Постанова
Іменем України
05 грудня 2018 року
м. Київ
справа №562/140/13-ц
провадження №61-41314св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),
суддів: Лесько А. О., Сімоненко В. М., Фаловської І. М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство «Сведбанк»,
особа, яка не брала участі у розгляді справи, зверталась з апеляційною та касаційною скаргами - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,
представник публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - Микулик Василь Миколайович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 10 липня 2018 року у складі судді
Ковальчук Н. М.,
У січні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Сведбанк» про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним.
Заочним рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області
від 05 березня 2013 року у складі судді Мішури В. С. позов задоволено.
Визнано недійсними: кредитний договір від 30 вересня 2008 року, укладений ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк» (назву змінено на
ПАТ «Сведбанк») та договір поруки від 30 вересня 2008 року, укладений між ОСОБА_4 та ВАТ «Сведбанк» (назву змінено на ПАТ «Сведбанк»). Вирішено питання розподілу судових витрат.
27 червня 2018 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі -ПАТ «Дельта Банк») подало апеляційну скаргу на вказане заочне рішення суду першої інстанції.
Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 10 липня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» на заочне рішення суду першої інстанції повернуто заявнику.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ПАТ «Дельта Банк» не дотримано встановлений главою 11 розділу 3 ЦПК України порядок про перегляд заочного рішення, оскільки заяву про перегляд заочного рішення до місцевого суду не подавав, а одразу оскаржив вказане рішення до апеляційного суду.
Апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач ПАТ «Дельта Банк» не набуло права на апеляційне оскарження заочного рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 05 березня 2013 року.
У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року, ПАТ «Дельта Банк» просить скасувати ухвалу апеляційного суду справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, посилаючись на судом порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що ПАТ «Сведбанк» не є належним відповідачем у дані справі, оскількиза договором купівлі-продажу прав вимоги, укладеним 25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та АТ «Дельта Банк», останнє набуло всіх прав та обов'язків ПАТ «Сведбанк» за відступленими активами, а спір судом вирішено 05 березня 2013 року, тобто після відступлення прав вимоги.
Касаційна скарга також містить посилання на те, що інститут заочного розгляду справи наділяє правом звернення із заявою про перегляд заочного (повторно) рішення виключного позивача або відповідача.
ПАТ «Дельта Банк» не було залучено до участі у розгляді справи, підставою звернення з апеляційною скаргою є те, що заочним рішенням місцевого суду вирішено права, обов'язки та інтереси ПАТ «Дельта Банк» саме як особи, яка не брала участі у розгляді справи.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Апеляційний суд установив, що Здолбунівським районним судом Рівненської області від 05 березня 2013 року ухвалено заочне рішення.
Порядок перегляду заочного рішення суду визначено главою 11 розділу 3 ЦПК України.
Тлумачення статей 284, 287, 288 ЦПК України свідчить, що оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення.
Зазначений порядок є спеціальним і представляє окрему стадію судового процесу, дотримання якої для відповідача є обов'язковим.
Відповідно до чатсини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
В оскаржуваній ухвалі, апеляційний суд указав, що відповідач ПАТ «Дельта Банк» не набуло права на апеляційне оскарження заочного рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 05 березня 2013 року.
Разом із тим, зі змісту ухвалених у справі судових рішень убачається, що відповідачем у даній справі є ПАТ «Сведбанк». Відомості про заміну, в установленому законом порядку, сторони відповідача ПАТ «Сведбанк» на правонаступника ПАТ «Дельта Банк» матеріали справи не містять.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції наведене не врахував та залишив поза увагою той факт, що процесуальним законом визначено спеціальний порядок перегляду заочного рішення, який проводиться судом, що ухвалив заочне рішення, і лише за письмовою заявою відповідача, яким ПАТ «Дельта Банк» не являється.
Отже, доводи, наведені в касаційній скарзі підлягають перевірці, оскільки судові процедури повинні бути справедливими (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Особа безпідставно не може бути позбавлена конституційного права на апеляційне оскарження рішення суду.
Таким чином, висновок апеляційного суду про повернення апеляційної скарги заявнику є передчасним.
Згідно з пунктом 8 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За викладених обставин ухвала апеляційного суду Рівненської області від 10 липня 2018 року не може вважатись законною і обґрунтованою та підлягає скасуванню, а справа передачі до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду (частина шоста статті 411 ЦПК України).
Керуючись статтями 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 10 липня 2018 року скасувати.
Справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. О. Лесько
В.М. Сімоненко
І. М. Фаловська
С. П. Штелик