Постанова
Іменем України
05 грудня 2018 року
м. Київ
справа № 489/6399/16-ц
провадження № 61-32574св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представник позивачів - ОСОБА_4,
відповідач 1 - Миколаївська міська рада,
представник відповідача 1 - ОСОБА_5,
відповідач 2 - публічне акціонерне товаритво «Українська залізниця»,
представники відповідача 2: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
відповідач 3 - Міністерство інфраструктури України,
представник відповідача 3 - ОСОБА_9,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Миколаївської області у складі колегії суддів: Галущенка О. І., Серебрякової Т. В., Самчишиної Н. В. від 03 липня 2017 року,
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У грудні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Миколаївської міської ради, державного підприємства «Одеська залізниця» (далі - ДП «Одеська залізниця»), Міністерства інфраструктури України про визнання права власності на квартиру, надану в порядку поліпшення житлових умов.
Позовна заява мотивована тим, що наказом ДП «Одеська залізниця» № 246/нок від 21 червня 2010 року ОСОБА_1 було призначено на посаду начальника пасажирського вагонного депо м. Миколаєва Одеської залізниці з наданням житла у м. Миколаєві згідно чинного законодавства. ДП «Одеська залізниця» було виділено кошти та придбано квартиру АДРЕСА_1 для подальшого проживання в ній сім'ї позивача. В грудні 2011 року позивачам був виданий ордер на вказану квартиру та вони вселились до неї. В подальшому позивачі неодноразово звертались до Миколаївської міської ради, ДП «Одеська залізниця», ПАТ «Українська залізниця», Міністерства інфраструктури України з вимогою про приватизацію спірної квартири, однак відповідачі ухиляються від проведення приватизації житла, чим порушують права позивачів.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 січня 2017 року замінено відповідача ДП «Одеська залізниця» на правонаступника ПАТ «Українська залізниця», а позивачі змінили підстави та предмет позову та просили зобов'язати ПАТ «Укрзалізниця» та Міністерство інфраструктури України надати дозвіл на приватизацію спірної квартири.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 квітня 2017 року позов задоволено частково. Зобов'язано ПАТ «Укрзалізниця», Міністерство інфраструктури України надати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 дозвіл на приватизацію квартири АДРЕСА_1. У задоволенні позовних вимог до Миколаївської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 квітня 2017 року вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення про задоволення вимог позивачів щодо покладення на відповідачів обов'язку надати згоду на приватизацію квартири, суд першої інстанції виходив із доведеності права позивачів на приватизацію житла, яке входить до державного житлового фонду та є об'єктом приватизації, а відповідачами не вжито належних заходів щодо вирішення питання про приватизацію житла позивачами.
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 03 липня 2017 року апеляційні скарги Міністерства інфраструктури України та ПАТ «Українська залізниця» задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 квітня 2017 року в частині вирішення позову до ПАТ «Українська залізниця» та Міністерства інфраструктури України та додаткове рішення того ж суду від 26 квітня 2017 року скасовано та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ПАТ «Українська залізниця», Міністерства інфраструктури України про покладення зобов'язання щодо надання дозволу на приватизацію квартири. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Додатковим рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 02 жовтня 2017 року вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що оскільки спірна квартира не увійшла до складу статутного фонду ПАТ «Українська залізниця», як правонаступника ДП «Одеська залізниця», а на час вирішення спору Кабінетом Міністрів України не врегульовано порядок розпорядження майном, яке не увійшло до статутного капіталу товариства та відповідно не визначено повноваження відповідних органів приватизації, то обраний позивачами спосіб реалізації права на приватизацію житла є неналежним, тому що порушує права юридичних осіб, оскільки вимагає від них вчинення дій, які не врегульовані статутом товариства та відповідними нормативними актами.
