05 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/251/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Кухтея Р.В., Попка Я. С.;
за участю секретаря судового засідання - Джули В. М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кольоровий світ" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 року в справі № 813/1332/18 (головуючий суддя - Гавдик З. В., м. Львів, повне судове рішення складено 30 липня 2018 року) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кольоровий світ" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
11 квітня 2018 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Кольоровий світ" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДФС у Львівській області від 29 березня 2018 року № 0005121412 по податку на додану вартість та від 29 березня 2018 року № 0005121412 по завищенню від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що господарські операції між позивачем та його контрагентами є реальними, мали наслідком зміну майнового становища позивача та підтверджуються усією необхідною первинною документацією, що надана позивачем до перевірки та долучена до матеріалів справи. Висновки контролюючого органу не відповідають фактичним обставинам справи та базуються на припущеннях.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Кольоровий світ" подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права. Також особливу увагу звернуто на те, що контролюючим органом не надано жодних доказів на підтвердження факту, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не відповідають дійним намірам сторін і спрямовані на ухилення від сплати податків. Зазначено, що невиконання контрагентами-виконавцями вимог податкового законодавства при фактичному здійсненні господарської операції не може бути підставою для притягнення до відповідальності позивача.
Представники позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримали та просять таку задовольнити.
Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить відмовити в її задоволенні.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Встановлено, що 13.03.2018 року відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, валютного за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.09.2017, за результатами якої складено акт № 653/13-01-14-12/31003457.
Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/430 та п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.99 за №860/4153, п. 134.1.1. п. 134.1., ст.134, п. 135.1., ст.135, п.138.2., п.138.3 ст.138 Податкового кодексу встановлено завищення відємного значення об'єкту оподаткування на загальну суму-889527,24 грн. в тому числі: за 9 місяців 2017 - 889527,24 грн.; п. 198.1., п.198.2., п.198.3, ст.198, п.200.1., п.200.2., п.200.4. ст.200 Податкового кодексу встановлено його заниження в сумі -100844,63 грн., в тому числі: травень2015-88080,63 грн., липень 2015- 12764грн.; порушення п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, відображення в Податковому розрахунку за формою 1ДФ з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку за перевірений період.
29.03.2018 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0005121412, на підставі акта за № 653/13-01-14-12/31003457 від 13.03.2018 року, яким встановлено порушення п. 198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4. ст.200 ПК України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суду грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість: в сумі 126055,79 грн. за податковими зобов'язаннями 100844,63 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 25211,16 грн.
Також 29.03.2018 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0005131412, на підставі акта за № 653/13-01-14-12/31003457 від 13.03.2018 року, яким встановлено порушення п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/430 та п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.99 за №860/4153, п. 134.1.1. п. 134.1., ст.134, п. 135.1., ст.135, п.138.2., п.138.3 ст.138 ПК України, у зв'язку з чим позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 889527,24 грн.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції не погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відмовляючи в повному обсязі в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції вказав, що належних та допустимих доказів реальності здійснення спірних господарських операцій, а саме придбання у ПП «Прінтфоіл» товарно-матеріальних цінностей позивачем, щодо предмету спору по даній справі суду не надано, а докази, надані позивачем судом не враховуються, такі жодним чином не підтверджують реальність спірних господарських операцій.
З такими висновками суд апеляційної інстанції не погоджується, вважає, що вони зроблені без належного з'ясування обставин справи та повністю спростовуються матеріалами справи.
Встановлено, що згідно Договору поставки № 9 від 05.01.2011 року підписаного між ПП «Прінтфоіл» (Постачальник) та позивачем (Покупець), Постачальник зобов'язується поставити у зумовлені строки Покупцю товар вказаний у Специфікації та/або накладній, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим же Договором прийняти та своєчасно оплатити такий товар.
В матеріалах справи містяться також копії первинних документів, що надані позивачем для підтвердження здійснення господарських операцій на виконання договору поставки № 9 від 05 січня 2011 року, зокрема копії товарно-транспортних накладних, видаткових накладних, податкових накладних, прибуткового матеріального ордера, актів приймання-передачі сировини у переробку, актів виготовлення продукції з давальницької сировини, вантажно-митних декларацій, реєстру прихідних накладних від ПП «Прінтфоіл», реєстру податкових накладних від ПП «Прінтфоіл», реєстру прихідних матеріальних ордерів поступлення ТМЦ на склад від ПП «Прінтфоіл», реєстру платіжних доручень на ПП «Прінтфоіл», реєстру товарно-транспортних накладних перевізника ТОВ «Домен-Друк» на поставку товарів від ПП «Прінтфоіл», реєстру актів приймання-передачі сировини отриманої у від ПП «Прінтфоіл» в переробку, реєстру актів на виготовлення продукції з давальницької сировини, договору 1/08 від 08.02.2008 року, договору ТР-1 від 01.04.2011 року, заявок до договору № 9.
