КИ №422260, видане Могилівською сільською радою Царичанського району Дніпропетровської області 04.03.1992 року), яка на день смерті була зареєстрована та постійно проживала разом з онуком ОСОБА_1, позивачем в даній справі, за адресою: с.Могилів вул.Межова, 2 Царичанського району Дніпропетровської області (а.с.10).
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, до складу якої входить:
- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: вул.Межова, буд.2 с.Могилів Царичанського району Дніпропетровської області, який належав померлій ОСОБА_4 на підставі Дубліката Свідоцтва про право на спадщину по закону від 22.01.1991 року, зареєстрованого в реєстрі за №104, виданого державним нотаріусом Царичанської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області 11 серпня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за №541 (а.с.11, 12).
За життя 01.09.1990 року року ОСОБА_4 склала заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого воно не складалось, заповіла позивачу. Заповіт посвідчений заступником голови Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, зареєстрований в реєстрі за №200 (а.с.13).
Позивач спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняв спільним проживанням зі спадкодавцем на час відкриття спадщини (а.с.10).
У вересні 2017 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Царичанського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_3 із заявою щодо отримання свідоцтва про право на спадшину за заповітом, проте отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв'язку з неможливістю встановлення факту родинних відносин між ним та померлим спадкодавцем, так як маються розходження в написанні по батькові матері позивача, а саме: в паспорті та в свідоцтві про його народження та народження його матері по батькові останньої вказано як "Федосіївна, а в свідоцтві про одруження батьків позивача - по батькові матері вказано як "Федосійовна".
В судовому засіданні встановлено, що виявлені нотаріусом розбіжності в написанні по батькові відповідача, а саме: згідно з копією свідоцтва про шлюб батьків позивача серії ЯУ №368222 від 24.02.1955 року по батькові його матері, відповідача в даній справі, вказане "Федосійовна"; відповідно до копії свідоцтва про народження позивача серії ЯК №792530 від 14.12.1955 року по батькові матері - російською мовою "Федосеевна"; згідно з копією свідоцтва про народження матері позивача серії І-КИ №217671 від 08.02.2003 року по батькові зазначене як "Федосіївна"; відповідно до копії паспорта відповідача серії АН №152260, виданого Царичанським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 10.06.2003 року, по батькові останньої вказане як "Федосіївна", є технічними описками.
Згідно ст.1233 ЦК України заповітом є розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
При цьому, згідно статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
З огляду на вищевикладене вбачається, що положення ч.1 ст.1268 ЦК України стосовно захисту права власності повністю відповідає захисту права власності, яке гарантується ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що у відповідності до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі «ОСОБА_5 Девелопментс ЛТД» та інші проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.
Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).
Відповідачем заявлені позовні вимоги визнані у повному обсязі, тобто визнані всі ті обставини, на які позивач посилається на обґрунтування заявлених позовних вимог.
Отже, проаналізувавши відповідне законодавство, що регулює сферу суспільних відносин в частині виниклих спірних правовідносин, з урахуванням наявних доказів по справі та подальшого належного виконання судового рішення, з урахуванням принципу юридичної визначеності та підстав відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, суд приходить до висновку, що є передбачені законом підстави для винесення судового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 1 статті 142 ЦПК України визначено, що у разі … визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті суд … в рішенні у порядку встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Позивач ОСОБА_1 в позовній заяві вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору, сплаченого при поданні позову, чи про повернення позивачу з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, не заявляв, тому судовий збір слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1216, 1223, 1233, 1268 ЦК України, ст.ст.141, 142, 206, 258, 259, 263-265, 268, 354, п.п.15 п.15 ч.1 Перехідних положень Розділ ХІІІ ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Царичанського районного нотаріального округу ОСОБА_3, про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на майно за заповітом, задовольнити в повному обсязі.
Встановити той факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, дійсно є рідним онуком ОСОБА_4, яка померла 04 березня 1992 року.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: вул.Межова, буд.2 с.Могилів Царичанського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, яка померла 04 березня 1992 року, та якій вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами належав на підставі Дубліката Свідоцтва про право на спадщину по закону від 22.01.1991 року, зареєстрованого в реєстрі за №104, виданого державним нотаріусом Царичанської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області 11 серпня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за №541.
Судовий збір залишити за позивачем.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
У відповідності до п.п.15.5 п.15 ч.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Царичанський районний суд Дніпропетровської області.
Головуюча: О.М.ГУДИМ