У липні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд зробив помилковий висновок про те, що право позивачів на приватизацію квартири може бути захищене іншим способом, оскільки такий висновок спростовується матеріалами справи. Разом із тим, суд першої інстанції правильно встановив, що відповідачами не було в повному обсязі вжито заходів щодо вирішення питання про приватизацію житла позивачами та іншим чином захистити права позивачів неможливо.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Рішення апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог до Миколаївської міської ради не оскаржується, а тому судом касаційної інстанції в цій частині не перевіряється на предмет законності та обґрунтованості (стаття 400 ЦПК України).
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Указана справа передана до Верховного Суду.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Суд установив, що рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 21 грудня 2011 року № 1344 за клопотанням керівництва ДП «Одеська залізниця», який є уповноваженим власником житлового фонду, у постійне користування ОСОБА_1 разом сім'єю у складі трьох осіб надана двохкімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 65,1 кв. м, житловою площею 35,5 кв. м, а 28 грудня 2011 року був виданий ордер № 104 на право заселення до вказаної квартири.
Відповідно до вимог статті 47 Конституції України держава гарантує кожному право на житло. Ніхто не може бути позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно зі статтею 345 ЦК України фізична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.
Стаття 9 Житлового кодексу Української РСР гарантує житлові права громадян, зокрема право на приватизацію житла.
Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України від 19 червня 1992 року № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду», відповідно до частин першої, третьої, десятої статті 8 якого приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, установами, організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир, житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до частини четвертої статті 5 вказаного Закону право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках).
Згідно довідки ОСББ «Херсонське шосе» від 11 жовтня 2016 року № 138 ОСОБА_1 разом із сім'єю: дружиною ОСОБА_2 та донькою ОСОБА_10 проживають у квартирі АДРЕСА_1. Іншого житла не мають та відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» мають право на приватизацію вказаної квартири.
Квартира, яку бажають приватизувати позивачі, знаходиться на праві господарського відання ПАТ «Українська залізниця», а її власником є держава в особі Міністерства інфраструктури України.
Позивачі зверталися до Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради, ДП «Одеська залізниця», Департаменту майнових та земельних ресурсів Державної адміністрації залізничного транспорту України, ПАТ «Українська залізниця», Міністерства інфраструктури України із заявами про приватизацію спірної квартири, які відповідачами погоджені не були.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, обгрунтовано виходив із того, що відповідачі будь-яких претензій щодо оформлення позивачами права власності на спірну квартиру не мають, але не вживають належних заходів для реалізації позивачами свого права на приватизацію житла, тому право позивачів підлягає захисту в обраний ними спосіб.
Відсутність нормативного врегулювання питання розпорядження майном, яке не увійшло до статутного капіталу уповноваженого власника, на що посилався апеляційний суд як на підставу відмови у позові, не може бути визнане таким, що тягне за собою обмеження реалізації наявного у позивачів права на приватизацію житла, яке закріплене Конституціює України та законом. Обмеження такого права з огляду на наведені відповідачем обставини є безпідставним.
З урахуванням зазанченого, висновки апеляційного суду про те, що обраний позивачами спосіб захисту своїх прав, порушує законні інтереси юридичних осіб, у повному віданні яких знаходиться державний житловий фонд, є помилковими та не грунтуються на вимонах закону.
Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.
Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.
Оскільки судом касаційної інстанції задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1, скасовано ухвалене в справі рішення апеляційного суду та залишено в силі рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову, то відповідно до підпункту «в» пункту 2 частини першої статті 416 ЦПК України понесені позивачем судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції покладаються на відповідачів.
Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 03 липня 2017 року в частині позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до державного підприємства «Одеська залізниця», Міністерства інфраструктури України про надання дозволу на приватизацію спірної квартири скасувати та залишити в силі в цій частині рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 квітня 2017 року про задоволення позову
Стягнути з державного підприємства «Одеська залізниця» та Міністерства інфраструктури України на користь ОСОБА_1 по 384,00 грн з кожного на відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасоване рішення апеляційного суду втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
В. М. Коротун
В. П. Курило