Справа № 308/11321/18
10 грудня 2018 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
представника потерпілої ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгороді матеріали кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12018070030000647 від 26.02.2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 152 КК України,-
У провадженні Ужгородського міськрайонного суду знаходяться вищезазначені матеріали кримінального провадження.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки, обраний ухвалою судді від 17.10.2018 року обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою закінчується 15 грудня 2018 року о 12 год. 00хв.
Заслухавши пояснення прокурора, думку обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просили суд обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, потерпілу та її представника, які просили продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дослідивши матеріали кримінального провадження та з метою уникнення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, суд приходить до наступного висновку.
У відповідності до вимог ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України., а саме запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Суд враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював (у справі Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства, Феррарі-Браво проти Італії, Мюррей проти Сполученого Королівства) що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що судове провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_5 триває, підстав для зміни чи скасування обраного запобіжного заходу не має, враховуючи, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років. Обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу, свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів. Також, оцінюючи в сукупності всі обставини передбачені ст. 178 КПК України, суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 .
Керуючись ст.ст. 176-178, 331, 369-372, 392 КПК України,
Продовжити дію запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме датою закінчення тримання під вартою є 07 лютого 2019 року 16 год. 00 хв. включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору і надіслати начальнику відділу ДДПВП України Закарпатської області Закарпатської УВП № 9.
Повний текст ухвали складено та проголошено 11 грудня 2018 року о 16 год. 00 хв.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1