Постанова
Іменем України
06 грудня 2018 р.
м. Київ
справа № 760/1895/16-к
провадження № 51-4792км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 06 грудня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015140050004477 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого 02.06.2015 року Солом'янським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільненого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 29 травня 2017 року ОСОБА_7 засуджено: за ч. 3 ст. 357 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн., за ч. 1 ст. 358 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1190 грн., за ч. 3 ст. 358 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1360 грн., за ч. 4 ст. 358 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1360 грн. Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 02.06.2015 року, яким ОСОБА_7 засуджений за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та звільнений на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки, на підставі ч. 3 ст. 72 КК України постановлено виконувати самостійно.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він у вересні 2014 року у невстановлений час, на радіо ринку по вул. Ушинського, 4 у м. Києві незаконно заволодів паспортом громадянина України на ім'я ОСОБА_8 .
Окрім того, ОСОБА_7 30 липня 2015 року о 13.30 год. та о 14.00 год. за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив підроблення документів шляхом вклеювання фотокартки зі своїм зображенням у посвідчення дитини з багатодітної сім'ї на ім'я ОСОБА_9 та у паспорт на ім'я ОСОБА_8 , й у цей же день і в невстановлений час незаконно використав завідомо підробний документ у хостелі «Базікало» по вул. Героїв УПА, 73 у м. Львові для оформлення реєстрації та поселення.
Також 25 листопада 2015 року о 13.27 год., маючи умисел на використання завідомо підробного документу в ломбардному відділенні № 343 ПТ «Ломбард Донкредит» по вул. Шпитальна, 21 у м. Львові, використав паспорт на ім'я ОСОБА_8 для оформлення договору про надання фінансового кредиту та застави.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06 грудня 2017 року вказаний вирок залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_7 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв'язку із істотним порушенням кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступені тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого через м'якість. За доводами касаційної скарги неправильне застосування кримінального закону полягало в безпідставному застосуванні за ч. 3 ст. 358 КК України положень ст. 69 КК України. Також прокурор стверджує, що призначене покарання у виді штрафу не відповідає ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі засудженого через м'якість. Посилається на те, що суд при постановленні вироку в порушення вимог ст. 71 КК України не призначив остаточне покарання за сукупністю вироків. Окрім того, зазначає, що апеляційний суд, усупереч вимогам ст. 419 КПК України, не перевірив та не надав оцінки доводам апеляційної скарги прокурора та безпідставно залишив апеляційну скаргу без задоволення. Також стверджує, що суд апеляційної інстанції у вступній частині ухвали зазначив прізвище прокурора, який не брав участі при розгляді справищодо ОСОБА_7 в апеляційному порядку.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційну скаргу обґрунтованою та просила її задовольнити.
Захисник ОСОБА_6 просив залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення.
Мотиви суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доводи апеляційної скарги прокурора про безпідставність залишення апеляційної скарги без задоволення, є обґрунтованими.
Згідно з вимогами ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційної інстанції, крім іншого, має бути зазначено суть апеляції, результати розгляду справи і докладні мотиви прийнятого рішення, а при залишенні апеляції без задоволення - підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.
Як убачається з матеріалів провадження, вирок суду першої інстанції оскаржувався в апеляційному порядку прокурором із підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 69 КК України, що призвело до м'якості призначено покарання. При цьому, прокурор порушував питання про обрання засудженому покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі у межах санкції зазначеного закону.
Проте, переглядаючи вирок за апеляцією прокурора в частині призначеного покарання, апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 КПК України доводів апеляційної скарги ретельно не перевірив, докладної відповіді на них не дав, свого рішення належно не мотивував та безпідставно залишив вирок місцевого суду без зміни.
При визначенні міри покарання згідно зі ст. 65 цього Кодексу підлягають урахуванню обставини, що його пом'якшують і обтяжують, а також дані, які характеризують особу винного. Без належного аналізу й оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обраний захід примусу не може вважатися справедливим.
Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, згідно зі ст. 65 цього Кодексу повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для досягнення вказаної мети.
Як правильно зазначено у касаційній скарзі прокурора, при призначенні засудженому покарання у виді штрафу, судом фактично не враховано ступінь тяжкості скоєних засудженим кримінальних правопорушень, які були вчиненні в період іспитового строку, а також дані про особу винного, який раніше притягувався до кримінально відповідальності та обтяжуючу покарання обставину - рецидив злочину.
На думку колегії суддів, рішення суду про застосування до ОСОБА_7 положень ст. 69 КК України не можна визнати законним і обґрунтованим, а призначене засудженому покарання у виді штрафу за своїм видом є явно несправедливим унаслідок м'якості.
Ураховуючи викладене, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене, перевірити доводи касаційної скарги прокурора щодо не призначення засудженому остаточного покарання на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, урахувати твердження щодо зазначення у вступній частині ухвали прізвище іншого прокурора, ніж того, який брав участь у розгляді даного кримінального провадження, і постановити законне та обґрунтоване судове рішення, яке б відповідало вимогам ст. 419 КПК України.
Із урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 434, 436, 441 КПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 06 грудня 2017 року щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
ОСОБА_10 ОСОБА_2 ОСОБА_3