Постанова
Іменем України
06 грудня 2018 року
м. Київ
справа № 521/19463/15-ц
провадження № 61-33714св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
представники позивача - ОСОБА_4, ОСОБА_5,
відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2016 року у складі судді Плавича І. В. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 13 березня 2017 року у складі колегії суддів: Сидоренко І. П., Станкевича В. А., Цюри Т. В.,
У грудні 2015 року публічне акціонерне товариство «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_6,вимоги якого уточнило під час розгляду справи та просило стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором, з урахуванням процентів та штрафних санкцій в загальному в розмірі 35 423,53 доларів США, що за курсом Національного банку України складає 906 488,13 грн.
Позов мотивовано тим, що 06 грудня 2006 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого ж ПАТ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 8695 доларів США зі сплатою 1,03% на місяць на споживчі цілі строком до 05 грудня 2011 року з погашенням кредиту та процентів за користування кредитом щомісячно згідно із відповідним графіком.
В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором 06 грудня 2006 року між банком та ОСОБА_6 укладено договір поруки.
В порушення взятих на себе зобов'язань позичальник суму кредиту не повертає, проценти не сплачує, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 04 листопада 2016 року становить суму у розмірі 35 423,53 доларів США та складається з: 5896,10 доларів США - заборгованість за кредитом, 10 168,87 доларів США - заборгованість по відсоткам, 19 358,56 доларів США - пеня за прострочення виконання зобов'язань.
Вказана сума заборгованості за офіційним курсом Національного банку України складає 906 488,13 грн, яку банк просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку, як з позичальника так і поручителя.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13 березня 2017 року, у задоволені позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду мотивовані тим, що кредит надавався строк до 05 грудня 2011 року включно. Банк ставить питання про стягнення з відповідачів вказаного боргу, розрахованого починаючи з 07 грудня 2006 року, в той час як первісно позивач звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з відповідним позовом лише в грудні 2014 року, який ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 грудня 2014 року був повернутий позивачу для подання до належного суду.
З даним позовом ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до Малиновського районного суду м. Одеси 07 грудня 2015 року, тобто з пропуском строку позовної давності, який сплинув 06 грудня 2014 року.
За таких обставин та з урахуванням поданої відповідачем заяви про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у позові банку з цих підстав.
При цьому, судами встановлено, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, передбачені вимогами частин першої, другої статті 509 ЦК України, частини першої статті 626 ЦК України, частин першої, другої статті 1054 ЦК України, частини другої статті 1054 ЦК України, частини першої статті 1046 ЦК України.
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права просить скасувати ухвалені ними рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно застосовано положення частини третьої статті 267 ЦК України та не враховано, що за умовами договору щомісячні платежі нараховуються до моменту погашення кредиту, який не погашений, а отже є підстави для стягнення несплачених, але нарахованих сум щомісячних платежів у межах трирічного строку позовної давності, зокрема за період з 07 грудня 2012 року по 07 грудня 2015 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на вищевказані судові рішення. Справу витребувано із суду першої інстанції.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення
змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У червні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідачі не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу, письмових заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом установлено, що на підставі укладених 06 грудня 2006 року між сторонами кредитного договору та договору поруки, виникли кредитні правовідносини, передбачені вимогами частин першої, другої статті 509 ЦК України, частини першої статті 626 ЦК України, частин першої, другої статті 1054 ЦК України, частини другої статті 1054 ЦК України, частини першої статті 1046 ЦК України.
Відповідно до статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
За умовами укладеного між сторонами договору кредит надавався до 05 грудня 2011 року включно.
З вимогою про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором банк звернувся до суду 07 грудня 2015 року, тобто з пропуском строку позовної давності, якій сплив 06 грудня 2014 року.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач подав заяву про застосування до вимог банку наслідків пропуску строку позовної давності.
За таких обставин, суди дійшли обґрунтованих висновків про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову за пропуском строку позовної давності.
Доводи касаційної скарги вказаних висновків судів не спростовують. Позивачем не доведено факту дотримання ним строку позовної давності або поважних причин, які б могли стати підставою для його поновлення.
При цьому, звернення у грудні 2014 року позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості по кредитному договору, який ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 грудня 2014 року повернуто банку для подання до належного суду не є перериванням перебігу строку позовної давності та не свідчить про своєчасне звернення до суду з відповідною вимогою.
Крім того, зі спливом строку кредитування, який у даному випадку закінчився 05 грудня 2011 року, взагалі припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 28 березня 2018 року у справі №14-10цс18.
З урахуванням встановлених судами обставин щодо пропуску банком строку позовної давності та закінчення строку дії кредитного договору доводи касаційної скарги про нарахування і стягнення процентів у межах строку позовної давності по кожному платежу за час фактичного користування коштами є необґрунтованими.
Аргументи касаційної скарги у переважній більшості є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, які належним чином перевірені під час апеляційного розгляду справи та, обґрунтовані висновки щодо яких викладені у мотивувальній частині постановленої апеляційним судом ухвали.
Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 13 березня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. С. Висоцька
В. В. Пророк
І. М. Фаловська