11 грудня 2018 року ЛуцькСправа № 140/2269/18
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинської області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером органів внутрішніх справ України та з 2000 року отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII), яка була призначена у розмірі 85 процентів від суми грошового забезпечення. У березні 2018 року, у зв'язку з внесенням змін до грошового забезпечення поліцейських, затверджених постановами Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015 № 988 (далі - Постанова № 988) та «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 № 103 (далі - Постанова № 103), відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача, зменшивши її основний розмір з 85 до 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
18.09.2018 позивач звернувся із заявою до відповідача про повторний перерахунок пенсії, виходячи з розміру 85 процентів грошового забезпечення, яке було встановлена при виході на пенсію в січні 2000 року.
Проте, листом від 04.10.2018 № 1099/С-01 відповідач повідомив, що перерахунок пенсії здійснювався за чинною редакцією Закону № 2262-ХІІ з нового грошового забезпечення в розмірі 70 процентів.
Позивач вважає, що такими діями щодо зменшення основного розміру пенсії з 85 до 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення відповідач порушив його права та законні інтереси, в результаті таких дій позивач одержує пенсію меншу, ніж очікував, при цьому, вказує, що процедури призначення та перерахунку пенсій є різними за змістом та механізмом їх проведення.
Позивач просить визнати дії ГУ ПФУ у Волинській області щодо зменшення розміру пенсії з 85 до 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку протиправними та зобов'язати відповідача провести перерахунок з 01.01.2016, у розмірі 85 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, як зазначено у висновку про призначення пенсії за вислугу років від 17.02.2000, відповідно до статті 63 Закону № 2262-XII, та здійснити виплату пенсії за вислугу років з 01.01.2016 в розмірі 85 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово (а. с. 1).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 21.11.2018 № 9301/06-39 (а. с. 23-25) представник відповідача Наумчик О.О. позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що відповідно до чинної редакції статті 13 Закону № 2262-XII (зі змінами, передбаченими Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростанні в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VII), законодавцем встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
03.12.2018 за вх. № 15839/18 позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій заперечив доводи відзиву, та просить позов задовольнити (а. с. 42-43).
Дослідивши письмові докази (в т. ч. оригінал пенсійної справи) та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ України, перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII, яка призначена з 06.01.2000 у розмірі 85 процентів від суми грошового забезпечення, що підтверджується висновком про призначення пенсії від 17.02.2000 (а. с. 14), пенсійним посвідченням № 2973 від 17.02.2000 (а. с. 10), матеріалами пенсійної справи (а. с. 28-37).
23.03.2018 Ліквідаційна комісія УМВС України у Волинській області сформувала та скерувала до ГУ ПФУ у Волинській області довідку № 2646 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1, з якої вбачається, що відповідно до частини третьої статті 63 Закону № 2262-XII, Постанов № 988 та № 103 розмір грошового забезпечення за нормами, чинними станом на січень 2016 року, за прирівняною посадою поліцейського поліцейський до посади на день звільнення зі служби міліціонер водій Володимир-Волинського РВ становить: посадовий оклад - 1700,00 грн.; оклад за спеціальним званням старший сержант поліції - 1000,00 грн.; надбавка за стаж служби (50%) - 1350,00 грн.; премія (9,21 %) - 373,01 грн., всього - 4423,01 грн. (а. с. 16, 33).
04.04.2018 ГУ ПФУ у Волинській області здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016, виходячи із розміру 70 процентів від суми грошового забезпечення, зазначеного у довідці Ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області від 23.03.2018 № 2646, розмір перерахованої пенсії з 01.05.2018 складає 3096,11 грн., що підтверджується копією витягу про перерахунок пенсії у пенсійній справі № ХА4742-МВС (а. с. 32).
18.09.2018 позивач звернувся із заявою до відповідача про перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2016, виходячи з розміру 85 процентів грошового забезпечення, яке було встановлено на момент призначення пенсії (а. с. 11-12).
Листом від 04.10.2018 № 1099/С-01 відповідач повідомив позивача про те, що перерахунок пенсії здійснювався за чинною редакцією Закону № 2262-ХІІ з нового грошового забезпечення в розмірі 70 процентів (максимальний) (а. с. 13).
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон № 2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Згідно із частиною другою статті 13 Закону № 2262-XII (в редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 95 процентів, до категорій 2 і 3, - 90 процентів.
У дану статтю Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VІ були внесені зміни, якими обмежено максимальний розмір пенсії на рівні 80 процентів від відповідних сум грошового забезпечення.
В подальшому, Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VII також внесені зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-XII та змінено до 70 процентів максимальний розмір пенсії від сум грошового забезпечення.
Згідно з частиною першою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
При вирішені даного спору застосуванню підлягають положення статті 58 Конституції України, за змістом якої, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
З аналізу викладених норм вбачається, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців та особам, які мають право на пенсію за цим Законом, має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VІ, а в подальшому Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VIІ зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-XII щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70 процентів від сум грошового забезпечення, не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що при перерахунку розміру пенсії на підставі Закону № 2262-XII максимальний її розмір має обраховуватися із вказаного у довідці грошового забезпечення за нормами чинними на 01.01.2016, але виходячи із розміру пенсії у процентах, право на які особа набула на момент виходу на пенсію і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій останній не можуть бути звужені шляхом внесення змін до законодавства.
Крім того, оскільки призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-XI щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80, а потім 70 процентів грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, отже при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.04.2018 (справа № 686/12623/17), та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, згідно з якою при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, зважаючи на те, що позивач набув право на пенсію у розмірі 85 процентів від суми грошового забезпечення ще у 2000 році, а відповідно до статті 22 Конституції України не допускається звуження права позивача на перерахунок розміру пенсії у меншому відсотковому відношенні, тому суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії з 85 до 70 процентів грошового забезпечення під час її перерахунку з 01.01.2016.
На думку суду, відповідач не довів, що зменшуючи у процентному відношенні розмір пенсії позивачу під час її перерахунку, діяв відповідно до закону, обґрунтовано, добросовісно та розсудливо, пропорційно (зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), тому такі його дії є протиправними.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, виходячи із наданих частиною другої статті 245 КАС України суду повноважень, з вказаних вище мотивів взаємопов'язані позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивачу з 85 до 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії за вислугу років, починаючи з 01.01.2016 у розмірі 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути витрати на сплату судового збору в сумі 704,80 грн., сплаченого квитанцією від 05.11.2018 № 23 (а. с. 2, 20).
Керуючись статтями 243-246, 250, 263 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 85 до 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку з 01 січня 2016 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, ідентифікаційний код 13358826) здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (44762, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), починаючи з 01 січня 2016 року у розмірі 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, ідентифікаційний код 13358826) на користь ОСОБА_1 (44762, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 704 гривні 80 копійок (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.М.Валюх