Постанова
Іменем України
28 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 640/3586/16-ц
провадження № 61-16929св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя - доповідач), Крата В. І., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_4,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Харківської області від 14 червня 2017 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Піддубного Р. М., Пономаренко Ю. А.,
У березні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, у якому просила стягнути орендну плату, штраф та пеню.
Позовна заява мотивована тим, що вона є власником нежитлових приміщень першого поверху літ. А-4 у будинку № АДРЕСА_1 загальною площею 79,5 кв. м.
04 жовтня 2014 року між нею як фізичною особою-підприємцем та ОСОБА_4 укладено договір оренди вказаного належного їй нежитлового приміщення строком до 04 жовтня 2015 року.
У пунктах 3.1, 3.4 договору оренди сторони погодили, що орендар сплачує орендодавцю договірну ціну з розрахунку за повний місяць у розмірі 8 000 грн та платежі згідно з пунктом 1.5 договору, пов'язані з експлуатацією об'єкта оренди самостійно згідно з укладеним договорам або за законом.
Оскільки відповідач не виконує належним чином умови договору оренди, з травня 2015 року не сплачує орендної плати, ОСОБА_3 просила стягнути з ОСОБА_4 на свою користь заборгованість з урахуванням 10 % штрафу та 1,5 % пені від щомісячної орендної плати в загальному розмірі 118 630 грн та 1 186,30 грн судового збору.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2016 року у складі судді Чередник В. Є. позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 прострочену заборгованість з орендної плати з урахуванням 10 % штрафу та 1,5 % пені від щомісячної орендної плати в загальному розмірі 118 630,32 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_4 ухиляється від виконання зобов'язання за договором оренди нежитлових приміщень та заборгованість не сплачує.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 14 червня 2017 року заочне рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_4 виконала зобов'язання за договором оренди, сплатила кошти шляхом їх перерахування на банківську картку.
У липні 2017 року ОСОБА_3 подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі заочне рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що з травня 2015 року відповідач не оплачує оренду нежитлових приміщень, проте продовжує ними користуватись. Акти виконаних робіт підтверджують відсутність претензій з боку орендаря, а не орендодавця. Підтвердженням факту сплати коштів є квитанція або товарний чек, яких відповідач суду не надала. Суди не дослідили і не встановили періоди прострочення щомісячних платежів.
У вересні 2017 року ОСОБА_4 подала заперечення на касаційну скаргу, у яких просила залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України 13 квітня 2018 року справу № 640/3586/16-ц передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
Суди встановили, що ОСОБА_3 є власником нежитлових приміщень першого поверху в літ. А-4 будинку № АДРЕСА_1 загальною площею 79,5 кв. м.
04 жовтня 2014 року між ОСОБА_3 як фізичною особою-підприємцем та ОСОБА_4 укладено договір оренди нежитлового приміщення № 4/10/14 строком до 04 жовтня 2015 року.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться
Відповідно до п. 11.1 договору за несвоєчасну сплату орендар сплачує пеню у розмірі 1,5 % від щомісячної орендної плати за кожен день прострочення.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зобов'язання, зокрема за травень-липень 2015 року, відповідачем виконані в строки, визначені договором оренди нежитлових приміщень та в повному обсязі. Проте суд не встановив і не дослідив період прострочення платежів за інші місяці.
Відповідно до п. 11.2 за порушення пунктів договору орендар сплачує штраф у розмірі 10 % від щомісячної орендної плати за п. 3.1 договору за кожен день прострочення до виконання своїх зобов'язань.
Посилання апеляційного суду на акти виконаних робіт від 30 червня та 30 липня 2015 року не свідчить про виконання умов договору щодо оплати оренди за серпень та вересень 2015 року, оскільки такими актами не охоплюється період, за який позивач просить стягнути заборгованість.
Крім того,у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15 відсутній висновок про те, який же вид неустойки (штраф чи пеню) підлягає стягненню та який критерій має бути застосовано для його вибору.
Тлумачення статей 3 та 549 ЦК України дозволяє стверджувати, що при виборі того, який вид неустойки (штраф чи пеня) повинен стягуватися, слід враховувати справедливість і розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України). Тому необхідно визначити стягнення якого виду неустойки (штрафу чи пені) є нерозумним і несправедливим з урахуванням їх розміру.
Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову є передчасним.
Ураховуючи, що апеляційний суд не встановив усіх фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, та допустив порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 411, 417 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Харківської області від 14 червня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення апеляційного суду втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
СуддіН. О. Антоненко В. І. Журавель
В. І. Крат
В. П. Курило