Справа № 826/2674/18 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.
03 грудня 2018 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Коротких А.Ю.,
суддів: Ганечко О.М.,
Сорочка Є.О.,
при секретарі Григорук В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Оболонь" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Приватне акціонерне товариство "Оболонь" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.11.2017 року №0009091403.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
На адресу суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу від приватного акціонерного товариства "Оболонь", в яких останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що Офісом ВПП було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ «Оболонь» з питань перевірки дотримання вимог пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України, результати якої оформено актом №1641/28-10-14-03/5391057 від 13.10.2016 року.
За висновками акта перевірки від 13.10.2016 року встановлено порушення ПрАТ «Оболонь» вимог пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України в частині не включення до звіту про контрольовані операції за 2015 рік інформації про всі здійснені контрольовані операції протягом цього звітного періоду.
На підставі акта від 13.10.2016 року №1641/28-10-14-03/5391057 Офісом ВПП відповідно до п. 120.3 ст. 120 Податкового кодексу України було прийняте податкове повідомлення-рішення від 31.10.2016 року №0000141403 (форми «ПС»), яким за порушення вимог пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України, позивачу визначено до сплати суму штрафної санкції у розмірі 365 400 грн.
Згідно платіжного доручення №5499 від 10.11.2016 року ПрАТ «Оболонь» сплатило вказане грошове зобов'язання у розмірі 365 400 грн.
В подальшому, 16.11.2017 року працівниками Офісу ВПП проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ «Оболонь» з питань неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік в повному обсязі після застосування штрафних санкцій, результати якої оформлено актом від 17.11.2017 року №4046/28-10-14-03/5391057.
На підставі акта перевірки від 17.11.2017 року Офісом ВПП 30.11.2017 року винесено податкове повідомлення-рішення форми «ПС» за№0009091403, яким відповідно до п. 120.3 ст. 120 Податкового кодексу України та за порушення вимог пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 цього Кодексу, позивачу визначено до сплати суму штрафної санкції у розмірі 1 948 800 грн.
За результатами процедури адміністративного оскарження, в порядку ст. 56 Податкового кодексу України, рішенням ДФС України від 05.02.2018 року №3928/6/99-99-11-03-01-25 податкове повідомлення-рішення від 30.11.2017 року №0009091403 залишено без змін.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 30.11.2017 року №0009091403 протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПК України (в редакції, чинній до 31.12.2016 року) платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
Форма звіту про контрольовані операції встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
За порушення вказаного положення ПК України до позивача в 2016 році були застосовані штрафні санкції (згідно податкового повідомлення-рішення від 31.10.2016 року №0000141403), які були оплачені платником (позивачем) повністю, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПК України (в редакції, станом на 16.11.2017 року) платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
У звіті про контрольовані операції зазначається інформація про всі контрольовані операції, здійснені платником податків у звітному періоді.
У разі якщо платником податку виявлено, що у раніше поданому звіті про контрольовані операції інформація надана не в повному обсязі, містить помилки або недоліки, такий платник податків має право подати: новий звіт до закінчення граничного строку подання звіту про контрольовані операції за такий самий звітний період; уточнюючий звіт у разі його подання після закінчення граничного строку для відповідного звітного періоду.
Подання платником податку уточнюючого звіту про контрольовані операції не звільняє від відповідальності, передбаченої підпунктом 120.3 статті 120 цього Кодексу.
Форма та порядок складання звіту про контрольовані операції встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики.
Як вбачається зі змісту норм ст. 39 ПК України (в редакціях, чинних упродовж 2016 року та з 1 січня 2017 року), законодавцем визначений обов'язок платників податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, подавати звіт про контрольовані операції.
Подання інших документів, зокрема нового та уточнюючого звітів, визначено як право, а не обов'язок платника. При цьому, таке право було надано платнику податків починаючи з 1 січня 2017 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 року №1797-VIII.
В акті перевірки від 17.11.2017 року контролюючий орган дійшов висновку про те, що позивачем було порушено вимоги пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року), яке виразилось у неподанні ПрАТ станом на 16.11.2017 року звіту про контрольовані операції за 2015 рік у повному обсязі після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім граничного строку сплати штрафних санкцій за податкового повідомлення-рішення від 31.10.2016 року №0000141403. На підставі даних висновків було встановлено наявність підстав для застосування до позивача відповідальності передбаченої п. 120.3 ст. 120 ПК України в редакції чинній з 1 січня 2017 року.
Між тим, згідно з п. 120.3 ст. 120 ПК України (в редакції, чинній станом на 31.10.2016 року) неподання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу у розмірі: 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції; 1 відсоток суми контрольованих операцій, незадекларованих у поданому звіті про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі незадекларовані контрольовані операції; 3 відсотки суми контрольованих операцій, щодо яких не була подана документація, визначена підпунктом 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, але не більше 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі контрольовані операції, здійснені у відповідному звітному році.
Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податку від обов'язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення.
Відповідно до вимог п. 120.3 ст. 120 ПК України (в редакції з 1 січня 2017 року) неподання платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі: 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання звіту про контрольовані операції; 1 відсотка суми контрольованих операцій, незадекларованих у поданому звіті про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі незадекларовані контрольовані операції; 3 відсотки суми контрольованих операцій, щодо яких не була подана документація, визначена підпунктами 39.4.6 та 39.4.8 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі контрольовані операції, здійснені у відповідному звітному році.
Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податків від обов'язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення.
Неподання платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), передбаченого цим пунктом, тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожен календарний день неподання звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення.
Таким чином, норми ПК України (в редакції до 31.12.2016 року включно) не передбачали ані строку для подання звіту про контрольовані операції та/або уточнюючого звіту, у разі виявлення факту його неподання або подання у неповному обсязі (у тому числі із застосуванням штрафу), ані відповідальності за неподання звіту у такому випадку.
Згідно п. 56.21 ст. 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по те, що при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган мав врахувати дані положення Кодексу та надати перевагу тлумаченню податкового законодавства на користь платника податків.
Щодо тверджень відповідача про поширення положень п. 120.3 ст. 120 ПК України (в редакції з 01.01.2017 року) на правовідносини сторін, що мали місце до набрання чинності вказаної редакції пункту ст. 120 ПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Враховуючи вищенаведене у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у позивача, як платника податків, обов'язку подання повторно звіту та/або уточнюючого звіту по контрольованих операціях за період 2015 року після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 31.10.2016 року №0000141403 та відповідно про відсутність у відповідача правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за неподачу такого звіту у повному обсязі (фактично уточнюючого звіту) згідно п. 120.3 ст. 120 ПК України (в редакції, чинній з 01.01.2017 року). Отже, податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 30.11.2017 року №0009091403 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
На підставі вищезазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду в суді апеляційної інстанції) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Ганечко О.М.
Сорочко Є.О.
Повний текст постанови виготовлено 10 грудня 2018 року.
v