Справа № 826/14803/16 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:
Власенкова О.О.
Іменем України
04 грудня 2018 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сорочка Є.О.,
суддів Ганечко О.М.,
Коротких А.Ю.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Інтеграл-банк» Андронова Олега Борисовича на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Інтеграл-банк» Андронова Олега Борисовича, треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНРАН-ЗЛК», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення,
Позивачі звернулися до суду з адміністративним позовом, в якому просили: скасвати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) на ліквідацію ПАТ «Інтеграл-Банк» (далі - Уповноважена особа) про нікчемність Договору застави майнових прав на грошові депозити від 30.04.2015 №898/7 (далі - Договір застави №898/7), укладеного між ПАТ «Інтеграл-банк» та позивачами.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 січня 2018 року позов задоволено.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване рішення є правомірним.
Представник позивачів та третьої особи у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 01.03.2011 між ПАТ «Інтеграл-банк» та ТОВ «Енран-ЗЛК» укладено кредитний договір №898, згідно з пунктом 1.1 якого Банк відкриває Позичальнику відкличну кредитну лінію заборгованістю по позичковому рахунку не більше 840 000 (вісімсот сорок тисяч) доларів США, з остаточним строком повернення по 28.02.2013 зі сплатою процентів з розрахунку 15 (п'ятнадцять) процентів річних, а Позичальник зобов'язується використати отримані в рамках кредитної лінії кошти відповідно до умов цього Договору, вчасно їх повернути та сплатити проценти й інші платежі, які передбачені договором.
Між ПАТ «Інтеграл-банк» та ТОВ «Енран-ЗЛК» (Іпотекодавець) 01.03.2011 укладено договір іпотеки, відповідно до п.2.1 якого на забезпечення виконання основного зобов'язання Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателеві належне йому на праві власності нерухоме майно: комплекс, загальною площею 19625,7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1
ТОВ «Енран-ЗЛК» передано в іпотеку нерухоме майно, іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язань нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі не виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.
Між ПАТ «Інтеграл-банк» (Заставодержатель) та ОСОБА_5 (Заставодавець-1), ОСОБА_6 (Заставодавець-2), ОСОБА_7 (Заставодавець-3), ОСОБА_8 (Заставодавець-4) 30.04.2015 укладено договір застави майнових прав на грошові депозити №898/7, тобто Договір застави №898/7, відповідно до пункту 1.2 якого Заставодержатель має право у разі невиконання Позичальником своїх зобов'язань по основному зобов'язанню одержати задоволення свої вимог за рахунок заставлених майнових прав переважно перед іншими кредиторами.
У зв'язку з порушенням ТОВ «Енран-ЗЛК» зобов'язань за кредитним договором, ПАТ «Інтеграл-банк» реалізував свої права заставодержателя за Договором застави та списав на свою користь в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором з депозитних рахунків Позивачів грошові кошти в загальній сумі 521 497,00 дол. США., а саме: з депозитного рахунку Позивача 1 НОМЕР_3 грошові кошти в сумі 56 431,00 дол. США; з депозитного рахунку Позивача 2 НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 49 610,10 дол. США; з депозитного рахунку Позивача 3 НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 213276,00 дол. США; з депозитного рахунку Позивача 4 НОМЕР_4 грошові кошти в сумі 202 170,00 дол. США.
Національним банком України 13.08.2015 прийнято постанову №527/БТ «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Інтеграл-банк» до категорії проблемних», якою ПАТ «Інтеграл-банк» визнано проблемним та запроваджено обмеження у його діяльності.
Національним банком України 15.09.2015 прийнято постанову №606 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Інтеграл-банк» до категорії неплатоспроможних». Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 16.09.2015 прийнято рішення № 170 про запровадження строком на три місяці з 16.09.2015 по 15.12.2015 тимчасової адміністрації та призначення на той самий строк уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Інтеграл-банк» з делегуванням останній всіх повноважень, визначених статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Інтеграл-банк» було призначено Андронова Олега Борисовича.
У подальшому постановою Правління Національного банку України від 25.11.2015 №816 вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ «Інтеграл-банк» та на підставі цієї Постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26.11.2015 № 210 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Інтеграл-банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Інтеграл-банк» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію цього Банку Андронова О.Б. строком на період з 27.11.2015 по 26.11.2017 включно.
