Постанова
Іменем України
06 грудня 2018 року
м. Київ
справа № 761/27360/16-ц
провадження № 61-27923св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач -публічне акціонерне товариство «УкрСоцбанк»,
представник позивача - БугайчукАндрій Миколайович ,
відповідач - ОСОБА_5,
відповідач - ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11 травня 2017 року у складі судді
Мазурик О.Ф. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 вересня
2017 року у складі судді Немировської О.В.,
У серпні 2016 року публічне акціонерне товариство «УкрСоцбанк» (далі - ПАТ «УкрСоцбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Шевченківського районного суд м. Києва від 31 серпня 2016 року відкрито провадження у справі.
Зазначена ухвала оскаржена відповідачем ОСОБА_5 в апеляційному порядку.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5було залишено без руху із наданням строку для усунення її недоліків.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києві від 11 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 визнано неподаною та повернуто відповідачу.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заявником не було виконано вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху.
У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11 травня 2017 року, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
У червні 2017 року ОСОБА_5 в черговий раз звернувся із апеляційною скаргою на ухвалу Шевченківського районного суд м. Києва від 31 серпня 2016 року.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5було залишено без руху із наданням строку для усунення її недоліків.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києві від 18 вересня 2017 року
ОСОБА_5 відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заявник пропустив строк на апеляційне оскарження ухвали та не зазначив поважних причин пропуску, на виконання вимог ухвали заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, підтвердженою доказами, заявником подано не було.
У жовтні 2017 року заявник звернувся із касаційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу Апеляційного суду м. Києві від 18 вересня 2017 року посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення
змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року дану справу передано до Верховного Суду.
Сторони не скористалися своїми правами на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направляли.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційні скарги ОСОБА_5 не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно положень частини першої статті 4 ЦПК України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) закріплено право кожної особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, дотримуючись при цьому, встановленого процесуальним законодавством порядку такого звернення.
Так, відповідно до положень частини другої статті 297 ЦПК України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) встановлено, що невідповідність апеляційної скарги законодавчим вимогам щодо її форми та змісту, а також у разі несплати судового збору, така апеляційна скарга залишається без руху, про що судом постановляється відповідна ухвала. При цьому, невиконання вимог такої ухвали має наслідком визнання апеляційної скарги неподаною та повернення особі, яка її подала.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Апеляційного суду м. Києва
від 05 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 було залишено без руху із наданням строку для усунення її недоліків - надання до суду виправленої апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі та сплати заявником судового збору в розмірі 320 грн.
Вказані в ухвалі апеляційного суду недоліки в зазначений строк не усунуто, проте копія ухали ОСОБА_5 та його представником отримана, про що свідчить зворотне поштове повідомлення про вручення 10 квітня
2017 року.
Зазначене не свідчить про виконання заявником вимог вказаної ухвали суду апеляційної інстанції. У зв'язку з чим, апеляційний суд, на підставі положень частини другої статті 297 та частини другої статті 121 ЦПК України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали), дійшов обґрунтованого висновку про визнання неподаною апеляційної скарги ОСОБА_5 та її повернення, про що 11 травня 2017 року постановив відповідну ухвалу, яка відповідає вимогам закону.
Неусунення заявником недоліків, відповідно до частини другої статті 297 ЦПК України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали), стало підставою для повернення апеляційної скарги.
Посилання у касаційній скарзі на норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не спростовують висновків апеляційного суду про наявність правових підстав, визначених процесуальним законом, для повернення поданої заявником апеляційної скарги у зв'язку з неусуненням вказаних судом недоліків.
Судом установлено, що ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 було залишено без руху, оскільки останнім пропущено строк на звернення з апеляційною скаргою та не заявлено клопотання про поновлення цього строку.
Вказану ухвалу згідно зі зворотного повідомленням про вручення поштового відправлення було отримано представником заявника 05 серпня 2017 року, однак вимоги ухвали в зазначений строк не виконано.
Відповідно до вимог частини третьої статті 297 ЦПК України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Згідно з положеннями статті 129 Конституції України однією з основоположних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня
2004 року, «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21 грудня
2010 року).
Отже, висновки суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та узгоджуються з нормами права.
Посилання касаційної скарги на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не спростовує висновків апеляційного суду та необхідності дотримання вимог ЦПК України, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини щодо забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності, а також положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якими судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані ухвали суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційні скарги ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 вересня 2017 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. С. Висоцька
В. В. Пророк
І. М. Фаловська