264/5110/18
2/264/1791/2018
(ЗАОЧНЕ)
"10" грудня 2018 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Матвєєвої Ю. О., за участю секретаря судового засідання Ткачук Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом Маріупольського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення сум незаконно отриманої допомоги по безробіттю -
Позивач, Маріупольський міський центр зайнятості, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 892,05 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачка 30 травня 2018 року перебувала на обліку в центрі зайнятості як безробітна та отримувала допомогу по безробіттю. Однак під час перебування на обліку відповідачка надавала послуги на умовах цивільно-правового договору, укладеного 08 травня 2018 року з АТ «ДТЕК Донецькі електромережі». У зв'язку з тим, що відповідачка не повідомила Маріупольський міський центр зайнятості про отримання нею доходу від виконання умов цивільно-правового договору, допомога по безробіттю у загальній сумі 892,05 грн., отримана нею у червні та липні 2018 року, підлягає поверненню. Відповідачка отриману допомогу добровільно не повернула. У зв'язку із цим, посилаючись на положення п.2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», статтю 1166 ЦК України, просить стягнути незаконно одержану допомогу по безробіттю в сумі 892,05 грн.
Представник позивача позовні вимоги підтримав та не заперечував проти прийняття заочного рішення.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась з невідомих суду причин, про день розгляду справи була повідомлена належним чином. Відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують його відзив відповідачка не надала.
У відповідності до п.3, п.4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач не подав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку із тим, що відповідач своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, не використав наданого законом права на подачу відзиву на позовну заяву, тому суд, враховуючи згоду представника позивача, відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.
Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, вважає що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
30 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Маріупольського міського центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю, відповідно до Законів України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, в якій вказала, що ознайомлена із правами та обов'язками, передбаченими даними законами.
Наказом Маріупольського міського центру зайнятості від 05 червня 2018 року № НТ 180605 на підставі ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" відповідачці надано статус безробітної та з 06 червня 2018 року за наказом № НТ 180606 від 06 червня 2018 року призначена допомога по безробіттю.
За час перебування на обліку в Маріупольському міському центрі зайнятості, відповідачці було нараховано та сплачено допомогу по безробіттю в сумі 892,05 грн. у червні та липні 2018 року.
Маріупольським міським центром зайнятості було проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, відповідно до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації від 13 лютого 2009 р. № 60/62 (надалі - Порядок), за результатами якого складено акт від 06 серпня 2018 року № 684, яким встановлено, що ОСОБА_1 виконувала з 08 травня 2018 року по 01 червня 2018 року роботи на умовах договору цивільно-правового характеру, укладеного з АТ «ДТЕК Донецькі електромережі», в період перебування на обліку в центрі зайнятості.
Згідно копії акту прийому наданих послуг до цивільно-правового договору №192-П від 08 травня 2018 року, відповідачка виконувала роботи в АТ «ДТЕК Донецькі електричні мережі» на підставі цивільно-правового договору, строк дії договору з 08 травня 2018 року по 31 грудня 2018 року. Відповідно до додаткової угоди, сторони погодили розірвання договору з 01 червня 2018 року. За період з травня по червень 2018 року відповідачці було виплачено 1196,03 грн. та 1630,11 грн. відповідно.
З огляду на вказані докази, відповідачка була працевлаштована та отримувала винагороду в період перебування на обліку в Маріупольському міському центрі зайнятості.
Наказом Маріупольського міського центру зайнятості від 26 липня 2018 року № НТ 180726 припинено реєстрацію ОСОБА_1 як безробітної та виплату допомоги по безробіттю.
Наказом Маріупольського міського центру зайнятості у зв'язку із підтвердженням факту подання недостовірних даних, що мав місце під час перебування ОСОБА_1 на обліку як безробітної, прийнято рішення про повернення сум незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття.
Позивачем вживалися заходи щодо досудового врегулювання спору та на адресу відповідача направлявся лист від 06 серпня 2018 року № 10/2972/06-16/18, відповідно до якого, відповідачці пропонувалось у добровільному порядку повернути незаконно отриману допомогу по безробіттю, але у добровільному порядку зазначена сума відповідачкою повернута не була. Доказів сплати суми витрат з допомоги по безробіттю відповідачка не надала.
Відповідно п.7 ч.1 ст.1 Закону України від 5 липня 2012 року №5067-VI «Про зайнятість населення», встановлено, що зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.
Частиною 1 статті 4 вказаного Закону передбачено, що до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» № 5067-VІ від 5 липня 2012 року особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, належать до зайнятого населення.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України від 02.03.2000р. № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», допомога по безробіттю є видом забезпечення за цим Законом.
За приписами до ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до п. 6 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №219 від 14.02.2007 у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до п.7 цього Порядку.
Згідно з п. 7 Порядку рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.
У відповідності до п. 9 Порядку передбачено, що рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку.
Відповідач не оскаржував рішень центру зайнятості.
Згідно частини 3 ст.36 зазначеного Закону, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачка в період знаходження на обліку в центрі зайнятості в якості безробітної, була працевлаштована, перебувала в договірних відносинах та отримувала дохід, при цьому не повідомила про цей факт позивача, що призвело до незаконної виплати центром зайнятості допомоги по безробіттю у вказаному розмірі.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідачкою не було надано суду жодних доказів, які б спростовували доводи позивача, у зв'язку з чим суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню та сума виплаченого відповідачці забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю підлягає примусовому стягненню на користь позивача.
Оскільки позовні вимоги позивача задоволені, у порядку передбаченому ст. 141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідачки на користь держави в сумі 1762 грн.
Керуючись ст. ст.12, 76, 89, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву Маріупольського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення сум незаконно отриманої допомоги по безробіттю - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, яка мешкаєта зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, на користь Маріупольського міського центру зайнятості (р/р 37170300901052 в ГУДКСУ Донецької області, ОКПО 24815706, МФО 834016, одержувач - Маріупольський міський центр зайнятості), суму незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 892,05 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто Іллічівським районним судом м.Маріуполя за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду або в разі пропуску з інших поважних причин.
На рішення може бути подана апеляція до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Ю. О. Матвєєва