Іменем України
Київ
11 грудня 2018 року
справа №813/850/16
адміністративне провадження №К/9901/42931/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року у складі судді Сакалоша В.М. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року у складі колегії суддів Заверухи О.Б., Гінди О.М., Ніколіна В.В. у справі №813/850/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,
12 березня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося в суд з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (правонаступником якої є Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення від 24 лютого 2016 року № 00000442200/2349 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, з мотивів безпідставності його прийняття.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року, позовні вимоги задоволено в повному обсязі, визнано протиправним та скасовано рішення № 0000044200/2349 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 24 лютого 2016 року.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій, висновуючись на аналізі положень частини 2 статті 6, статті 9, статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), врахували фактичні обставини справи та здійснили висновок про те, що Товариство продовжувало перебувати на обліку в Державній податковій інспекції у Пустомитівському районі ДФС у Львівській області та зобов'язане було сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове соціальне страхування на рахунки саме цього контролюючого органу, оскільки станом на дату здійснення платежів діяла ухвала про вжиття заходів забезпечення позову, якою зупинено дію рішення Державної фіскальної служби України від 08 грудня 2015 року № 26220/6/99-99-20-04-02-15-ВПП про зміну основного місця обліку та переведення на облік у контролюючий орган, що здійснює супроводження великих платників податків, чи іншого контролюючого органу Товариства.
12 квітня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга податкового органу, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, цитує положення окремих норм Закону № 2464-VІ та Порядку зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року №450, наголошує на тому, що за період з першого календарного дня, що настає за днем настання строку сплати відповідного платежу, до дня, наступного за днем подання заяви платником, фіскальні органи застосовують штрафні санкції та нараховують пеню за несвоєчасну сплату єдиного внеску, що узгоджується з позицією, викладеною у листі ДФС України від 24 вересня 2015 року №20317/6/99-99-17-02-01-15. Відповідач просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
12 квітня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, справу №813/850/16 витребувано з суду першої інстанції.
15 травня 2017 року справа № 813/850/16 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.
21 березня 2018 року справу № 813/850/16 разом з матеріалами касаційного провадження № К/9901/42931/18 передано до Верховного Суду.
Позивачем надані заперечення на касаційну скаргу податкового органу, в якій Товариство повністю погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, просить залишити рішення цих судів без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
07 листопада 2018 року на адресу Верховного Суду надійшло клопотання відповідача про процесуальне правонаступництво, в якому податковий орган просить замінити Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС на Офісу великих платників податків ДФС, яке задоволено Судом.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Аналогічні вимоги утримують положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили.
24 лютого 2016 року податковим органом на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VІ винесено рішення № 0000044200/2349 про застосування до Товариства штрафних санкцій у розмірі 271 938,94 грн за період з 21 січня 2016 року до 02 лютого 2016 року та нарахування пені в розмірі 18 655,81 грн за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Позивач у 2015 році знаходився на обліку в Державній податковій інспекції у Пустомитівському районі ДФС у Львівській області.
05 січня 2016 року та 13 січня 2016 року Товариством проведено сплату єдиного соціального внеску за грудень 2015 року на рахунок Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі в ГУ ДКСУ у Львівській області, що підтверджується платіжними дорученнями: від 05 січня 2016 року № 6695 на загальну суму 91 716,88 грн, № 3 на загальну суму 1 209 193,04 грн, № 12 на загальну суму 22 997,88 грн, №6701 на загальну суму 64415,54 грн, від 13 січня 2016 року № 134 на загальну суму 41026,14 грн.
08 вересня 2015 року наказом Державної фіскальної служби України Про затвердження Реєстру великих платників податків на 2016 рік № 681 затверджено Реєстр великих платників податків на 2016 рік, до якого включено під номером 1650 Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ».
Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби скеровувалося Товариству (позивачу у справі) повідомлення про включення до Реєстру великих платників податків від 11 вересня 2015 року № 19509/6/99-99-20-04-02-15-ВПП, в якому встановлено строк до якого позивачу слід звернутися до контролюючого органу, що здійснює супроводження великих платників податків, для зміни основного місця обліку. Вказане повідомлення отримане позивачем 24 вересня 2015 року, що підтверджується копією корінця повідомлення про вручення.
23 грудня 2015 року позивач отримав Рішення ДФС України від 08 грудня 2015 року № 26220/6/99-99-20-04-02-15-ВПП про зміну основного місця обліку та переведення на облік у контролюючий орган, що здійснює супроводження великих платників податків, чи інший контролюючий орган за Формою № 2-ВПП.
Вказане рішення оскаржене Товариством та 29 грудня 2015 року Львівським окружним адміністративним судом у справі № 813/6552/15 вжито заходи забезпечення позову, а саме зупинено дію рішення Державної фіскальної служби України від 08 грудня 2015 року № 26220/6/99-99-20-04-02-15-ВПП про зміну основного місця обліку та переведення на облік у контролюючий орган, що здійснює супроводження великих платників податків, чи іншого контролюючого органу ТзОВ Корпорація КРТ, ЄДРПОУ 37786903.
Судом першої інстанції встановлено, що вказана ухвала набрала законної сили з моменту проголошення, підлягала негайному виконанню та скасована Львівським окружним адміністративним судом 12 березня 2016 року
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в редакції, чинній на момент їх виникнення.
Цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За положеннями пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з частинами 5, 8 статті 9 даного Закону сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).
Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Відповідно до частин 10, 11 статті 25 Закону № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу, а за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем своєчасно та у повному обсязі виконано зобов'язання зі сплати єдиного внеску на рахунок Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі в ГУ ДКСУ у Львівській області.
Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо врахування при вирішенні спірних правовідносин того факту, що Товариством оскаржено в судовому порядку рішення Державної фіскальної служби України від 08 грудня 2015 року № 26220/6/99-99-20-04-02-15-ВПП про зміну основного місця обліку та переведення на облік у контролюючий орган, що здійснює супроводження великих платників податків, в процесі цього судового розгляду судом вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення виконання рішення ДФС, яке має наслідком збереження існуючого становища позивача до розгляду справи по суті, тобто Товариство продовжувало перебувати на обліку Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі.
Відтак, позивач не мав обов'язку на час сплати єдиного внеску 05 січня 2016 року та 13 січня 2016 року сплачувати його на рахунок Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС.
Відсутність складу правопорушення (частина 10, пункт 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI), покладеного в основу прийняття спірного рішення, унеможливлює застосування відповідальності до платника єдиного внеску, а відтак Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність рішення податкового органу.
Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року у справі №813/850/16 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Р.Ф. Ханова
Судді І.А. Гончарова
І.Я. Олендер