Інформацію про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку, делегування повноважень ліквідатора банку та відшкодування коштів вкладникам ПАТ «Інтеграл-банк» опубліковано в газеті «Голос України» від 02.12.2015 № 224 (6228).
На підставі пункту 2 частини п'ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п'ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 16.11.2017 № 5073 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «ІНТЕГРАЛ-БАНК» строком на один рік до 26.11.2018 включно.
Відповідно до зазначеного рішення продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «ІНТЕГРАЛ-БАНК», визначені статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі щодо підписання договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку, у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Андронову Олегу Борисовичу строком на один рік до 26.11.2018 включно.
На адресу позивачів надійшли повідомлення відповідача про нікчемність Договору № 898/7 застави майнових прав на грошові депозити від 30.04.2015.
Вважаючи свої права порушеними, позивачі звернулися до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності свого рішення про нікчемність договору застави, про яке позивачів поінформовано письмовими повідомленнями, направленими на їх адреси, тому це рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом коштів за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 №4452-VI (далі - Закон №4452-VI).
Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, називається тимчасовою адміністрацією.
Відповідно до частини другої статті 34 Закону № 4452-VI не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України".
Частинами третьою, п'ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.
Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
За частиною третьою цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.
Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону.
Згідно із частинами першою, другою та десятою статті 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.
Правочин є нікчемним з моменту його укладення відповідно до закону, а не наказу чи рішення уповноваженої особи Фонду (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК та частина третя статті 38 Закону № 4452-VI), незалежно від того, чи проведено передбачену частиною другою статті 38 цього Закону перевірку правочинів банку із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін відповідно до вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою Фонду, що здійснює повноваження органу управління банку, спрямованим на збереження активів і документації банку та який діє у межах цієї юридичної особи.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Так, згідно із частиною другою статті 20 Господарського кодексу України способом захисту прав і законних інтересів може бути, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів. Утім цю норму слід застосовувати з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16 ЦК, яким до способів захисту віднесено визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Банк у спірних правовідносинах не діє як суб'єкт владних повноважень і не здійснює жодних управлінських функцій щодо позивача.
Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів. Оскільки наказ банку є його внутрішнім документом, який не створює жодних обов'язків для контрагентів банку, не можна вважати порушеними права контрагентів внаслідок прийняття такого наказу. Права позивача не можуть бути порушені внаслідок видання внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.
У такій ситуації сторона правочину може вважати відповідні правочини чинними і не виконувати жодних дій з повернення майна чи грошових коштів банку. Повідомлення банку про виявлення ним нікчемних правочинів не підлягає примусовому виконанню. Якщо особа добровільно не погоджується з тим, що правочини є нікчемними, і не повертає активи, банк має право звернутися до суду з вимогою застосування наслідків нікчемності правочинів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/24198/16).
Таким чином, права позивача у цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами цього банку як юридичної особи, що унеможливлює здійснення судового розгляду вимог щодо визнання його протиправним і скасування.
Аналогічний висновок висловлювала Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03 жовтня 2018 року у справі № 805/100/16-а та у справі № 805/11/16-а, від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а, від 21 листопада 2018 року у справі № 804/2111/16.
Згідно пункту 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Колегія суддів звертає увагу, що «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 9901/633/18, від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року № 9901/152/18 та від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18.
Отже, встановлена правова природа оскаржуваного наказу унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання його протиправним та скасування (в тому числі в адміністративних, цивільних, господарських судах), а тому провадження у справі підлягає закриттю.
Аналогічну позицію щодо необхідності закриття провадження у справі у подібних правовідносинах Велика Палат Верховного Суду також висловлювала у постанові від 28 листопада 2018 року по справі № 826/3486/16, а Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у поставові від 27 листопада 2018 року по справі №826/2110/16.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, а провадження у справі закрити.
Керуючись статтями 34, 238, 242, 243, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Інтеграл-банк» Андронова Олега Борисовича задовольнити частково.
Скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 січня 2018 року.
Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Інтеграл-банк» Андронова Олега Борисовича, треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНРАН-ЗЛК», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення - закрити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Є.О. Сорочко
Суддя О.М. Ганечко
Суддя А.Ю. Коротких
Повний текст постанови складений 10.12.2018.