Справа № 826/6371/17
про залишення апеляційної скарги без руху
10 грудня 2018 року м. Київ
Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Горяйнов А.М., перевіривши апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вікторія» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, за участю третьої особи - Управління державної казначейської служби України у Дніпровському районі м. Києва, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві 30 листопада 2018 року втретє подало апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2018 року.
У відповідності до ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2018 року було прийняте в порядку письмового провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2018 року було складене у повному обсязі 01 жовтня 2018 року, а його копія вручена представнику скаржника 01 жовтня 2018 року, що підтверджується розпискою.
Отже, Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві мало б право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у разі подачі апеляційної скарги у строк до 01 листопада 2018 року. Разом з тим, дана апеляційна скарга була подана лише 30 листопада 2018 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
В апеляційній скарзі міститься клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві у межах встановленого законом строку зверталося до суду із апеляційною скаргою, яку було повернуто з підстав ненадання доказів наявності у заступника начальника ОСОБА_1 повноважень на підписання довіреностей.
Скаржник зазначає, що невідкладно після отримання копії ухвали суду від 05 листопада 2018 року повторно подав апеляційну скаргу разом з відповідними доказами. Однак, ухвалою суду від 21 листопада 2018 року апеляційну скаргу повторно повернуто з тих же підстав.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою втретє, Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві просить поновити строк апеляційного оскарження, посилаючись на безпідставне повернення апеляційної скарги.
Перевіряючи обґрунтованість вказаного клопотання, колегія суддів встановила, що відповідач 23 жовтня 2018 року подав апеляційну скаргу, яка була підписана від імені Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві ОСОБА_2 До апеляційної скарги була додана довіреність, яку підписав заступник начальника Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві ОСОБА_1.
Ухвалою суду від 05 листопада 2018 року вказану апеляційну скаргу було повернуто скаржнику з посиланням на те, що до апеляційної скарги не надано доказів наявності у заступника начальника ОСОБА_1 повноважень на підписання довіреностей Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.
Відповідач 15 листопада 2018 року, тобто після закінчення встановленого строку, повторно подав апеляційну скаргу. До вказаної апеляційної скарги була додана копія наказу від 10 травня 2018 року № 790-о про призначення ОСОБА_1 на посаду заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.
Ухвалою суду від 21 листопада 2018 року апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві було повторно повернуто скаржнику з підстав ненадання документа, що підтверджує повноваження заступника начальника на підписання довіреності. У вказаній ухвалі також зазначено, що ухвалою суду від 05 листопада 2018 року відповідачу було роз'яснено зміст недоліків у оформлені апеляційної скарги, однак скаржник повторно не надав доказів, які підтверджують повноваження особи, яка підписала довіреність.
Апеляційну скаргу, що подана 30 листопада 2018 року, також підписав представник скаржника ОСОБА_2 Довіреність вказаній особі була видана начальником Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві ОСОБА_3 Вказана довіреність оформлена належним чином та підтверджує повноваження представника.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що скаржник пропустив строк апеляційного оскарження без поважних причин.
Скаржник зазначає, що ухвалою суду від 21 листопада 2018 року апеляційну скаргу було повернуто помилково, адже до неї був приєднаний доказ, який підтверджує призначення ОСОБА_1 на посаду заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.
Разом з тим, сам по собі наказ про призначення особи на посаду заступника начальника не є належним підтвердження наявності у неї повноважень підписувати довіреності від імені Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.
Документи, що підтверджують повноваження представників, а також окремі вимоги щодо їх видачі визначені у ст. 59 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи; свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
Згідно з ч. 3 ст. 59 КАС України довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Положеннями ч. 3 ст. 55 КАС України передбачено, що юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
У відповідності до ст. 246 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.
Зазначені норми права вказують на те, що саме по собі перебування на посаді заступника Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві не надає ОСОБА_1 права видавати довіреності від імені вказаної юридичної особи.
Доказів того, що таке право було йому передане у встановленому законом порядку, матеріали справи не містять.
Отже, отримавши ухвалу про повернення апеляційної скарги, у якій були зазначені причин прийняття такого рішення, відповідач повторно подав апеляційну скаргу з аналогічними недоліками в оформленні документів, які підтверджують повноваження особи, яка підписала довіреність.
Зазначене свідчить про неналежне виконання суб'єктом владних повноважень вимог процесуального права, проте не може підтверджувати наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Згідно з ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
З огляду на викладене приходжу до висновку про те, що апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві слід залишити без руху та надати скаржнику час для підготовки заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 169, 293, 295, 296, 298 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вікторія» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, за участю третьої особи - Управління державної казначейської служби України у Дніпровському районі м. Києва, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Встановити Головному управлінню Державної фіскальної служби у м. Києві строк для усунення вказаних недоліків - десять днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя А.М. Горяйнов