Відповідно до Договору поставки № 9 від 05.01.2015 року, укладеного між ТОВ «Кольоровий світ» та ПП «Прінтфоіл», постачальник - ПП «Прінтфоіл», здійснював поставку товару (сировини) протягом січня - грудня 2015 року. Поставка здійснювалась шляхом самовивозу товару ТОВ «Кольоровий світ» (перевізник ТОВ «Домен - Друк» на підставі договору ТР-1 від 01.04.2011 року) зі складу ПП «Прінтфоіл», який розташовувався за адресою: м. Львів вул. Городоцька, 222. Поставка належним чином оформлялась наступними первинними документами: видаткова накладна, податкова накладна, товарно-транспортна накладна (оформлялась перевізником). Після того товар оприбутковувався на складі (з оформленням прибуткового матеріального ордера). Після того товар (сировина) передавалась у переробку на ТОВ «Домен - Друк» на підставі договору 1/08 від 08.02.2008 року з оформленням Акту приймання-передачі сировини у переробку. Після переробки готова продукція передавалась від ТОВ «Домен - Друк» на ТОВ «Кольоровий світ» з оформленням Акту виготовлення продукції з давальницької сировини. Виготовлена готова продукція реалізовувалась ТОВ «Кольоровий світ» покупцям з оформленням видаткових накладних та вантажно-митних декларацій.
Відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Колегія суддів зазначає, що вищезазначені первинні документи повністю відповідають вимогам первинних документів згідно п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
При прийнятті рішення судом першої інстанції також зазначено, що ГУ ДФС у Львівській області отримано від ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у Львівській області акт від 09.09.2015 року № 342/120/13-07-22-01-10/39424885 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Прінтфоіл» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з ТОВ «Біттер Плюс» та ТОВ «Сігма Центр Груп», в якому встановлено відсутність фізичної, технічної та технологічної можливості для вчинення задекларованих господарських операцій, і виходячи з викладеного, судом зроблено висновки, що товарно-матеріальні цінності, а саме фольга поліграфічна, які ТОВ «Кольоровий світ» відображено в складі собівартості готової продукції, придбані не у вказаного постачальника, а в інших невстановлених осіб.
З такими висновками суду першої інстанції колегія судді не погоджується, виходячи з наступного.
Так, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, при цьому, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту/витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України передбачена презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
За змістом вказаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).
У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми валових витрат та/або податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.
Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення як протиправного, прийнятого контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.
Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.
Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.
Також, норми податкового законодавства не пов'язують невиконання контрагентами своїх податкових обов'язків з безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.
Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об'єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.
Судом апеляційної інстанції досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих контрагентами, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законодавством порядку.
Поруч з цим, в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо спірних контрагентів, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання договору за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.
Згідно ст.1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції" ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.
У п. 38 рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" (заява №803/02, INTERSPLAV проти України) зазначено, що на думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.
Також суду не надано доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб контрагента позивача та наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.
Суд враховує і те, що відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).
При цьому, платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, необхідно враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, на думку суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі спати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз.
Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011 та рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Булвес"АД проти Болгарії" від 22.01.2009 (заява №3991/03).
З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що податкові повідомлення-рішення, винесені Головним управлінням ДФС у Львівській області від 29 березня 2018 року № 0005121412 по податку на додану вартість та від 29 березня 2018 року № 0005121412 по завищенню від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток - не відповідають вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України та підлягають скасуванню.
За пунктами 3, 4 ч.1 ст.317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
В підсумку, такі обставини є безсумнівною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позову з наведених вище підстав.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».
В матеріалах справи наявні квитанції про сплату позивачем судового збору в розмірі 1890,84 грн., 13342,91 грн. (в суді першої інстанції) та 22850,64 грн. (в суді апеляційної інстанції), відтак, стягненню на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кольоровий світ" підлягає сплачений судовий збір в сумі 38084,39 грн.
Враховуючи те, що відповідачем у справі є Головне управління ДФС у Львівській області, сплачений судовий збір в сумі 38084,39 грн. належить стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кольоровий світ".
Керуючись ст. ст. 308, 310, 312, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 317, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кольоровий світ" - задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 року в справі № 813/1332/18 - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Кольоровий світ" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені Головним управлінням ДФС у Львівській області від 29 березня 2018 року № 0005121412 по податку на додану вартість та від 29 березня 2018 року № 0005121412 по завищенню від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.
Стягнути з Головного управлінням ДФС у Львівській області (код ЄДРПОУ 39462700) за рахунок його бюджетних асигнувань, передбачених на оплату судового збору на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кольоровий світ" (код ЄДРПОУ 31003457) суму сплаченого судового збору у розмірі 38084 (тридцять вісім тисяч вісімдесят чотири) гривні 39 (тридцять дев'ять) коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
Я. С. Попко
Повне судове рішення складено 11 грудня 2018 року.